Постанова № 8734631, 15.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2010 р. справа № 2а-18995/09/0570

час прийняття постанови: 11 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріЛакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд»

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька

про визнання недійсним та скасування рішення № 164/2 від 17 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 28432 грн. 02 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Волосян Л.В. - за дов. від 16 квітня 2009 року

від відповідача: не зявився

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування рішення № 164/2 від 17 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 28432 грн. 02 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірне рішення було прийнято відповідачем без наявності чітко встановлених порушень та правового обґрунтування застосування фінансових санкцій, норми Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на які відповідач посилається в акті перевірки не містять понять «авансові платежі». Також, зазначає, що згідно з абзацом 4 частини 6 статті 20 наведеного Закону визначений базовий період для окремої категорії страхувальників. Ні Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ні Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне страхування до Пенсійного Фонду України, яка затверджена постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року (надалі Інструкція 21-1) не передбачає відповідальності за здійснення зарахування сум вартості придбаних матеріалів та сум виданої працівникам безвідсоткової позики за рахунок нарахованої заробітної плати. Тому, вважає, що спірне рішення порушує його права та суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав письмові заперечення, згідно з якими позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначивши наступне.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та пункту 5.1.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне страхування», перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Сплата страхових внесків у разі одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу) здійснюється в останній робочих день базового звітного періоду. Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Повноваження щодо призначення, перерахунку та виплату пенсій громадянам, покладені законодавством України виключно на органи Пенсійного фонду України. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 13 червня 1995 року, включено до ЄДРПОУ за номером 05380496, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 303147 (арк. справи 31).

За результатами планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 1 лютого 2008 по 1 червня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька складений акт перевірки від 17 липня 2009 року № 334 (арк. справи 11-28), яким встановлені порушення позивачем абзацу 4 частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058, (надалі Закон 1058) в частині сплати авансових платежів із страхових внесків до бюджету Пенсійного фонду з лютого 2008 року по жовтень 2008 року.

За змістом пункту 4 частини 6 статті 20 Закону 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. Однак, у висновку акту перевірки відповідачем зазначено порушення вимог абзацу 4 частин 6 статті 20 Закону 1058 у частині сплати авансових платежів із страхових внесків до бюджету з лютого 2008 року по жовтень 2008 року.

Згідно з пунктом 1.6. акту перевірки підприємством з лютого 2008 року по жовтень 2008 року було здійснено зарахування сум вартості придбаних матеріалів за рахунок нарахованої заробітної плати, що відображається у цих місяцях кореспонденцією рахунків Д-т 66/1 К-т 36/2 та було здійснено зарахування сум виданої працівникам безвідсоткової позики за рахунок нарахованої заробітної плати, що відображається у ціх місяцях кореспонденцією рахунків Д-т 66/1 К-т 37/7, які наведені у журнал-ордерах підприємства за 2008 рік по дебету 66/1 рахунку (Розрахунки по заробітній платі»), чим було порушено пункт 5.1.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне страхування» у частині сплати в останній робочий день місяця сум внесків у разі фактичного здійснення відрахувань із сум заробітної плати за відповідний місяць.

За даними перевірки встановлено наступне:

29 лютого 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 20585 грн. 00 коп. за лютий 2008 року, нараховано авансових платежів 6834 грн. 22 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 704 грн. 00 коп., недоїмка 6045 грн. 48 коп.

31 березня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 22 775 грн. 00 коп. за березень 2008 року, нараховано авансових платежів 7 561 грн. 30 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 7 283 грн. 56 коп. (з урахуванням переплати).

30 квітня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 17 870 грн. 00 коп. за квітень 2008 року, нараховано авансових платежів 5 932 грн. 84 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 7 283 грн. 56 коп. (з урахуванням переплати).

31 травня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 16 485 грн. 00 коп. за травень 2008 року, нараховано авансових платежів 5 473 грн. 02 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 4 426 грн. 46 коп. (з урахуванням переплати).

30 червня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 18 770 грн. 00 коп. за червень 2008 року, нараховано авансових платежів 6 231 грн. 64 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 5 675 грн. 95 коп. (з урахуванням переплати).

31 липня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 20 549 грн. 00 коп. за липень 2008 року, нараховано авансових платежів 6 822 грн. 27 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 6 146 грн. 58 коп. (з урахуванням переплати).

31 серпня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 21 589 грн. 00 коп. за серпень 2008 року, нараховано авансових платежів 7 167 грн. 55 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 6 230 грн. 46 коп. (з урахуванням переплати).

30 вересня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 24 585 грн. 62 коп. за вересень 2008 року, нараховано авансових платежів 8 162 грн. 43 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 8 076 грн. 74 коп. (з урахуванням переплати).

31 жовтня 2008 року позивачем виплачена заробітна плата у сумі 21 7390 грн. 00 коп. за жовтень 2008 року, нараховано авансових платежів 7 217 грн. 35 коп., сплачено авансових платежів за карткою особового рахунку платника на попередню дату 00 грн. 00 коп., недоїмка 7 131 грн. 66 коп. (з урахуванням переплати). Всього сума виплаченої заробітної плати 184947 грн. 62 коп., нараховано авансових платежів 61402 грн. 62 коп., сплачено авансових платежів 704 грн. 00 коп.

При цьому, за змістом цього ж акт слід, що перевіркою не встановлено порушень вимог пункту 6 частини 2 статті 17 Закону 1058 у частині повноти та своєчасності обчислення сум страхових внесків (арк. справи 14).

За результатами перевірки 17 липня 2009 року керівником Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька прийняте рішення за № 164/2, яким до Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 50 % сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів у розмірі 28432 грн. 02 коп. (арк. справи 29).

За наслідками оскарження зазначеного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України, скарги Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» залишені без задоволення, рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 17 липня 2009 року № 164/2 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків - залишено без змін.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька не доведена правомірність прийняття рішення № 164/2 від 17 липня 2009 року з огляду на наступне.

За приписами частини 6 статті 20 Закону № 1058, підпункту 5.1.4 Інструкції № 21-1 страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж за 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 10971 року заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до статті 23 Закону України « Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, Відкрите акціонерне товариство «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» здійснювало виплату заробітної плати працівникам один раз на місяць, після 20 чисел наступних за звітними місяцями що знайшло своє відображення у акті перевірки (пункти 1.6 1.7 акту), Додаток 5 до акту перевірки (арк. справи 22-24).

Як вбачається з Додатку 5 до акту перевірки та підтверджено відомостями нарахування заробітної плати по групам та видам нарахувань, відомостями відрахувань до Пенсійного фонду, які наявні у матеріалах справи, суми нарахованих страхових внесків за лютий 2008 рік повністю були сплачені позивачем до 20 березня 2008 року, нараховані за березень 2008 року - були повністю сплачені до 20 квітня 2008 року, нараховані за квітень були повністю сплачені до 20 травня 2008 року, нараховані за травень 2008 року були повністю сплачені до 20 червня 2008 року, нараховані за червень 2008 року були повністю сплачені до 20 липня 2008 року, нараховані за липень 2008 року були повністю сплачені до 20 серпня 2008 року, нараховані за серпень 2008 року були повністю сплачені до 20 вересня 2008 року, нараховані за вересень 2008 року були повністю сплачені до 20 жовтня 2008 року, нараховані за жовтень 2008 року були повністю сплачені до 20 листопада 2008 року. Тобто, позивачем фактично сплата страхових внесків проводилась не пізніше ніж через 20 днів після закінчення базового звітного періоду, у відповідності до пункту 1 частини 6 статті 20 Закону 1058.

Пунктом 5.1.6 Інструкції 21-1 передбачено, що остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Отже, є безпідставним висновок перевірки щодо порушення позивачем абзацу 4 частини 6 статті 20 Закону № 1058, а відтак, є неправомірним застосування органом Пенсійного фонду України до позивача фінансових санкцій за несплату авансових платежів зі страхових внесків, передбачених пунктом 7 частини 9 статті 106 Закону № 1058.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення № 164/2 від 17 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 28432 грн. 02 коп. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає посилання позивача на порушення відповідачем статті 250 Господарського Кодексу України щодо визначення строків застосування адміністративно-господарських санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону № 1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону 1058 даного Закону, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафних санкцій не застосовується. Моментом виявлення порушень законодавством є складання акту документальної перевірки на підставі проведення перевірки органами Пенсійного фонду. Таким чином, відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового пенсійного страхування регулюються цим Законом, фінансова санкція накладається за умови акту документальної перевірки за весь період донарахування страхових внесків та не має строку та не підлягає списанню, у звязку з чим положення Господарського Кодексу України не застосовуються до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 227, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування рішення № 164/2 від 17 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 28432 грн. 02 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька № 164/2 від 17 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 28432 грн. 02 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-промислова фірма «Донецькжитлобуд» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 лютого 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 20 лютого 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Абдукадирова К.Е.