
490/9508/16-к
н\п 1-кп/490/533/2018
У Х В А Л А
29 січня 2020 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Мамаєвої О.В., суддів Подзігун Г.В., Тішка Д.А. із секретарем Малявіною Т.В. під час судового розгляду обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12016150020001236, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миргороді Полтавської області, є громадянином України, раніше не судимим, неодруженим, має базову вищу освіту, обіймає посаду поліцейського - водія батальйону поліції охорони Управління поліції охорони в Миколаївській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, є громадянином України, неодруженим, має повну загальну середню освіту, зі слів працює оператором АЗС, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є раніше судимим 12 квітня 2016 року Новоайдарським районним судом Луганської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням строком на два роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миргороді Полтавської області, є громадянином України, раніше не судимим, одруженим, має на утриманні двох малолітніх дітей, має повну загальну середню освіту, обіймає посаду поліцейського батальйону поліції охорони Управління поліції охорони в Миколаївській області, проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, Сторони судового провадження: сторона обвинувачення: прокурор Коніщук К.М., представник потерпілих Чуб І.В.;
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник Канавцев В.М.
ВСТАНОВИВ:
До обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 30 січня 2020 року.
Як випливає зі змісту ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор під час вирішення вказаного питання зазначив, що вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинувачених, пославшись в обґрунтування своєї позиції на те, що ризики, задля запобігання яких до них застосовані вказані запобіжні заходи станом на теперішній час не зникли і не зменшилися. Представник потерпілих підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою обвинувачених, просили змінити застосований запобіжний захід на більш м`який.
Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.
Зі змісту ст.199 КПК України слідує, що суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого насильницького злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, їм відомі місця проживання свідків. Свідки наразі у судовому засіданні не допитані.
Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:
-ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, підставою вважати цей ризик реальним є те, що обвинувачений усвідомлює, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину,
-ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків є реальним, оскільки обвинувачений обізнаний про місце проживання останніх. Є підстави вважати, що обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків під час судового розгляду кримінального провадження, з метою зміни показів останніх,
-ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, підставою вважати цей ризик реальним є те, що обвинувачений не працює та не має іншого джерела доходів.
Вказані ризики були враховані при обранні запобіжного заходу, та в подальшому при продовжені строку дії запобіжного заходу.
Станом на теперішній час обставини, враховані при застосуванні запобіжного заходу не зникли, відповідно, зазначені ризики не зменшилися, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки це може призвести до переховування обвинуваченого від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений не має місця роботи, та йому інкриміноване кримінальне правопорушення корисливого характеру, а саме розбій.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, оскільки останній не працює та не має будь-якого джерела доходів. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Крім того, даний запобіжний захід не може запобігти вищенаведеним ризикам.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є недоцільним, оскільки у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також виконати обов`язок щодо доставки останнього до суду на першу вимогу.
Особисте зобов`язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків. Тому, застосування вказаного запобіжного заходу суд не вбачає за доцільне.
Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою.
Відповідно, клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 370-372, 376 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні клопотання захисника - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити. Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжити до 26 березня 2020 року включно. Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 7 днів з моменту проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий: О.В. Мамаєва
Судді: Д.А. Тішко
Г.В. Подзігун
Судове рішення № 87340129, Центральний районний суд м. Миколаєва було прийнято 03.02.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 490/9508/16-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: