Постанова № 8732305, 08.02.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5228/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Іващук Олени Іванівни,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна

за участю представників сторін:

позивача : Мельник Т. І.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Малого підприємства "Сіріус"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до малого підприємства «Сіріус» про стягнення 9967,86 гривень адміністративно-господарських санкцій та 708,63 гривень пені.

Позов мотивовано тим, що, не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача самостійно розрахованої адміністративно-господарської санкції в розмірі 9967,86 гривень та пені в розмірі 708,63 гривень.

Ухвалою суду від 09.12.2009 року провадження у справі відкрито.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, та зазначила, що підприємство створило робочі місця для інвалідів. Окрім того представник відповідача зазначила, що на підприємстві протягом чотирьох місяців працював інвалід.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мале підприємство «Сіріус» як роботодавець, що використовує найману працю, зобовязаний виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Ч.3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 даного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у малого підприємства «Сіріус» у 2008 році становила 14 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа.

Згідно списку працюючих інвалідів штатних працівників у 2008 році вписано 1 особу, яка відпрацювала певну кількість місяців, а саме гр.. ОСОБА_1, яка перебувала у штаті підприємства, маючи інвалідність, 4 місяці. Отже, середньооблікова чисельність інвалідів штатних працівників: 4/12 = 0,33 осіб, що становить менше встановленого нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда.

Виходячи із вищенаведеного, відповідачем як роботодавцем, що використовує найману працю 14 осіб, не забезпечено встановлення нормативу 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, про що свідчить поданий ним звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.7-8).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підприємством-відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інваліда, зокрема не забезпечено виконання вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в яких передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Законом передбачено, якщо підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, в такому випадку такі підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Інструкцією щодо заповнення форми N10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 передбачено обчислення розміру адміністративно-господарських санкцій. Так, чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Таким чином, сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен був сплатити відповідач до 15.04.2009 року, становить 9967,86 гривень.

В судовому засіданні було досліджено лист №02-1258 від 22.10.2009 року Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості (а.с.13), згідно якого мале підприємство «Сіріус» звіт за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості у 2008 році не подавало.

Нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223, п.п.3.4 п.3 якого передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Оскільки відповідачем порушено терміни сплати санкцій, тому позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 708,63 гривень відповідно до ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було забезпечено встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити.

Стягнути з Малого підприємства "Сіріус" (24000, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, вул. Полтавська, 89/2, банківські реквізити: р/р 260061067, "Райффайзен банк Аваль", МФО 302247, код ЄДРПОУ 13304322) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м.Могилів-Подільський, р/р 31217230700009, код ЄДРПОУ 34701151, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік") адміністративно-господарські санкції в сумі 10676,49 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят шість гривень сорок девять копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 12.02.10

СуддяІващук Олена Іванівна

08.02.2010