Рішення № 87341068, 04.02.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/112/20

№ провадження 2-а/647/5/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Налиснік І.А.,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу №647/112/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАК №1974705 від 14.01.2020 року,

встановив:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14.01.2020 року інспектором 3-ї роти 1-го батальйону УПП в Херсонській області Чмеруком В.М. було винесено постанову серії ЕАК №1974705 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки правил дорожнього руху не порушував; під час винесення постанови позивач заперечував проти скоєння правопорушення, проте протокол про адміністративне правопорушення складено не було; прилад, який зазначений в оскаржуваній постанові не може слугувати допустимим доказом скоєння правопорушення, так як не було надано сертифікатів його перевірки; постанову винесено на місці вчинення адміністративного правопорушення без належного розгляду та за відсутності доказів винуватості його у вчиненні правопорушення. Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1974705 від 14.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 17.01.2020 року зазначений позов було залишено без руху через порушення вимог п.п.2, 11 ч.5 ст.160 КАС України та надано можливість усунути його недоліки.

27.01.2020 року на адресу суду надійшов оновлений адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому недоліки, зазначені судом, було усунуто.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року було відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.02.2020 року від представника відповідача Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Так, у відзиві зазначено, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення відповідачем було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1974705 від 14.01.2020 року та надано позивачеві для ознайомлення, при цьому роз`яснивши права та зміст відповідних статей, яку позивач під підпис отримав. Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Факт правопорушення зафіксовано на фото та відео файлах 1578999096_аС000_0114_105136, 20200114210203000843. Прилад ТruСАМ отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТruСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Чинним законодавством передбачено складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, поданий відповідачем відзив, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені сторонами обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного провадження.

Із досліджених судом матеріалів встановлено, що 14.01.2020 року інспектором 3-ї роти 1-го батальйону УПП в Херсонській області Чмеруком В`ячеславом Миколайовичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕАК №1974705, згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Згідно даних постанови, 14.01.2020 року о 10-32 год. водій керував т/з Tesla MODEL 3 д/н НОМЕР_1 в населеному пункті м.Херсон с.Інженерне зі швидкістю 75 км/год, чим перевищив швидкість на 25 км/год, швидкість вимірювалась приладом трукам ТС 000804, камера 5119, чим порушив п.12.4 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.7).

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, статті 124-1 - 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015 року по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014 року) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення… Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014 року)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 року № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 року № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.1 ст.122 КУпАП відносно позивача.

Рішення КСУ від 26.05.2015 року по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 року № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

За таких обставин, винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідає положенням чинного законодавства та не є підставою для скасування постанови.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 року по справі №554/5558/16-а, від 12.03.2018 року по справі №751/6165/17.

Даючи оцінку оскаржуваній постанові суд прийшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Виходячи зі змісту постанови позивач перевищив швидкість руху в межах населеного пункту.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Щодо правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Слід звернути увагу на те, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.

Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Як вбачається з матеріалів справи лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000804 отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.29).

Обґрунтовуючи правомірність винесеної постанови, представником відповідача надано суду диск із фотофайлом лазерного вимірювача швидкості TruCAM Сер.№ ТС000804 із зображенням автомобіля д/н НОМЕР_1 та зазначенням швидкості 75 км/год. та відео запис із лазерного вимірювача.

Разом з тим, судом встановлено, що у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ внесений інший тип вимірювальної техніки - вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ.

Оскаржувана позивачем постанова містить посилання на застосування працівником поліції вимірювача швидкості трукам тс 000804».

Отже, судом встановлено розбіжність у назвах лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який має відповідне свідоцтво, який міститься у Реєстрі та який зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Також згідно вимог п. 4 Розділу ІІ Порядку до реєстру вносяться відомості щодо назви та умовного позначення типу ЗВТ. Проте, у порушення цієї вимоги та приписів ст. 16 вищезазначеного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», судом не вбачається, що не повна та скорочена назви вимірювача швидкості TruCAM були приведені у відповідність, що унеможливлює прийти до однозначних висновків про ідентичність вимірювальних засобів швидкості, про який йде мова у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17315, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 14 лютого 2019 року, інформація щодо якого міститься у Реєстрі затверджуваних типів ЗВТ та який було застосовано поліцейським.

За таких обставин, на думку суду, відсутні підстави для оцінювання показів приладу трукам тс 000804, як доказу в розумінніст.251 КУпАП.

Також за змістом ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення <…>.

З огляду на зазначене, законодавцем визначено правові ознаки об`єктивної сторони адміністративних правопорушень у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема час і місце їх вчинення.

Разом з тим, під час судового розгляду не встановлено підтвердження перевищення позивачем швидкості саме у вказаних в постанові час - 10:32:28, оскільки у наданому до суду файлі із фото 1578999096_аС000-0114_105136 від 28.01.2020 року, на якому нібито зафіксовано час порушення позивачем швидкісного режиму, міститься час фотозйомки 10:51:36. Такий саме час зазначений і у відео файлі №1578999096_аС000_0114_105136, переглянутому судом.

При цьому, у постанові серії ЕАК №1974705 від 14.01.2020 року зазначено інший час фіксації порушення швидкісного режиму 10:32:28, що на думку суду ставить під сумнів обґрунтованість звинувачень на адресу позивача.

І хоча суд не може допустити у якості доказу винуватості позивача у вчиненні правопорушення відеофайл з нагрудної камери поліцейського №20200114210203000843, оскільки відомості про нього відсутні у оскаржуваній постанові, під час дослідження цього файлу встановлено, що він містить час зупинки транспортного засобу позивача - 10:47:27.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕАК №1974705 від 14.01.2020 року, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Зважаючи на те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, винуватість позивача, на думку суду, ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства України та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, з урахуванням вимог ч.2 ст.9, п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1974705 від 14.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності дост.139 КАС України, суд враховує, що позов задоволено, а також те, що позивач не заявляв про наявність у нього будь-яких документально підтверджених судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 9, 20, 72-77, 139, 242-246, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАК №1974705 у справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2020 року, винесену інспектором 3-ї роти 1-го батальйону УПП в Херсонській області Чмеруком В`ячеславом Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., провадження у даній справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Управління патрульної поліції в Херсонській області, 73034, Херсонська область, м.Херсон, пр-кт Сенявіна, 128, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя О.О.Корсаненкова