Постанова № 8732408, 22.02.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5430/09/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні

за участю представників сторін:

позивача : Бондар М.В., Поліщук Т.І., представники на підставі довіреностей

відповідача : Долиняний С.В., Виндич С.М., представники на підставі довіреності

третя особа: Пенська О.Ю., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ТОВ "Дилер-Центр"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дилер - Центр» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення рішення № 0001602350/0 від 17.12.2009 року.

Позов мотивовано наступним.

В ході документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Дилер-Центр» за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. службовими особами відповідача було складено акт планової виїзної перевірки від 08.12.2009р. № 291/2301/13342038. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.31 ст.1, п.4.1. ст.4, п.5.1, пп..5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 8.3.1, пп. 8.3.2 п.8.3 ст.8, п.11.1, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11, п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого заниження податку на прибуток склало 824409 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001602350/0 від 17.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 929053 грн., з яких основний платіж 824409 грн., штрафні санкції 104644 грн.

Відповідно до акту перевірки порушення виникли внаслідок віднесення підприємством до валових витрат суми коштів сплачених за договором оренди № б/н від 01.12.2006 року, який не посвідчений нотаріально та не має державної реєстрації. А тому, ТОВ «Дилер-Центр»не мало права відображати у податковому обліку витрати, які пов'язані з нарахуванням та сплатою орендних платежів в 2007 році ФОП - ОСОБА_1 Позивач не погоджується з даними доводами, оскільки до ст. ст. 793, 794 Цивільного кодексу України Законом України № 501 від 20.12.2006 року були внесені зміни, згідно яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), строком три роки і більше, а не рік як це було раніше, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Окрім того, позивач до 01.01.2007 року використовував приміщення по провулку Щорса, 14А згідно договору оренди від 02.02.2006р. без номера, цей факт підтверджується і інспектором, що здійснював перевірку, оскільки витрати в розмірі 10 000 грн. за грудень 2006р. приймаються і визнаються законними, що чітко вказано в акті перевірки. В свою чергу договір оренди вищевказаного приміщення від 01.12.2006р. набув чинності лише з 01.01.2007 р., оскільки товариство фактично розпочало сплачувати за оренду та використовувати приміщення на умовах договору оренди від 01.12.2006р. лише з 01.01.2007р.

Також позивач не погоджується із висновками відповідача щодо порушення п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.5 Порядку про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємства та порядок її складання, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р. ТОВ «Дилер-Центр»у перевіреному періоді подало до ДПІ у м. Вінниці податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року № 714236 від 10.08.2009 року, у якій самостійно задекларувало по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»Декларації суму 8213137 грн., що підтверджено перевіркою. Однак в декларації за 9 місяців 2009 року № 9001777296 від 09.11.2009р., яка відповідно до даного Порядку складається наростаючим підсумком, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 1 півріччя в сумі 8213137 грн. не відображено. Так, в декларації за 9 місяців 2009р. з податку на прибуток, яка була здана 09.11.2009р. реєстраційний номер №9001777296 ТОВ "Дилер-Центр" було задекларовано скоригований валовий дохід р. 03 - 1412552,00 грн. в тому числі: р.01.1 - 1005562,00 грн. (доходи від продажу товарів, робіт, послуг) р.01.2- 394685,00 грн. приріст балансової вартості запасів, р.01.6-12305,00 грн. інші доходи. Даний дохід був відображений помилково в розрізі р.01.1. Скориговані валові витрати р.06 -1176107,00 грн. в тому числі р.04.1-845675,00 грн. Ці валові витрати були відображені помилково в розрізі р.04.1. Позивач за 1 півріччя 2009р. задекларував скоригований валовий дохід р.03-8569826,00 грн. в тому числі: р.01.1-8242964,00 грн. (доходи від продажу товарів, робіт, послуг), р.01.2-316956,00 грн. приріст балансової вартості запасів, р.01.6 - 9906,00 грн. інші доходи. Скориговані валові витрати р.06 -8418981,00 грн. в тому числі р.04.1-8213137,00 грн.

Помилка виникла в результаті того, що при здачі звіту в електронному вигляді через програму Бест-Звіт з незалежної від позивача причини виник збій програмного забезпечення, який призвів до неправильного відображення в декларації за 9 місяців, а саме р.01.1 повинен бути в сумі 12397050,00 грн., а р.04.1-12237163,00 грн. Дана ситуація була виявлена вчасно та усунута шляхом подання уточнюючого розрахунку, реєстраційний номер №9001834772 від 16.11.2009 р.

Ця помилка на кінцевий результат не вплинула, в р. 17 декларації за 9 місяців сума податку до сплати не змінилася.

Проте, при проведенні перевірки, ревізором-інспектором уточнюючий розрахунок безпідставно не був взятий до уваги. Відповідно до п.4.1. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143, декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Згідно п. 2.1 даного Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Крім того, позивач вважає безпідставним включення відповідачем до плану перевірки третій квартал 2009 року, оскільки це фактично позбавило позивача можливості на виявлення та усунення недоліків в поданій декларації.

Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №0001602350/0 від 17.12.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи це наступним. Так, в порушення п. 1.31 ст.1, п.5.1, пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем зайво віднесено до складу валових витрати по послугах оренди за 9 місяців 2007 року в розмірі 90000 грн., в тому числі за І квартал 30000 грн., ІІ квартал 30000 грн., ІІІ квартал 30000 грн. Вказані витрати зазначені підприємством як оплата послуг оренди по договору від 01.12.2006 року № б.н., який в порушення вимог ч. 2 ст. 793, ст. 794 ЦК України не посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію. А тому включення позивачем вищевказаних сум до валових витрат є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, останній є нікчемним. ТОВ «Дилер-Центр»не мав права відображати у податковому обліку витрати, які повязані з нарахуванням та сплатою орендних платежів за 9 місяців 2007 року ФОП ОСОБА_1 в сумі 90000 грн.

В порушення п. 11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 1.5 Порядку про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємства та порядок її складання, ТОВ «Дилер-Центр»у перевіряємому періоді подало до ДПІ у м. Вінниці податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року № 714236 від 10.08.2009 року в якій самостійно задекларувало по рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів, робіт, послуг»Декларації суму 8242964 грн. та по порядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг» Декларації суму 8213137 грн., що підтверджено перевіркою. Однак в декларації за 9 місяців 2009 року № 1777296 від 09.11.2009 року, яка відповідно даного Порядку складається наростаючим підсумком, дохід від продажу товарів (робіт, послуг) вищевказаних доходів та витрат не вказано.

На порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ "Дилер-Центр" в 3 кварталі 2009 року не включило до складу валових доходів в сумі 3148524 грн.

В ході проведення перевірки не було прийнято до уваги уточнюючий розрахунок поданий підприємством до ДПІ у м. Вінниці 16.11.2009 року, оскільки перевірка була розпочата 11.11.2009 року, а у відповідності до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також абз. «а»п.п. 2.3 п. 2 Порядку затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємства та порядок її складання, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, платник податків до початку перевірки має виявити факт заниження податкового зобовязання.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, у судовому засіданні, вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 824078, 01.07.2003 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дилер-Центр»зареєстроване юридичної особою.

Відповідно до довідки № 1852 Головного управління статистики у Вінницькій області від 16.10.2007 року ТОВ «Дилер-Центр»включене до ЄДРПОУ.

Вказане товариство діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства протоколом №5 від 26.06.2004 р., №6 від 27.07.2005 р., № 7 від 20.03.2006 р., належним чином зареєстрованого. Згідно п.п. 1.1.1 статуту ТОВ «Дилер-Центр»є правонаступником ПВКФ «Арарат».

У відповідності до свідоцтва №100004776 від 08.12.2006 року ТОВ «Дилер-Центр»зареєстроване платником податку на додану вартість.

Проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Дилер-Центр»з 01.10.2006 р. 30.09.2009 р. передбачено планом графіком перевірок на ІV квартал 2009 року, затвердженого головою Державної податкової адміністрації України 30.09.2009 року.

ДПА у Вінницькій області 11.11.2009 року видано направлення № 371/23 на проведення перевірки ТОВ «Дилер-Центр»з 11.11.2009 р. по 24.11.2009 р. посадовим особам: старшому державному податковому ревізору-інспектору ДПА у Вінницькій області Виндич С.М.; головному державному податковому ревізору інспектору ДПІ у м. Вінниці Загоруйко Н.О., Рибак Н.Г., Хоронжук В.М.; старшому державному податковому інспектору ДПІ у м. Вінниці Черевко А.В. Направлення 11.11.2009 року вручено директору ТОВ «Дилер-Центр»про що останнім надано розписку.

Наказом № 516 від 25.11.2009 року голови ДПА у Вінницькій області «Про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Дилер-Центр»»продовжено термін проведення планової перевірки з 25.11.2009 року по 01.12.2009 року.

ДПА у Вінницькій області 25.11.2009 року вищевказаним посадовим особам видано направлення № 396 на проведення перевірки ТОВ «Дилер-Центр»з 25.11.2009 р. по 01.12.2009 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 291/2301/13342038 від 08.12.2009 року, згідно якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дилер-Центр»п. 1.31 ст.1, п.4.1. ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 8.3.1, пп. 8.3.2 п.8.3 ст.8, п.11.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11. п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку - підприємств". Внаслідок порушення вищевказаних норм підприємством занижено податок на прибуток в сумі 824409 грн., в тому числі:

за 2007 рік всього в сумі 22500 грн.:

-за 1 квартал (відповідний звітний період квартал) 2007 року в сумі 7500 грн.,

- за 2 квартал (відповідний звітний період півріччя) 2007 року в сумі 7500 грн.,

- за 3 квартал (відповідний звітний період три квартали) 2007 року в сумі 7500 грн.,

за 2008 рік всього в сумі 4072 грн.:

-за 2 квартал (відповідний звітний період півріччя) 2008 року в сумі 1128 грн.,

- за 3 квартал (відповідний звітний період три квартали) 2008 року в сумі 1458 грн.,

- за 4 квартал (відповідний звітний період рік) 2008 року в сумі 1486 грн.,

за 9 місяців 2009 року всього в сумі 797837 грн.:

-за 1 квартал (відповідний звітний період квартал) 2009 року 1263 грн.,

- за 2 квартал (відповідний звітний період півріччя) 2009 року в сумі 1073 грн.

- за 3 квартал (відповідний звітний період три квартали) 2009 року в сумі 795501 грн.

ТОВ «Дилер-Центр»не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки щодо встановлених порушень подало до ДПА у Вінницькій області заперечення на акт перевірки № 94 від 11.12.2009 року.

За результатами розгляду заперечень ДПА у Вінницькій області листом № 34642/10 від 15.12.2009 року залишила без задоволення заперечення та погодилась із висновками, викладеними в акті перевірки щодо встановлених порушень.

Податковим повідомленням рішенням №0001602350/0 від 17.12.2009 року ДПІ у м. Вінниці ТОВ «Дилер-Центр», за порушення п. 1.31 ст.1, п.4.1. ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 8.3.1, пп. 8.3.2 п.8.3 ст.8, п.11.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11. п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку - підприємств", визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 929053 грн., з яких основний платіж 824409 грн., штрафні санкції 104644 грн.

Відповідно до акту перевірки виявлені порушення полягають в наступному.

На порушення п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.5 Порядку про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємства та порядок її складання, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., «податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується наростаючим підсумком з початку звітного календарного року». ТОВ «Дилер-Центр» у перевіреному періоді подало до ДПІ у м. Вінниці податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року № 714236 від 10.08.2009 року, у якій самостійно задекларувало по рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»Декларації суму 8242964 грн., по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»Декларації суму 8213137 грн. Однак в декларації за 9 місяців 2009 року за № 1777296 від 09.11.2009р., яка відповідно даного порядку складається наростаючим підсумком, дохід від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 півріччя в сумі 8242964 грн., витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 1 півріччя в сумі 8213137 грн., у декларації за 9 місяців підприємством не відображено (а.с. 12, 17).

Як встановлено судом з матеріалів справи між ТОВ «Дилер-Центр»та ДПІ у м. Вінниці укладено договір № 73 від 27.05.2008 року про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу.

На виконання даного договору, позивачем було направлено, а відповідачем отримано декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2009 року №9000714237 від 10.08.2009 р., що підтверджено квитанцією № 2 від 10.08.2009 року.

Відповідно до вказаної декларації позивачем визначено: в рядку 01 валовий дохід від усіх видів діяльності в розмірі 8569826 грн.; в рядку 01.1 доходи від продажу товарів (робіт, послуг) 8242964 грн.; в рядку 04 валові витрати 8418981 грн.; в рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) 8213137 грн.; в рядку 17 суму податку до сплати - 13159 грн.

Аналогічним чином позивачем було направлено податкову декларацію за ІІІ квартали 2009 року №9001777296 від 09.11.2009 р., що підтверджено квитанцією № 2 від 09.11.2009 року. Згідно даних декларації, позивачем визначено: в рядку 01 валовий дохід від усіх видів діяльності в розмірі 1412552 грн.; в рядку 01.1 доходи від продажу товарів (робіт, послуг) 1005562 грн.; в рядку 04 валові витрати 1176107 грн.; в рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) 845675 грн.; в рядку 17 суму податку до сплати - 13910 грн.

16.11.2009 року ТОВ «Дилер-Центр»подано до ДПІ у м. Вінниці уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок №9001834772 за 3 квартали 2009 року від 16.11.2009 року, згідно якого за кодами рядків декларації допущено помилки у рядку 01, 01.1, 03, 04.1, 04, 06. Позивачем визначено що за кодами рядків декларації в рядку 01 сума становить 11391488 грн., 01.1 - 11391488 грн., 03 11391488 грн., 04.1 11391488 грн., 04 11391488 грн., 06 - 11391488 грн.

Як встановлено з пояснень позивача допущені помилки вчинені в результаті того, що при здачі звіту в електронному вигляді через програму Бест-Звіт з незалежної від позивача причини виник збій програмного забезпечення, який призвів до неправильного відображення в декларації за 9 місяців, а саме р.01.1 повинен бути в сумі 12397050,00 грн., а р.04.1-12237163,00 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача вказаними в акті перевірки.

Так згідно абз. «б»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Згідно п. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.2 наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок (п.п. 2.1. п. 2). Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація (п.п 2.3 п. 2).

Державною податковою адміністрацією України з даного питання було надано розяснення, зокрема, Податкове розяснення щодо застосування другого речення другого абзацу п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платниками податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 360 від 10.09.2001 року, яке полягає в наступному.

Пунктом 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що податкова декларація про прибуток розраховується наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Таким чином, допущення платником податку будь-якої помилки у розрахунку податкового зобов'язання в одному звітному періоді, наприклад в I кварталі звітного фінансового року, автоматично зумовлює помилку у всіх наступних кварталах такого року при розрахунку показників податкової декларації наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Крім того, якщо підприємство за результатами звітного фінансового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування, вплив помилки не обмежується таким роком, а продовжується разом із перенесенням помилкової (викривленої) суми балансових збитків, тобто фактично помилка створює нові помилки.

У зв'язку з цим підпунктом 4.1.5 п.4.1 ст.4 та підпунктом 5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону передбачено, що валовий дохід включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а відповідно до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Отже, виправлення помилок, допущених при складанні декларації про прибуток підприємства у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування валових доходів та/або валових витрат, відображених у декларації за звітний квартал.

Разом з тим, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Як видно з вищевказаних норм та розяснення податкової адміністрації, платник податку може самостійно виправити допущені ним помилки в раніше поданій декларації та усунути шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Не прийняття відповідачем до уваги уточнюючого розрахунку суд вважає необґрунтованим, оскільки уточнення не стосувалось визначення податкових зобовязань, а ним усувалась саме помилка допущена при заповненні податкової декларації, що не вплинуло на загальну суму податкових зобовязань з податку на прибуток, що підлягали стягненню до бюджету. Враховуючи те, що факт заниження податкових зобовязань відсутній, немає підстав для застосування до позивача штрафних санкцій визначених пунктом 17.2 статті 17 Закону № 2181. Неврахування уточнень позбавило б позивача наданого йому законом права на їх подання.

Окрім того, відповідно до висновку вказаного в акті перевірки (а.с. 12) на порушення п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Дилер-Центр»в 3 кварталі 2009 року не включено до складу валових доходів суму 3148524 грн. Так, відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків Дт. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», Кт. 702 «Дохід від реалізації товарів», Кт. 79 «Фінансовий результат»дохід у 3 кварталі 2009 року складає 4154086 грн.

На підставі цього, з урахуванням даних в податковій декларації за 3 квартал 2009 року відповідачем зроблено висновок, що позивачем не оподатковано дохід в сумі 3148524 грн. та занижено суму податкового зобовязання в розмірі 795501 грн.

Висновки відповідача про отримання позивачем в третьому кварталі 2009 року доходу в розмірі 4154086 грн. підтверджуються аналізом рахунків позивача №№ 70, 79, 361 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за третій квартал 2009 року, в яких відображено рух коштів по рахунках та відображено фінансовий результат діяльності позивача що склав 4549424,61 грн., на рахунки позивача надійшло 4837549,49 грн., витрати склали - 5321708,63 грн.

Як видно з податкової декларації позивача за півріччя 2009 року дохід від продажу товарів становив 8242964 грн., дохід отриманий в третьому кварталі 2009 року 4154086 грн., а тому з урахуванням визначення податкового зобовязання з наростаючим підсумком, дохід за 3 квартали 2009 року позивача становить 12397050 грн. Внаслідок виявленої помилки позивач до визначеної в податковій декларації за 3 квартали 2009 року уточнює розмір валових витрат та валових доходів на одну суму - 11391488 грн., що не вплинуло на визначення суми податкових зобовязань по даному податку, яка склала 13910 грн.

З огляду на відсутність фактичного заниження суми податкового зобовязання, підтвердження позивачем показників своєї діяльності за півріччя, відсутність заборгованості та факту заниження податкових зобовязань по податку на прибуток, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 795501 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 79550 грн.

Згідно акту перевірки (а.с. 16), на порушення п. 1.31 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 , п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством зайво до складу валових витрат віднесено витрати по послугах оренди за 9 місяців 2007 року в сумі 90000 грн., в тому числі за 1 квартал 2007 р. в сумі 30000 грн., за 2 квартал 2007 р. 30000 грн., за 3 квартал 2007 року 30000 грн. по договору оренди № б/н від 01.12.2006 р. Відповідач дійшов цього висновку, оскільки договір оренди не посвідчений нотаріально, що є порушенням норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до договору оренди від 02.02.2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ ВКФ «Арарат»(орендар), орендодавець передає в оренду, а орендар отримує приміщення розташоване по пров. Щорса, 14 А в м. Вінниці загальною площею 400 кв. м., а саме: офіс 31,6 кв. м., складські приміщення 368,4 кв.м. Згідно п.п. 4.1 договору термін оренди до 31.12.2006 року.

У відповідності до акту приймання передачі від 02.02.2006 року складеного між сторонами угоди, орендодавець передав, а орендар отримав вищевказане приміщення.

Відповідно до акту приймання передачі від 31.12.2006 року ТОВ «Дилер-Центр»(орендар) передав ФОП ОСОБА_1 (орендодавцю) зазначене приміщення.

Як встановлено судом, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Дилер - Центр»укладено договір оренди від 01.12.2006 року приміщення розташованого по пров. Щорса, 14 А в м. Вінниці. Згідно п.п. 2.1 п. 2 договору приміщення має загальну площу 400 кв. м., а саме: офіс 31,6 кв. м., складські приміщення 368,4 кв.м.

Відповідно до п.п. 5.1. п. 5 договору, орендна плата становить 10000 грн. на місяць. У відповідності до п.п. 4.1 п. 4 договору, термін оренди до 31.12.2007 року, а згідно п.п. 11.1 п. 11 договору сторонами визначено, що він набирає чинності з 01.12.2006 року.

Актом приймання передачі від 01.12.2006 року до договору оренди від 01.12.2006 року складеного сторонами угоди визначено, що орендодавець передав, а орендар отримав у належному для експлуатації стані приміщення для розташування офісу та складських приміщень загальною площею 400 кв. м.

Згідно обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що фактично розпочав оренду даного приміщення з 01.01.2007 року, а тому з урахуванням змін внесених до Цивільного кодексу України Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору найму будівлі»від 20.12.2006 р. № 501, договір оренди приміщення укладений на рік не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 793 Цивільного кодексу України, в редакції що діяла на момент укладення договору оренди від 01.12.2006 року, встановлювалось, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 794 ЦК України визначала, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

На момент укладення договору оренди між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Дилер - Центр»від 01.12.2006 року вищевказані норми визначали обовязкову форму договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Як встановлено судом, сторонами угоди не було дотримано даної форми щодо нотаріального посвідчення, окрім того не було проведено державну реєстрацію договору.

Посилання позивача на те, що договір фактично почав діяти з 01.01.2007 року не підтверджені доказами та спростовується актом здачі прийняття від 01.12.2006 року.

Згідно ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Окрім того, Закон України № 501 від 20.12.2006 року, яким внесені зміни до ч. 2 ст. 793 ЦК України та визначено що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а також до ч. 1 ст. 794 ЦК України, згідно яких договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації, - набув чинності з дня опублікування, а саме 10.01.2007 року.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) визначено, що надання законам зворотної дії в часі являється способом регулювання суспільних відносин. В даному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, окрім випадку наявності прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи викладене, зміни у законодавстві щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладених на строк не менше ніж на три роки, - не підлягає застосуванню до договору оренди укладеного ТОВ «Дилер-Центр» 01.12.2006 року.

Як визначено ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Позивачем не доведено суду та не підтверджено доказами те, що одна із сторін угоди ухилялась від її нотаріального посвідчення, а також те, що в судовому порядку договір визнавався дійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене, договір оренди від 01.12.2006 року є нікчемний, оскільки при його укладенні сторонами не дотримано форми вчинення даного правочину, встановленої законом, а також не проведено державну реєстрацію даного договору.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене у позивача були відсутні підстави для віднесення до валових витрат оплату по договору оренди від 01.12.2006 року.

Разом з тим, суд не погоджується із висновками відповідача викладеними в акті перевірки щодо дійсності додаткової угоди № 1 від 01.10.2007 року, якою сторонами договору оренди від 01.12.2006 року внесені до нього зміни. Оскільки нікчемність договору оренди від 01.12.2006 року виключає дійсність і додаткової угоди № 1 від 01.10.2007 року, якою вносяться зміни до договору оренди.

А тому позивачем зайво віднесені до складу валових витрат витрати по послугах оренди, відповідно до договору від 01.12.2006 року.

Щодо податкових зобовязань за 2008 рік, зокрема: 2 квартал 1128 грн., штрафні санкції 677 грн.; 3 квартал 1458 грн., штрафні санкції 729 грн.; 4 квартал 1486 грн., штрафні санкції 594 грн., - вони визнаються та не оспорюються позивачем. Вказане стосується також зобовязань визначених в оскаржуваному рішенні за 2009 рік., а саме: 1 квартал 1263 грн., штрафні санкції - 379 грн.; 2 квартал 1073 грн., штрафні санкції 215 грн.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Суд з урахуванням встановлених у справі обставин, констатуючи помилкове нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток не може визнати протиправним оскаржуване рішення податкового органу в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується , приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Зважаючи на позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваного рішення, надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001602350/0 від 17.12.2009 року.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до квитанції № 629-3 від 21.12.2009 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., який підлягає стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001602350/0 від 17.12.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Дилер-Центр" документально підтверджений розмір судових витрат в сумі 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 26.02.10

Суддя/підпис/Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

22.02.2010