Рішення № 87344709, 16.01.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н.415/971/15-ц

Н.п.415/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.20 р.

Лисичанський міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Фастовця В.М..

з участю

секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

прокурора Онофрейчук О.М.,

представників

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача Оліфіренка Є.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Луганській області матеріальну шкоду у розмірі 1136,09 грн. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 23.07.2014, внаслідок вибуху у дворі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , позивачка отримала міно-вибухову травму, у виді відкритого перелому правої височної кістки, перелому затилочної кістки, з наявністю металевих тіл у полості черепу. Після чого, вона перебувала у травматологічному відділенні ЛЛПЗ «Центральна міська лікарня ім. Тітова» з 23.07.2014 по 27.07.2014.27.07.2014 позивачка була доставлена до міської лікарні м. Сєвєродонецька для подальшого лікування. За вказаним фактом було порушено кримінальну справу за ознаками тероризму. На даний час особи, що вчинила терористичний акт не встановлені. На лікування вона витратила грошові кошти на суму 1136,09 грн. Крім матеріальної шкоди їй було завдано і моральної шкоди, яку вона оцінює у 100000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. В обґрунтування вимог послався на пояснення, викладені в позовній заяві.

Представник ГУ ДКСУ у Луганській області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимоги та пояснив, що ГУ ДКСУ у Луганській області є неналежним відповідачем у справі, про що надав письмові заперечення.

Прокурор у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка 23 липня 23014 р. отримала мінно-вибухову травму, у зв`язку із чим проходила стаціонарне лікування медичних закладах м.м. Лисичанська та Сєвєродонецька у період з 23 липня по 28 серпня 2014 р. (а.с.5,6).

19 листопада 2014 р. за фактом отримання позивачкою тілесних ушкоджень було порушено кримінальне провадження за ст.258 ч.2 КК України (а.с.64).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Головне управління Казначейства підпорядковане Державній казначейській службі України.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

З аналізу наведених статей слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Оскільки заявлений у справі відповідач не може представляти Державу Україна та не має повноважень на списання грошових коштів з Державного бюджету України, він є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Оскільки позивачка була звільнена від сплати судових витрат, вони відповідно до ст.141 ЦК України підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , до держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-кт Центральний, 59, ЄДРПОУ. 37991110, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення 24 січня 2020 р .

Суддя