Постанова № 8732784, 11.02.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 рокуСправа № 2а-19141/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

з участю представників позивачів Жмурко І.В., Хотинець М.У., Дутік А.В.,

представників відповідача Бондаренко В.В., Галензи В.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000502301/0 та № 0000492301/0 від 16.10.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство»(надалі ДП «Шацьке УДЛГ», позивач, підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Любомльська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000502301/0 та № 0000492301/0 від 16.10.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 31.08.2009 року по 02.10.2009 року Любомльською МДПІ проводилась планова виїзна перевірка ДП «Шацьке УДЛГ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року. За наслідками вказаної перевірки складено акт № 27/23/00991574 від 09.10.2009 року. На підставі вказаного акту відповідачем 16 жовтня 2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000492301/0 про сплату податку на прибуток підприємством у розмірі 45436, 5 грн. та № 0000502301/0 про сплату податку на додану вартість у розмірі 29803, 5 грн. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, та просить їх скасувати.

Зокрема стверджує, що висновки відповідача про зайво віднесені до складу валових витрат витрати на проведення підготовки грунту, посадки лісових культур та догляду за лісовими культурами на землях, які не належать ДП «Шацьке УДЛГ»не відповідають дійсності, оскільки згідно розпорядження Шацької районної державної адміністрації № 306 від 30.11.2006 року ДП «Шацьке УДЛГ»було надано дозвіл на складання проекту землеустрою та відведення земельних ділянок орієнтовною площею 21000 га в постійне користування для ведення лісового господарства та територіях Шацької, Грабівської, Піщанської, Ростанської, Пулемецької, Світязької та Самійличівської сільських рад. Також підприємством правомірно віднесено до валових витрат витрати на ремонтно-будівельні роботи на базі відпочинку «Світязь»у розмірі 17654 грн., оскільки одним з основних видів діяльності позивача є надання місць за відповідну плату для короткотермінового проживання в літніх будиночках, котеджах, квартирах, які здають під час відпускного періоду. Крім того, до валових витрат підприємством було включено витрати на маркетингові дослідження в сумі 16121 грн., оскільки дані операції були належним чином відображені в податковому обліку та підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Вказує на те, що правомірно віднесені до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань на базу відпочинку «Світязь», консервний цех, ЛГК «Венське», ремонтно-механічну майстерню, станки, які рахуються по Ростанському лісництві всього на суму 11481 грн., так як не було наказу керівника підприємства щодо консервації даних об’єктів. На підтвердження включення до складу податкового кредиту суми у розмірі 1463 грн. має в наявності податкові накладні, оформлені належним чином.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представники відповідача Бондаренко В.В., Галенза В.М. позовних вимог не визнали та пояснили, що на порушення п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем зайво віднесено до складу валових витрат витрати на проведення підготовки грунту, посадки лісових культур та догляду за лісовими культурами на землях, які не належать ДП «Шацьке УДЛГ», а саме відсутні державні акти на право власності на вказані землі. Крім того, землі, отримані від сільських рад ДП «Шацьке УДЛГ»непродуктивні та непридатні до сільськогосподарського використання, а тому в подальшому ці землі не будуть використовуватись у господарській діяльності підприємства та не братимуть участь у створенні прибутку підприємства. Представник відповідача Галенза В.М. зазначила, що під час проведення перевірки, позивач не надав їй для ознайомлення розпорядження Шацької районної державної адміністрації № 306 від 30.11.2006 року. Також підприємством зайво віднесені до складу валових витрат витрати на будівельні матеріали, використані для ремонтно-будівельних робіт на базі відпочинку «Світязь»на суму 17654 грн., оскільки вказана база використовується підприємством саме для відпочинку, а не з метою отримання прибутку. Позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на проведення маркетингових досліджень ринку лісопродукції у розмірі 16121 грн., оскільки вказані витрати не підтверджені відповідними первинними, розрахунковими та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На порушення пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «Шацьке УДЛГ»зайво нараховано амортизацію на приміщення бази відпочинку «Світязь»та основні засоби, які не використовувалися у господарській діяльності підприємства, а саме –консервний цех, ЛГК «Венське», ремонтно-механічна майстерня, станки, які рахуються по Ростанському лісництві всього на суму 11481 грн. Крім того, на порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДП «Шацьке УДЛГ»до складу податкового кредиту, в окремих випадках, було включено суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями та іншими документами. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Любомльською МДПІ проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року. За наслідками вказаної перевірки 09.10.2009 року був складений акт № 27/23/00991574. На підставі акту 16 жовтня 2009 року Любомльською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492301/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток підприємств у розмірі 45436, 5 грн. , в тому числі 30291 грн. за основним платежем та 15145, 5 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0000502301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 29803, 5 грн., в тому числі 19869 грн. за основним платежем та 9934, 5 грн. за штрафними санкціями.

З акту перевірки вбачається, що на порушення п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «Шацьке УДЛГ»зайво віднесено до складу валових витрати витрати на проведення маркетингових досліджень ринку лісопродукції та надання рекомендацій щодо відповідності цінових пропозицій закордонних компаній світовим ринковим цінам, підготовки матеріалів для проведення переговорів з потенційними покупцями щодо укладення угод, формування бази даних, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені відповідними первинними, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, всього на суму 16121 грн.

В порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зайво віднесено до складу валових витрат витрати на проведення підготовки грунту, посадки лісових культур та догляду за лісовими культурами на землях, які не належать ДП «Шацьке УДЛГ», а саме відсутні держані акти на право власності (землі с/г призначення передані під посадку лісових насаджень згідно актів прийому-передачі сільськими радами Шацького району) при відсутності бюджетного фінансування на вищевказані роботи на суму 75908 грн.

На порушення п.5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, пп. 5.4.9 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зайво віднесено до складу валових витрат витрати на будівельні матеріали, використані для ремонтно-будівельних робіт на базі відпочинку «Світязь»на суму 17654 грн.

На порушення пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем зайво нараховано амортизацію на приміщення бази відпочинку «Світязь»та основні засоби, які не використовувалися у господарській діяльності підприємства, а саме –консервний цех, ЛГК «Венське», ремонтно-механічна майстерня, станки, які рахуються по Ростанському лісництві всього на суму 11481 грн.

З акту перевірки також вбачається, що на порушення пп.7.4.5 п 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДП «Шацьке УДЛГ»до складу податкового кредиту, було включено три суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними, зокрема: ПДВ в сумі 83, 34 грн. по податковій накладній від 28.10.2008 року № 2737 ДП «Укрінтеравтосервіс»на загальну суму 500, 3 грн.; ПДВ в сумі 77,46 грн. по податковій накладній від 23.10.2008 року № 1461 ТзОВ «АЗС-Ягодин»на загальну суму 464, 77 грн. ; ПДВ у розмірі 116, 67 грн. по податковій накладній від 30.11.2008 року № 726935/3 ЗАТ «Київстар Дж. Ес.ЕМ.»на загальну суму 700 грн. Крім того, в результаті арифметичної помилки було завищено податковий кредит за липень 2007 року на суму 580, 25 грн. та податковий кредит за серпень 2007 року на суму 604, 70 грн.

З приводу порушень, зазначених в акті перевірки № 27/23/00991574 від 09.10.2009 року суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.1, пп.5.2.1. п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94 ВР від 28.12.1994 року з наступними змінами та доповненнями валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з ст.3 Статуту ДП «Шацьке УДЛГ»підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству. Основними напрямками діяльності підприємства є проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід, а також здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення малопродуктивних земель.

Згідно довідки Головного управління статистики у Волинській області № 871 одним з основних видів діяльності ДП «Шацьке УДЛГ»є надання послуг, пов’язаних з лісовим господарством, лісозаготівля.

Таким чином, господарська діяльність позивача безпосередньо пов’язана з веденням лісового господарства, в тому числі посадкою лісових культур та їх доглядом, залісненням малопродуктивних земель.

Судом встановлено, що Піщанська, Самійлицька, Грабівська, Припятьська, Ростанська сільські ради відповідно до актів прийому передачі передали частину земель, що не придатні для сільськогосподарського використання ДП «Шацьке УДЛГ» для подальшого заліснення. В свою чергу позивач уклав договори підряду на виконання лісогосподарських робіт: № 1 від 04.01.2008 року між ДП «Шацьке УДЛГ»(замовник) та ТзОВ «Лісові технології»(підрядчик) згідно якого замовник зобов’язується приймати та оплачувати на умовах цього договору роботи, пов’язані з веденням лісового господарства: освітлення, прочищення, прорідження, прохідні рубки, посадка лісу, догляд за лісовими культурами, доповнення лісових культур, збір шишок, заготівлю насіння. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору місце виконання робіт: ДП «Шацьке УДЛГ»- Шацьке, Поліське, Піщанське, Ростанське лісництво згідно технологічних карт. Згідно актів прийому-передачі виконаних робіт всього товариством (підрядчиком) виконано робіт на суму 47699, 90 грн. Також позивачем 01 липня 2008 року був укладений договір підряду № 25 на виконання аналогічних лісогосподарських робіт, згідно якого ТзОВ «ЖС-Захід-Стандарт»зобов’язується виконувати роботи, пов’язані з веденням лісового господарства. Місцем виконання робіт є ДП «Шацьке УДЛГ»: Шацьке, Поліське, Піщанське, Ростанське лісництво згідно технологічних карт. На виконання умов договору ТзОВ «ЖЗ-Захід-Стандарт»виконало роботи згідно актів прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 28208, 38 грн.

Відповідачем не ставиться під сумнів дійсність укладених договорів та факт виконання вищевказаних робіт підрядчиками на загальну суму 75908, 28 грн. Разом з тим, Любомльська МДПІ вважає, що позивач не мав права відносити вищевказану суму на валові витрати, оскільки у ДП «Шацьке УДЛГ»відсутні державні акти на право власності на вищевказані землі. Така позиція відповідача спростовується наступним.

Відповідно до п.п. 1, 3 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства»від 07.02.2004 року одним з основних завдань органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у сфері лісових відносин є забезпечення розширеного відтворення лісових ресурсів , підвищення екологічного та економічного потенціалу лісів, ефективний контроль за їх охороною, захистом і використанням. Відповідно до п.3 вказаного Указу раді міністрів Автономної республіки Крим, обласним державним адміністраціям необхідно подати у шестимісячний строк на затвердження відповідним органам місцевого самоврядування регіональні програми з охорони і відтворення лісів, підвищення їх продуктивності та раціонального використання; вирішити відповідно до законодавства питання щодо організації раціонального використання земель лісового фонду, які належать колективним сільськогосподарським підприємствам, зокрема шляхом надання цих земель спеціалізованим лісогосподарським підприємствам або іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи з ведення лісового господарства.

З листа Головного управління земельних ресурсів у Волинській області № 06-03-12/ 559 від 25.12.2007 року, адресованого Волинській обласній державній адміністрації вбачається, що у Волинській області станом на 20.12.2007 року знаходиться 7610,4 га земель запасу і резервного фонду не придатних для вирощування сільськогосподарських культур.

З листа Президента України № 1-1/2252 від 30.11.2007 року, адресованого виконуючому обов’язки голови Волинської державної адміністрації, вбачається, що однією з складових природоохоронного потенціалу держави є лісогосподарська галузь. З метою підтримки екологічної рівноваги на всій території України, забезпечення сталого розвитку лісового господарства та досягнення оптимального показника лісистості площа лісів має бути збільшена щонайменше на 2-2, 5 млн. гектарів. Враховуючи наведене просить вжити заходів для пришвидшення досягнення оптимальних показників лісистості в Україні, забезпечивши щорічне перевищення лісовідновлення над вирубкою у Волинській області не менш як у два рази.

Згідно розпорядження Шацької районної державної адміністрації від 30.11.2006 року № 306 надано дозвіл ДП «Шацькому УДЛГ»на складання проекту землеустрою та відведення земельних ділянок орієнтовною площею 21000 га в постійне користування для ведення лісового господарства на територіях Шацької селищної, Грабівської, Піщанської, Ростанської, Пулемецької, Світязької та Самійличівської сільських рад за рахунок земель державної власності, не наданих у користування.          

З актів прийому-передач площ вбачається, що Шацька, Грабівська, Піщанська, Ростанська та Самійличівська сільські ради передали площі під полезахисні лісові полоси, насадження на ярах, пісках, берегах річок та інші непридатні для використання землі ДП «Шацьке УДЛГ»під посадку лісових насаджень та виготовлення державного акта на дані землі.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У позивача є в наявності планово-картографічні матеріали на вищевказані землі ( на картах-схемах заштриховані). Крім того, 29 лютого 2008 року ДП «Шацьке УДЛГ»уклало договір В11/02 з приватною фірмою «Реформатор»на проведення комплексу проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації по складанню документів на право користування земельними ділянками на території Шацького району Волинської області.

Таким чином, ведення лісового господарства і, зокрема, заліснення земель є одним з статутних видів діяльності ДП «Шацьке УЛДГ», тому витрати на заліснення непродуктивних земель на територіях вищезгаданих сільських рад на загальну суму 75908, 28 грн. правомірно віднесено до складу валових витрат. Економічну вигоду від такої господарської операції суд вбачає в збільшенні земель державного лісового фонду і з врахуванням специфіки ведення лісового господарства отримання прибутку в майбутньому.

Також суд приходить до висновку про правомірне включення до складу валових витрат витрати на будівельні матеріали, використані для ремонту бази відпочинку «Світязь»у розмірі 17654 грн. з огляду на наступне. Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно пп. 8.7.1. п.8.7 ст. 8 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Враховуючи, що станом на 01.01.2008 року балансова (залишкова) вартість основних фондів позивача становить 985419 грн., то 10% від вказаної суми становить 98541, 90 грн. Таким чином, ремонт бази відпочинку «Світязь»є поліпшенням основних фондів, а позивач правильно включив витрати на будівельні матеріали у розмірі 17654 грн. до складу валових.

Пояснення представника відповідача Галензи В.М. про те, що база відпочинку «Світязь» створена підприємством саме для відпочинку і не використовується в господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку, спростовуються наступним.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3 Статуту позивача одним з основних напрямків діяльності підприємства є організація та проведення профілактичного та рекреаційно-курортного оздоровлення, відпочинку та туризму в тому числі і іноземних громадян. Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Волинській області № 871 одним з основних видів діяльності за КВЕД ДП «Шацького УДЛГ» є надання місць для короткотермінового проживання в літніх будиночках, які здають під час відпускного періоду.

ДП «Шацьке УДЛГ»в літній (відпускний) період регулярно надавало платні послуги, пов’язані з відпочинком на базі «Світязь», від чого отримувало прибуток з якого сплачувались податки та обов’язкові платежі. Зокрема, за перевіряємий період отримання доходу стверджується рахунками: № 070712 від 31.07.2007 року на суму 16540 грн., № 080809 від 29.08.2008 року на суму 10960 грн., № 070816 від 31.08.2007 року на суму 11930 грн., № 080602 від 27.06.2008 року на суму 7400 грн., № 080710 від 31.08.2008 року на суму 18940 грн.

При таких обставинах позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на будівельні матеріали, використані для ремонту бази відпочинку «Світязь»у розмірі 17654 грн.

Суд не приймає до уваги пояснення представників відповідачів про те, що в порушення пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДП «Шацьке УДЛГ»до складу податкового кредиту неправомірно було включено суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними, оскільки вказані накладні є в наявності у позивача та були досліджені в судовому засіданні, зокрема: податкова накладна від 28.10.2008 року № 2737 ДП «Укрінтеравтосервіс»на загальну суму 500, 3 грн. , в тому числі ПДВ в сумі 83, 34 грн., податкова накладна від 23.10.2008 року № 1461 ТзОВ «АЗС-Ягодин»на загальну суму 464, 77 грн. (ПДВ 77, 46 грн.), податкова накладна від 30.11.2008 року № 726935/3 ЗАТ «Київстар Дж. Ес.ЕМ.»на загальну суму 700 грн ( в тому числі ПДВ на суму 109, 81). Отже, підприємством правильно віднесено до складу податкового кредиту 270, 61 грн., так як вказана сума підтверджується вищевказаними первинними документами. Разом з тим позивач необґрунтовано відніс до складу податкового кредиту суму 1192, 39 грн. внаслідок арифметичної помилки. Тому відповідачем правомірно в цій частині визначено зобов’язання з податку на додану вартість.

Стосовно встановленого актом перевірки порушення п.8.1.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у зайвому віднесенні до складу валових витрат амортизаційних відрахувань у розмірі 11481 грн., судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що ДП «Шацьке УДЛГ»порушено п. 8.1.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»згідно якого не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Так позивачем зайво нараховано амортизацію на приміщення бази відпочинку «Світязь»та основні засоби, які не використовуються у господарській діяльності підприємства, а саме –консервний цех, ЛГК «Венське», ремонтно-технічна майстерня, станки, які рахуються по Ростанському лісництві всього на суму 11481 грн. Такі висновки відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Згідно пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 цього Закону).

Згідно абз. 6 пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 вищевказаного Закону України під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. База відпочинку «Світязь», яка складається з літніх будиночків, як зазначалося вище, використовується у господарській діяльності позивача.

Згідно пп.8.1.3 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації. Відповідач вказує на те, що перевіркою не встановлено, що такі основні засоби, як база відпочинку «Світязь», консервний цех, ЛГК «Венське», ремонтно-технічна майстерня, станки, які рахуються по Ростанському лісництві брали участь у виробничій діяльності підприємства в періоді, що перевірявся. А оскільки консервація це виведення з експлуатації тих засобів, які не використовуються в господарській діяльності підприємства, то відповідно включення до складу валових витрат амортизації у розмірі 11481 грн. є неправомірним. Однак, такі висновки відповідача є хибними.

Відповідно до п.п.2,3 Положення «Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств», затвердженого Постановою КМУ № 1183 від 28.10.1997 року (надалі Положення) консервація основних фондів підприємства - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше трьох років) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення та функціонування. Основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним. З пункту 7 вказаного Положення вбачається, що підставою для консервації та розконсервації основних фондів підприємства є акт Кабінету Міністрів України –для підприємств, заснованих на державній власності.

Для підготовки обґрунтованих матеріалів щодо консервації основних фондів підприємства та тимчасового виведення їх з виробничого процесу на підприємстві утворюється комісія з питань проведення консервації основних фондів на чолі з керівником підприємства.

Абзацом 3 пункту 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

В матеріалах справи відсутні документи, якими було б передбачено виведення з експлуатації (консервації) основних фондів ДП «Шацьке УДЛГ»будь-якої групи. Наказу про консервацію основних фондів керівником підприємства не приймалось, переведення до невиробничих фондів не здійснювалось. Якщо з будь-яких причин підприємство тимчасового припинило використовувати ті чи інші основні фонди у господарській діяльності (наприклад, якщо частина обладнання простоює, складські приміщення порожніють) це не призводить до необхідності вважати такі фонди невиробничими, оскільки через певний час участь зазначених об’єктів у процесі виробництва може відновитися, що означатиме їх використання в господарській діяльності з метою отримання доходу.

У зв’язку з вищевикладеним суд вважає, що висновки Любомльської МДПІ відносно завищення ДП «Шацьке УДЛГ»валових витрат на суму 11481 грн. за рахунок амортизаційних відрахувань на основні засоби, які тимчасово не використовувалися у господарській діяльності підприємства, є помилковими.

Крім того, ДП «Шацьке УДЛГ»віднесло до валових витрат витрати на маркетингові дослідження в сумі 16121 грн. Вважаючи включення вказаних витрат до валових витрат правомірними позивач вказує на те, що між ним та ДП «Торговий Дім «Крона»було укладено договір № ВОЛ-Шацьк-10 від 02 липня 2007 року, згідно якого виконавець зобов’язувався надати послуги з маркетингових досліджень ринку лісопродукції та деревообробної галузі України, надання інформації з логістики перевезень продукції всіма видами транспорту та інших послуг передбачених договором. На виконання умов договору ДП «Торговий дім «Крона»було надано послуг на суму 16121 грн. Дані операції були належним чином відображені в податковому обліку та підтверджені первинними документами: договорами на проведення маркетингових досліджень, актами виконаних послуг, платіжними дорученнями на оплату з рахунком фактурою, податковими накладними. Отримання маркетингових послуг позитивно відобразилось у господарській діяльності підприємства, оскільки завдяки такій співпраці, вони отримали двох нових покупців.

Однак суд приходить до висновку, що відповідачем правильно зроблено висновок про завищення суми валових витрат у зв’язку з включенням до них маркетингових послуг з огляду на таке.

Підпунктом 5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено , що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається із абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3.ст.5 вказаного Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно ч. 2 ст. З Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність. Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З договору про надання маркетингових послуг та актів виконаних робіт вбачається, що вказані документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять даних щодо конкретного змісту та обсягів наданих послуг, одиницю виміру господарських операцій. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б містили дані про те, яку саме роботу по дослідженню ринку лісопродукції , наданню інформації з логістики перевезень продукції всіма видами транспорту та інших послуг було проведено виконавцем за вказаним договором. Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження економічної доцільності витрат на інформаційно-маркетингові послуги, не довів, що такі витрати спрямовані на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку вцілому, що відповідає сутності господарської діяльності. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зменшено валові витрати на суму витрат на маркетингові дослідження та донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість, тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до абз. б підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 12.12.2000 року № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Частина 2 ст.19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування винесених податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги ДП «Шацьке УДЛГ» щодо більшої їх частини є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються матеріалами справи та сукупністю доказів досліджених в судовому засіданні, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 жовтня 2009 року № 0000502301/0 в частині визначення Державному підприємству «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство»податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 23179, 5 грн., в тому числі 15453 грн. основного платежу та 7726, 5 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 жовтня 2009 року № 0000492301/0 в частині визначення Державному підприємству «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство»податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39391,5 грн., в тому числі 26261 грн. основного платежу та 13130, 5 грн. штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 16 лютого 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                   Т.М. Димарчук