Рішення № 87337339, 28.01.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13543/19

Провадження № 2/201/929/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мунтян А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06 грудня 2019 року звернулась ОСОБА_1 із позовом до відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 в місті Шахтарськ Донецької області. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері, звернувшись до нотаріальних органів. До складу спадщини входить сума недоотриманої за життя пенсії в розмірі 54934,99 грн. проте відповідачем відмовлено позивачу у виплаті пенсії недоотриманої за життя її матері через те, що пенсія за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року перерахована на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк», пенсія за період з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року нарахована, але залишилася не отриманою у зв`язку із скасування комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Самарської районної у місті Дніпрі ради довідки ОСОБА_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У зв`язку із зазначеним позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховану, але не отриману пенсію в розмірі 54934 грн. 99 коп.; зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 54934 грн. 99 коп.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 грудня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.21).

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування (а.с.22-23).

Від представника відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 14 січня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення на позво ОСОБА_1 , в яких зазначено, що даний позов задоволенню не підлягає, оскільки державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з недоотриманих пенсійних виплат, оскільки позивач мешкала окремо від матері (а.с. 27-29).

У відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що нотаріусом було відмовлено у видачі позивачці свідоцтва на спадщину після смерті матері через брак документів та відомостей внаслідок встановлення на непідконтрольній території України особливого статусу та відсутності документообігу, але згідно зі ст. 1227 ЦК України суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у раз їх відсутності – входять до складу спадщини.

Представник позивача надала суду заяву про розгляд даної справ без її участі, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд цієї цивільної справи за його відсутності.

Суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Шахтарськ Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 березня 2019 року, виданого Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 березня 2019 року, яким встановлений факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Шахтарськ Донецької області 08 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-13, 14).

Необхідність встановлення факту смерті у судовому порядку викликана наявністю особливого статусу на непідконтрольній Україні території, на якій жила і померла ОСОБА_2 .

Крім того, даним рішенням встановлено, а також підтверджується відповідними свідоцтвами, копії яких наявні в матеріалах справи, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище якої було змінено на « ОСОБА_4 » внаслідок реєстрації шлюбу (а.с. 9).

14 листопада 2014 року за № 1243000321 управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради була видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 10).

Листом управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради № 6427 від 13 червня 2018 року, адресованого ОСОБА_2 , останню повідомлено про те, що 11 червня 2018 року управлінням прийнято рішення №16 про скасування дії довідки № 1243000321 від 14 листопада 2014 про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу (а.с. 11).

Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 874/04-08 від 29 березня 2019 року пенсія ОСОБА_2 за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року в розмірі 24970 грн. 45 коп. перерахована на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк»; пенсія за період з 01 червня 2018 року по 31 листопада 2018 року в розмірі 29964,54 грн. нарахована, але залишилась не отриманою у зв`язку з тим, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована згідно з протоколом № 16 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Самарської районної у місті Дніпрі ради від 11 червня 2018 року (а.с. 16).

Постановою державного нотаріуса Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. Гайдабурі З. ОСОБА_5 . відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки позивачем надана нотаріусу довідку про місце реєстрації та склад родини на день смерті ОСОБА_2 , видану Управлінням житлово-комунікаційного господарства та муніципальної власності адміністрації м. Шахтарськ Донецької Народної Республіки, яка на території України не є дійсною (а.с. 17).

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ч. 1 ст. 1268, ч. 1,5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Нарахована, але не отримана пенсія за змістом закону є майном, на яке мала права спадкодавця ОСОБА_2 , тому відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України здійснюється перехід цього права (спадкування) від спадкодавця до спадкоємців (позивача).

Для спадкування пенсії стаття 1227 Цивільного кодексу визначає особливий порядок, відповідно до якого не отримана пенсія передається членам спадкодавця, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Зазначена норма кореспондується з частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. А у разі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою в зазначений строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася неотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 травня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно із ст.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» згідно з цим Законом тимчасово, з дня набрання ним чинності з урахуванням положень Закону України «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» на строк до 31 грудня 2019 року включно, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі – окремі райони Донецької та Луганської областей).

Згідно постанови Верховної Ради України від 17 травня 2015 року №252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» її дія поширюється на м. Донецьк, який таким чином визнається тимчасово окупованою територією України.

При цьому згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (з наступними змінами та доповненнями) місто Донецьк належить до переліку населених пунктів, в яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За цих обставин суд приходить до висновку, що позивач позбавлений наразі можливості отримати відповідні документи.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Щодо посилань відповідача на скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_6 як на підставу для невиплати її спадкоємцю ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В силу приписів частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право ОСОБА_2 на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Приписами частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

З пояснень відповідача вбачається, що виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена пенсійним органом з 01 червня 2018 року у зв`язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною першої статті 4 Закону № 1706-VII закріплено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII).

Водночас, статтею 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 ч. 1 статті 12 Закону № 1706-VII ).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абз. ч. 1 статті 12 Закону № 1706-VII ).

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 (надалі – Порядок № 365), соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

З вищеописаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

В свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 та від 08 червня 2016 року № 365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, матеріали справи не містять даних, відповідачем також не було зазначено в поясненнях, підстав прийняття рішення комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Самарської районної у місті Дніпрі ради від 11 червня 2018 року, оформлено протоколом № 16, про скасування довідки.

При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку є пріоритетним, за норми постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії ОСОБА_6 з 01 червня 2018 року у порушення вимог статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/20/18 (805/402/18) від 03 травня 2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, нарахована за життя спадкодавця ОСОБА_6 , але не отримана нею пенсія, входить до складу спадщини, яка успадковується позивачем як спадкоємцем першої черги за законом, яка є такою, що фактично прийняла спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, проте не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом через відсутність необхідних документів, які вона не змогла надати до нотаріальної контори через незалежні від неї обставини, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вважає за необхідне їх задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховану, але не отриману пенсію в розмірі 54934 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн. 99 коп.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 54934 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн. 99 коп.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 03 лютого 2020 року.

Суддя С.О. Демидова