Постанова № 8732432, 24.02.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-362/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

прокуратури: Олексюка Вадима Івановича,

позивача : не з'явився,

відповідача : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про: стягнення штрафної санкції

ВСТАНОВИВ :

05 лютого 2010 року прокурор Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (ГДІАТ) в особі структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (ТУ ГДІАТ у Вінницькій області) звернувся в суд з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2.) про стягнення штрафної санкції в розмірі 410 грн.

Зазначив, що під час проведення державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області перевірки за дотриманням перевізниками вимог Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (Закон №2344) виявлено порушення відповідачем статті 39 цього Закону, а саме, надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення ліцензійної картки.

У звязку з цим, складено акт від 19 лютого 2009 року №108926, а в подальшому, начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» винесено постанову про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій в розмірі 510 грн.

Посилаючись на те, що постанова відповідачем в установленому законом порядку не оскаржена, а сума фінансової санкції сплачена ним лише частково - просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ГДІАТ в дохід Державного бюджету України штрафну санкцію у розмірі 410 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник прокуратури прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 (посвідчення на а.с. 20) позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки від 11 лютого 2010 року (а.с. 17).

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15 лютого 2010 року №1434976 судом належним чином про день та час розгляду справи повідомлений також відповідач (а.с. 19). Однак, в судове засідання ФОП ОСОБА_2. чи його уповноважений представник не зявилися, причини неявки суду не повідомили.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року, інших доказів по справі, будь-яких заяв, клопотань відповідач не надсилав, що свідчить про відсутність у нього інтересу до розгляду справи.

Таким чином, враховуючи положення частини першої статті 122 КАС України щодо розумного строку вирішення адміністративної справи, належного повідомлення судом учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи та, відповідно, надання їм можливості для реалізації своїх процесуальних прав та інтересів, а також принципи цього Кодексу щодо правового статусу субєкта владних повноважень, який завжди має можливість направити в судове засідання свого представника, судом ухвалено провести розгляду справи у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наданих у справу документів.

Суд заслухав пояснення представника прокуратури повно, всебічно, обєктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що 19 лютого 2009 року державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області В.М.Іщенком й ОСОБА_4 у м. Гайсині, вул. Плеханова проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_2. (ліцензія на а.с. 9) надавав послуги на автомобілі марки «ГАЗ 3110», державний номерний знак НОМЕР_1, з перевезення пасажирів в режимі «таксі» без ліцензійної картки, чим порушив вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У звязку з виявленими порушеннями, інспекторами на місці складено акт №108926.

Даний акт відповідач підписав та надав пояснення про причини правопорушення, зокрема, зазначив, що на даний час займається оформленням ліцензійної картки (а.с. 7).

Розгляд справи щодо порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт проведено комісією ТУ ГДІАТ у Вінницькій області 02 березня 2009 року в присутності відповідача, про що свідчить його підпис в супровідному листі про проведення розгляду справи (а.с. 6).

За результатами розгляду справи начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області винесена постанова від 02 березня 2009 року №082961 про застосування фінансових санкцій в розмірі 510 грн (а.с. 5).

Постанова направлена ФОП ОСОБА_2 та згідно із супровідним листом йому розяснено, що фінансова санкція повинна бути перерахована на вказаний в постанові рахунок не пізніше, ніж протягом пятнадцяти днів після отримання копії постанови. Квитанцію (платіжне доручення) про сплату штрафу необхідно надати до управління інспекції (а.с. 4).

Постанова начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржена.

Навпаки, як вбачається з копії квитанції №5 від 24 березня 2009 року, ФОП ОСОБА_2. із вищевказаної суми штрафу добровільно сплатив 100 грн (а.с. 4), а також звернувся з заявою до начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області з проханням відстрочити йому строк сплати штрафу до 30 липня 2009 року у звязку з важким матеріальним становищем (а.с. 21).

Оскільки станом на 05 лютого 2010 року штрафна санкція підприємцем так і не сплачена, то це стало підставою звернення прокуратури Гайсинського району з позовом до суду про примусове стягнення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Частинами першою, третьою статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

Що стосується внутрішніх перевезень пасажирів, то загальні положення про ці перевезення визначаються розділом ІІ Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, відповідно до статті 35 цього Закону послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно із статтею 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, зокрема, є:

для автомобільного перевізника ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна карка, інші документи, передбаченні законодавством України.

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку).

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 9 Закону №2344 ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Ліцензійна карта транспортного засобу, відповідно до статті 1 Закону №2344, - це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення «таксі» (таксі це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку).

Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутність ліцензійної картки, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до статей 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субєкта господарювання) у присутності уповноваженої особи субєкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа субєкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статі 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки застосовується штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до статей 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі субєкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).

Зокрема, скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю або до суду.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин за заявою уповноваженої особи субєкта господарювання, щодо якого винесена постанова, строк може бути поновлений керівником органу державного контролю за умови надання заявником документів, що підтверджують наявність поважних причин несвоєчасного подання скарги в установлений строк (тимчасова непрацездатність, засвідчена в установленому порядку, або перебування у відрядженні).

Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Крім того, відповідно до пункту 40 Порядку, уповноважена особа субєкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

ФОП ОСОБА_2. з актом ознайомлений, його підписав і заперечень не подавав. Належним чином повідомлявся про розгляд комісією вчиненого ним порушення та був присутній при його розгляді. Постанову, направлену йому 05 березня 2009 року, як вбачається із супровідного листа від цієї дати та копії реєстру вихідної кореспонденції ТУ ГДІАТ у Вінницькій області від 06 березня 2009 року отримав (а.с. 4, 8) і в установленому законом порядку не оскаржив. Навпаки, частково сплатив суму штрафу, що свідчить про погодження з таким рішенням.

За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована прокурором Гайсинського району та ТУ ГДІАТ у Вінницькій області на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона підлягає задоволенню.

Також, слід уточнити, що оскільки згідно із пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року №888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року №1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці субєкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Крім того, оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.

Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обовязок представництва, як це передбачено статтею 121 Конституції України.

Згідно із статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до прокуратури Вінницького району Вінницької області з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції із ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству.

Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, а також враховуючи те, що звернення до суду реалізовано в межах наданих повноважень, то суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниці 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО 802015) 410 грн (чотириста десять гривень) фінансової санкції.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 25.02.10

СуддяЧудак Олеся Миколаївна

24.02.2010