Постанова № 8734516, 02.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-1987/10/0570

час прийняття постанови: 11-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  < Призвище секретаря >

при секретарі Химич М.В.

за участю представників позивача Мальцевої Н.Г., Сидоренка М.А.

представника відповідачів Сичової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами господарської діяльності у період липень-вересень 2009 р. у позивача утворилась від’ємна різниця між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту. 20.10.2009 р. позивач подав до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 882442 грн. на рахунок платника податків в банку. 19.11.2009 р. позивач подав до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1462520 грн. на рахунок платника податків в банку.

Загальна сума заявленого позивачем бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за вересень, жовтень 2009 р. складає 2344962 грн.

Податковим органом були проведені позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування. За результатами перевірок достовірності визначення суми бюджетного відшкодування по деклараціям за вересень-жовтень 2009 р. не встановлено порушень податкового законодавства, які б вплинули на формування від’ємного значення податку на додану вартість.

Сума бюджетного відшкодування за зазначені податкові періоди складає 2344962 грн., яка на час подання позову не відшкодована позивачу.

Позивач просить стягнути з Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість з бюджету по податковим деклараціям за вересень-жовтень 2009 р. в сумі 2344962 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що за результатами виїзних позапланових перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за вересень-жовтень 2009 р. не встановлено порушень податкового законодавства, які б вплинули на формування від’ємного значення податку на додану вартість. На підставі наказу ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 „Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” податковим органом були направлені запити до податкових органів за місцем реєстрації підприємств, з якими у позивача були господарські відносини. Залишок непідтвердженої суми податку на додану вартість по декларації за вересень-жовтень 2009 р. складає 2344962 грн. Відповідач зазначив, що для відшкодування заявленої суми податку на додану вартість немає законних підстав, оскільки не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача. В поясненнях на позов відповідач зазначає, що сумісним наказом п. 7 Порядку взаємодії між органами державної влади податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, затвердженого сумісним наказом ДПА України, Мінфіну та ДКУ № 451/501/132 від 03.08.2004 р., встановлено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Держказначейства згідно з отриманими реєстрами та висновками регіональних податкових органів. Висновків щодо відшкодування податку на додану вартість за вересень-жовтень 2009 р. до органу Державного казначейства не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач ТОВ „Інтербіс” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.10.1993 р. (а.с. 84 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 20335263 (а.с. 85 т.1), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 86-101 т.1). Позивач до є платником податку на додану вартість.

Відповідач Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що за результатами господарської діяльності у період липень-вересень 2009 р. у ТОВ „Інтербіс” утворилася від’ємна різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

20.10.2009 р. позивач подав до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 882442 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 7-13 т.1).

19.11.2009 р. позивач подав до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1462520 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 42-48 т.1).

Отже, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування сум податку на додану вартість в зазначеному розмірі шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2009 р.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На виконання зазначених вимог ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за липень, серпень 2009 р., за результатами якої був складений акт № 6198/23-313/20335263 від 16.12.2009 р. (а.с. 14-26 т.1). Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення обсягів експортних операцій у вересні 2009 р. на суму 2260108 грн., що не вплинуло на формування від’ємного значення декларації з податку на додану вартість. Правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість по декларації за вересень 2009 р. в сумі 882442 грн. податковий орган повинен підтвердити після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

Крім того, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за липень, серпень, вересень 2009 р., за результатами якої була складена довідка № 365/23-313/20335263 від 18.01.2010 р. (а.с. 49-65 т.1). Перевіркою порушень законодавства не встановлено.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Податковим органом підтверджена правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень 2009 р. Зазначеними актом та довідкою не встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства при визначені сум податку на додану вартість в зазначених розмірах, які підлягають бюджетному відшкодуванню, податковим органом не приймались рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за зазначені податкові періоди.

Податковим органом в порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на суми бюджетного відшкодування по податковим деклараціям за вересень та жовтень 2009 р.

На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковим деклараціям за вересень, жовтень 2009 р. в загальному розмірі 2344962 грн., про що свідчать довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується у бюджетній заборгованості.

Відповідач ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька вказує на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що ця сума є непідтвердженою. При цьому відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350.

Суд вважає заперечення податкового органу необґрунтованими, оскільки Методичні рекомендації в частині проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають вимогам податкового законодавства, а саме, Закону України „Про податок на додану вартість”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість”, а не накази Державної податкової адміністрації України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, а тому відсутні підстави для надання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми, сплачені постачальникам товарів (послуг) ТОВ „Інтербіс” з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжним документами. При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов‘язань, що виникли у зв‘язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

          З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість”, іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за вересень, жовтень 2009 р. в загальній сумі 2344962 грн.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1700 гр.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість задовольнити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за вересень, жовтень 2009 р. в загальній сумі 2344962 (два мільйона триста сорок чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дві) грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок № 26008502385000 у філії ПУМБ м. Донецька, код банку 335537.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

          Повний текст постанови виготовлений 5 березня 2010 р.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шальєва В.А.