Рішення № 87319612, 31.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року № 320/2884/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001854001 форми «С» від 25.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі наказу від 31 січня 2019 року № 201 проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою АДРЕСА_2, з питань додержання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

Перевіркою були встановлені факти знаходження у реалізації алкогольних напоїв (пляшка лікеру «Воларе Тріпл Сек» об`ємом 0,7 літра міцністю 38%) без марки акцизного податку встановлено зразка. Перевірка була проведена у присутності продавця, яка підписала акт перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року № 0001854001, згідно з яким до позивача застосована штрафна санкція на суму 17000 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача та просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року було відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

05 вересня 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивував наступним. Посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області згідно з наказом Головного управління ДФС у Київській області від 31.01.2019 №201 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 01.02.2019 №173, №174, 05 лютого 2019 року була проведена фактична перевірка кафе за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході проведення фактичної перевірки встановлено факт зберігання алкогольного напою (пляшка лікеру «Воларе Тріпл Сек» 0,7л., 38% по ціні 325,0 грн.) без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Дана обставина підтверджуються фотофіксацією. Відповідач звертає увагу, що в акті фактичної перевірки ОСОБА_1 , зробив відмітку про відсутність зауваження.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 05 грудня 2018 року за № 23520000000002031.

Згідно ліцензії Головного управління ДФС у Київській області, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, термін дії ліцензії з 30 грудня 2018 року до 30 грудня 2019 року.

Як вбачається з витягу до наказу Головного управління ДФС у Київській області від 31 січня 2018 року № 201 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 01 лютого 2019 року № 173 та № 174, на підставі п.п. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України була проведена фактична перевірка кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» АДРЕСА_2 , суб`єкт господарювання фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 41/10-36-40-00-10/3465300058 від 05 лютого 2019 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, в якому зафіксовано факт зберігання з метою реалізації пляшки лікеру «Воларе Тріпл Сек» без марки акцизного податку встановленого зразка.

В поясненнях від 05 лютого 2019 року, продавець кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_2 зазначила, що відсутність акцизної марки на пляшці лікер «Воларе Тріпл Сек» 0,7 л., 38% по ціні 325,0 грн., обумовлено тим, що у процесі відкривання пробки акцизна марка відпала та загубилась.

На підставі акту перевірки від 25 лютого 2019 року було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001854001 від 25 лютого 2019 року, відповідно до якого до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 17000 грн.

06 березня 2019 року позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0001854001 від 25 лютого 2019 року, яка 07 травня 2019 року залишена без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 113.3. вищевказаної статті встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій та відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України.

При цьому, на відповідача покладено обов`язок щодо контролю за дотриманням суб`єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

За визначенням наведеним у підпункті 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Пунктом 20 Положення №1251 передбачено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до пунктів 21-22 Положення №1251, для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину.

У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "TetraPak") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.

Отже, усі алкогольні напої маркуються марками акцизного податку у такий спосіб, щоб під час відкупорювання (розкривання) марки акцизного податку розривались (пошкоджувались).

Пунктом 20 Положення №1251 передбачено, що вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

- пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

- наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);

- пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

- відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Відповідно до пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Спеціальним законом, що визначає перелік правопорушень у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закон України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно із статтею 17 вказаного Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень, у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону.

Аналіз викладених положень чинного законодавства свідчить, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується на не відкорковані напої, а на продаж повної (цілої) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм. Натомість у разі реалізації у закладах ресторанного господарства алкогольних напоїв на розлив збереження марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі не вимагається.

Суд зазначає, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, не покладає на платників податку обов`язку зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже очевидно, що у силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку, відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 18.05.2018 по справі № 804/4921/17 та в постанові від 05.02.2019 по справі № 810/1215/18.

Суд наголошує, що виходячи з вимог Податкового кодексу України та згаданої постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, виробники зобов`язані наносити марки акцизного податку на тару, в якій реалізуються алкогольні напої, у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалась (пошкоджувалась).

При цьому суд зазначає, що в залежності від виду, форми тари та інших об`єктивних чинників, розрив (пошкодження) марки акцизного податку при відкупорені тари відбувається у різних місцях та у різний спосіб, що не завжди дозволяє встановити її повні реквізити.

У контексті викладеного суд також зауважує, що у деяких алкогольних напоях наклеювання марки здійснюється не безпосередньо на пляшку, а на захисний чи декоративний кожух з поліетилену, фольги тощо, який знаходиться на горловині пляшки та зривається при відкритті пляшки, що, у деяких випадках, взагалі унеможливлює збереження залишків марки акцизного податку на тарі або в обсязі.

Як з`ясовується з матеріалів справи, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено факт зберігання пляшки лікеру «Воларе «Тріпел Сек», об`ємом 0,7 літра, міцністю 38%, виробництво «Россід Асіато Дістіллаторі», по ціні 325 гривень 00 копійок, без марки акцизного податку встановленого зразка.

Судом встановлено, що заперечуючи проти оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що пошкодження марки акцизного податку на пляшці лікеру, що було встановлено у ході перевірки, обумовлено тим, що у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», де здійснювалась перевірка, відбувається реалізація алкогольних напоїв на розлив, що передбачає відкриття пляшок з пошкодженням та/або повним зняттям акцизних марок встановленого зразка.

Підтверджуючи придбання алкогольної продукції, позивачем надано суду видаткову накладну від 18.01.2019 року №7659/6433, згідно якої, досліджувану у ході перевірки пляшку, поставлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік».

При цьому, з наявних в матеріалах справи фотокопій виявленої пляшки алкогольного напою судом встановлено, що пляшка лікеру «Воларе «Тріпел Сек», об`ємом 0,7 літра є відкритою та неповною, тобто на момент перевірки знаходилась у реалізації на розлив.

Суд не приймає до уваги фотокопії відповідача які долучені до відзиву на адміністративний позов як належний доказ наявності чи відсутності правопорушення оскільки з представлених суду доказів не можливо встановити на пляшці наявність чи відсутність клею або будь якого іншого захисного чи декоративного елементу який знімається з маркою акцизного податку.

Як зазначено в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин та враховуючи, що позивачем були надані первинні документи, що підтверджують походження алкогольного напою факт наявності відкоркованої пляшки на момент проведення перевірки суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.02.2019 №0001854001, є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1921,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73 - 77, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 25.02.2019 форми «С» № 0001854001.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 31 січня 2020 р.

Суддя Панченко Н.Д.