Ухвала суду № 87342855, 04.02.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2488/19

Провадження №: 1-кп/0343/42/20

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

04 лютого 2020 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Лицура І.М.,

з участю: секретаря судових засідань - Бойків В.П.,

прокурора - Сабари Л.В.,

представника потерпілої - адвоката Кажука В.Б.,

захисника - Керницького В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 09.07.2019 року за № 12019090160000394 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Долинському районному суді Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. В обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування і суду, оскільки вчинив тяжкий злочин, не має постійного джерела прибутку та міцних соціальних зв`язків, а місце його проживання та реєстрації - будинок в АДРЕСА_1 є місцем вчинення злочину, оглянуте під час досудового розслідування, однак, у ході судового слідства може виникнути потреба щодо безпосередності його огляду, де залишились сліди вчинення злочину, що в подальшому можуть бути використанні для повноти дослідження доказів, а обвинувачений, маючи доступ до них, може знищити їх.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, як повідомив її представник, через незадовільний стан здоров`я.

Представник потерпілої адвокат Кажук В.Б. в судовому засіданні підтримав думку прокурора, оскільки вважає, що існують передбачені ст. 177 КПК України підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Керницький В.М. просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки клопотання прокурора ґрунтується виключно на припущеннях та в ньому відсутній аналіз можливості застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. Обвинувачений ОСОБА_1 наміру ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб не має, він бажає довести в суді свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому домашній арешт зможе забезпечити його належну поведінку на час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримав думку свого захисника, доповнивши, що йому слід проходити медичну комісію, тому що він є інвалідом 3 групи. Він не має наміру ухилятися від суду і просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задоволити, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченогозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

До спливу строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п.79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Ухвалою суду Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.12.2019 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 04.02.2020 року.

Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому ОСОБА_1 даного запобіжного заходу. Зокрема, встановлено ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом незаконного впливу на свідків.

Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що він офіційно ніде не працює, розлучений, не має міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні злочину за який, відповідно до норм КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років та усвідомлює неминучість покарання за вчинене у випадку визнання його винуватості.

Підставами вважати, що він може незаконно впливати на свідків є те, що ОСОБА_1 є місцевим жителем, свідки проживають з ним в одному населеному пункті та ще не допитані по даному кримінальному провадженні.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_1 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діянь, що інкримінуються обвинуваченому, та не надає останньому можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду чи шляхом вчинення перешкод встановленню істини у справі.

Наявні вищенаведені ризики є дійсними та триваючими і виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Таким чином, підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, про застосування якого просять захисник та обвинувачений, не в змозі гарантувати належну поведінку останнього, тому наявна необхідність у збереженні найсуворішої міри запобіжного заходу із визначенням строку.

Крім того, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

За таких обставин суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід задоволити та продовжити йому строк тримання під вартою на термін 60 діб.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 183, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, на строк 60 діб, тобто до 04.04.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: