Постанова № 8734436, 15.02.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2010 р.                                                                       справа № 2а-14824/09/0570

приміщення суду: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:06 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.,

за участю:

представника позивача – Нікішина Д.В.

представника відповідача – Дєєва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001932340/0 від 19 червня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 180808.00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Донагроімпекс» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001932340/0 від 19 червня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 180808.00 грн.           

Позовні вимоги позивач мотивує наступним.

В результаті господарської діяльності позивачем було придбано продукцію у ТОВ «Украгроімпекс» (ПДВ становить 653573.52 грн. по декларації за травень 2008 року), у ТОВ «Донецькагромаркет» (ПДВ становить 276222.1 грн. по декларації за серпень 2008 року), у ТОВ «Азовська транспортно-експедиційна компанія» (ПДВ становить 173168.49 грн. по декларації за вересень 2008 року). Позивач зазначає, що дані суми були ним своєчасно включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрах покупок товарів, отриманих та виданих податкових накладних та відповідає даним податкових декларації за відповідний період.

Також, позивач зазначає, що у зв’язку з тим, що вказані підприємства не є виробниками поставленої позивачу продукції, а перевірити ланцюжок до кінцевого виробника з метою підтвердження факту сплати ними ПДВ не є можливим, відповідач відмовив підприємству в відшкодуванні бюджетного ПДВ за податковими деклараціями за травень, серпень, вересень 2008р. в сумі 180808.00 грн., та визнав його як непідтверджений. На підставі чого відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Проте, позивач на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість» вважає, що даний Закон не зобов’язую покупця сплачувати до бюджету податок на додану вартість у випадку, коли цей податок не сплачений продавцем товару. Також, позивач зазначає, що зазначений Закон не передбачає відповідальності платника податку (позивача) по зобов’язаннях інших платників податків, у тому числі підприємств, з якими він не мав господарських правовідносин, (також, коли вони є у ланцюжку «від виробника до кінцевого споживача товару»), і не ставить у залежність його право на податковий кредит та відшкодування ПДВ від результатів проведених зустрічних перевірок.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що податковий кредит позивача за спірний період сформований неправомірно, у зв’язку з не підтвердженням в повному обсязі до відшкодування, у зв’язку з відсутністю підтвердження факту надмірної сплати ПДВ у бюджет за результатами зустрічних перевірок.

Тому, відповідач вважає, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що, як відповідач зазначає, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону № 168 зобов’язана здійснювати отримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто, як зазначає відповідач, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не самого факту існування зобов’язання при сплаті ПДВ в ціні товару. Крім того, відповідач зазначив, що у зв’язку з тим, що податковий кредит не було підтверджено зустрічними перевірками, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суму у розмірі 180808.00 грн.

Тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні письмовим запереченням проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.           

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України тощо.

Закрите акціонерне товариство «Донагроімпекс» є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.02.1998 року (свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 № 316122), включено до ЄДРПОУ за № 25333903, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 19.02.1998 року за № 257/2.

19 червня 2009 року державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень, вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня 2008 року по вересень 2008 року, з урахуванням отриманих відповідей по запитам щодо підтвердження правових відносин з контрагентами, спрямованими в попередніх перевірених податкових періодах, за результатами якої складено акт від 19.06.2009 року № 959/23-3/25333903.

Так, зазначеною вище перевіркою було встановлено, що закритим акціонерним товариством «Донагроімпекс» на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» завищена заявлена до бюджетного відшкодування по декларації за травень 2008 року сума податку на додану вартість на 14980 грн., по декларації за серпень 2008 року на сума податку на додану вартість на 80698 грн., по декларації за вересень 2008 року сума податку на додану вартість на 85130 грн.

На підставі результатів перевірки податковим органом стосовно закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2009 року № 0001932340/0, яким згідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 180808.00 грн.

Проте, суд з такими діями податкового органу погодитись не може з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між закритим акціонерним товариством «Донагроімпекс» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроімпеск» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 04.03.2008 року № 16-КП, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію – соняшник.

Також, закритим акціонерним товариством «Донагроімпекс» були укладені договори купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькагро-Маркет» № 42-КП від 08.07.2008 року, № 51-КП від 10.07.2008р., № 56 від 14.07.2008р., угода з товариством з обмеженою відповідальністю «Азовська транспортно-експедиційна компанія» за № 019-ЕХ від 12.09.2007р. про організацію та виконання транспортного-експедиторського обслуговування експортних вантажів замовника та відповідні доповнення до даної угоди.

За даними податкової декларації підприємства за травень 2008 року, яка була надана до податкового органу 20 червня 2008 року № 77958 (складеної відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15 червня 2005 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 15 червня 2005 року за № 213), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 5249 291 грн. (рядок 24). Відповідно до даної декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена позивачем у розмірі 1866 763 грн.

За даними податкової декларації позивача за серпень 2008 року, яка була надана до податкового органу 22 вересня 2008 року за № 138186 (складеної відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15 червня 2005 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 15 червня 2005 року за № 213), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 630358.00 грн. (рядок 24). Відповідно до декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена позивачем у розмірі 630358.00 грн. (рядок 25.1).

За даними податкової декларації позивача за вересень 2008 року, яка була надана до податкового органу 20 жовтня 2008 року за № 158336 (складеної відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15 червня 2005 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 15 червня 2005 року за № 213), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 3005884.00 грн. (рядок 24). Відповідно до даної декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена позивачем у розмірі 1986750.00 грн. (рядок 25.1).

Суд зазначає, що позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за травень, серпень, вересень 2008 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, які відображається у податковій декларації, надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки від 19.06.2009 року № 959/23-3/25333903 відповідач, встановивши порушення закритим акціонерним товариством «Донагроімпекс» приписів п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зробив висновок, що вказаними нормами встановлений прямий взаємозв'язок між фактично сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені до бюджету.

Проте, суд не може визнати законними встановлені податковим органом порушення підприємством зазначених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки висновки податкового органу щодо неправомірного заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, обґрунтовані порушенням підприємством вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», не узгоджуються з вимогами даного Закону.

Так, на думку суду, зазначена податковою інспекцією в акті перевірки правова підстава – п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за травень, серпень та вересень 2008 року не може бути правовою підставою для такого зменшення, оскільки пункт 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає термін «бюджетного відшкодування», і не регламентує порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Тому, з огляду на зазначене, суд вважає, що для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, яке є різницею між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, суд вважає, що податковим органом при проведенні перевірки закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» не було враховано, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення сум до бюджетного відшкодування), відповідно до якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на неможливість підтвердити суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість лише у зв’язку з відсутністю відповідних даних по направленим запитам по ланцюгу до виробника.

Актом перевірки від 19.06.2009 року № 959/23-3/25333903 хоча й встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», проте, суд, встановлене порушення, вважає не обґрунтованими та таким, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди (цивільно-правового договору), яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Так, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Податок на додану вартість є непрямим податком.

Суд зазначає, що від’ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду. Бюджетне відшкодування за правилами Закону України «Про податок на додану вартість» виникло саме внаслідок надмірної сплати позивачем такого податку шляхом формування податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Так, пунктом 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Наявність фактичної сплати податку на додану вартість у складі ціни за отриманий товар (послуги) позивач довів, надавши суду документи (долучені до матеріалів справи), що підтверджують розрахунки з постачальником.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час подання позивачем декларацій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин твердження податкового органу про відсутність права у позивача на відшкодування бюджетного ПДВ за податковими деклараціями за травень, серпень та вересень 2008 року в сумі 180808.00 грн. є помилковим.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності с

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, отже, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги про визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення недійсним, підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001932340/0 від 19 червня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 180808.00 грн., задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 червня 2009 року № 0001932340/0 про зменшення закритому акціонерному товариству «Донагроімпекс» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 180808.00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» (ЄДРПОУ 25333903, р/р 26002000712000 в ЗАТ «Донгорбанк» в м. Донецьку, МФО 334970) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3.40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 15 лютого 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 20 лютого 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.          

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

Суддя М.С.Могильницький