Рішення № 87319526, 23.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. справа № 300/1823/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: прокурора Балабана С.М.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Устимчук О.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Калуської місцевої прокуратури до виконавчого комітету Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - філія державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 року заступника керівника Калуської місцевої прокуратури (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - філія державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України не погоджено з філією державної установи "Центр пробації" переліку об`єктів, на яких порушники мають виконувати суспільно користі роботи, та види таких робіт, що призводить до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року замінено первісного відповідача Вигодську селищну раду Долинського району Івано-Франківської області належним відповідачем - виконавчим комітетом Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 07.10.2019 року. Проти задоволення позовних вимог заперечив, так як вважає, що прокурор не має повноважень на звернення з даним позовом до суду. Крім того вказав, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку органу місцевого самоврядування забезпечити виконання суспільно-корисних робіт за відсутності відповідного фінансування.

28.10.2019 року прокурор подав відповідь на відзив. Вказав, що оскільки на виконавчий комітет сільської ради, як орган місцевого самоврядування поширюється положення ч.2 ст.19 Конституції України, то відповідач зобов`язаний у відповідності до ст.325-3 КУпАП погодити з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, перелік об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та види таких робіт.

Прокурор у вступному слові позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Суду пояснив, що Долинський районний сектор філії ДУ Центр пробації в Івано-Франківській області на виконання вимог чинного законодавства звернувся з листом до Вигодської селищної ради про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт, однак, у зв`язку з тим, що кошти на оплату праці у місцевому бюджеті селищної ради на 2019 рік були відсутні, тому вищевказаний перелік радою не погоджено. Вважає, що оскільки Вигодською селищною радою не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт, а також питання про внесення змін до бюджету сільради в частині оплати їх праці, це свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явилася з поважних причин, однак відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.205 КАС України суд протокольною ухвалою від 23.01.2020 року постановив здійснити розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - філії державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області просила позов задовольнити. Вказала, що внаслідок бездіяльності виконавчого комітету Вигодської селищної ради не відбувається реального виконання судових рішень, хоча їх обов`язковість та невідворотність є однією з основних складових, на яких ґрунтується авторитет всієї судової влади.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова прокурора, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що Долинським міськрайонним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області впродовж 2018 - січня 2019 років неодноразово направлялись до Вигодської селищної ради листи про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та види таких робіт на її території (лист від 01.03.2018 №УП/І/6-469; лист від 31.07.2018 №38/6/374; лист від 19.11.2018 №38/6/986; лист від 05.12.2018 №38/6/1136; лист від 27.12.2018 №38/6/1281; лист від 02.01.2019 №38/6/34; лист від 21.01.2019 №38/5/133), нажоден із яких відповідь не надано селищною радою (а.с.27-31).

За результатами вивчення стану виконання постанов суду, якими правопорушники засуджені до суспільно корисних робіт, Долинським відділом Калуської місцевої прокуратури у січні 2019 року, керуючись ст.26 Закону України «Про прокуратуру», Вигодському селищному голові Науму Я.Я. внесено вказівку від 29.01.2019 №02-137 вих-19 з вимогами забезпечити дотримання норм законодавства, які регламентують виконання покарання у виді суспільно корисних робіт та вжити заходів до видачі рішення щодо визначення переліку об`єктів та видів суспільно корисних робіт для осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності (а.с.32).

Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу відповіді Вигодської селищної ради за №78/02-9 від 08.02.2019 року органом місцевого самоврядування станом на 08.02.2019 року не приймалось рішення «Про затвердження Програми організації суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт».

Судом встановлено, що впродовж періоду з березня 2018 по лютий 2019 року відбулося 8 засідань виконавчого комітету та 9 засідань сесій Вигодської селищної ради, на розгляд яких не виносилися питання про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи як вид адміністративного стягнення, та види таких робіт, а також питання про закріплення у селищному бюджеті видатків для оплати за виконання суспільно корисних робіт як адміністративного стягнення.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються КУпАП та Порядком виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №474/5 19.03.2013.

Так, Законом України №2234-VIІІ від 07.12.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який набрав чинності 06.02.2018, запроваджено новий вид адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Згідно статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 31-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.

Статтею 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту «а» частини 1 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до ст.235-3 КУпАП на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається в тому числі погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

У випадку, якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати адміністративне стягнення, то ним має стати відповідна рада як бюджетна установа.

Орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішенні пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників. Це підтверджується статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якій мова йде про те, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі поєднання місцевих і державних інтересів.

Окрім того, згідно ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту як власні (самоврядні) повноваження належать, зокрема, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації.

З вищевказаного вбачається, що орган місцевого самоврядування самостійно визначає вид робіт та перелік об`єктів на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, в межах повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з п. 11.5. Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №474/5 19.03.2013, щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Пунктом 13.1. Порядку визначено, що підставою для виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт є постанова суду (судді), яка набрала законної сили.

Згідно п. 13.3. Порядку, постанова суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт уповноваженим органом з питань пробації приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня її отримання. Протягом десяти робочих днів порушник повинен бути направлений до відбування суспільно корисних робіт, крім випадків, коли цьому перешкоджають поважні причини (хвороба, відрядження, неотримання виклику тощо).

Пунктом 13.15. Порядку зазначено, що відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об`єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один з цих об`єктів.

З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що сам вибір робіт та відповідних об`єктів є правом відповідача, а прийняття рішення про таких вибір - обов`язком виконавчого комітету сільської ради, як органу місцевого самоврядування. Однак згідно встановлених судом обставин справи цей обов`язок залишився невиконаним відповідачем.

Так, постановами Долинського районного суду від 08.11.2018 та від 06.05.2019 ОСОБА_1 , жителя с.Пациків Вигодської селищної ради, й ОСОБА_2 , жителя с.Кропивник Вигодської селищної ради, визнано винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП (тобто за несплату аліментів на утримання дитини, що призвело до заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців) та накладено стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк - 120 годин.

27.11.2018 до Долинського міськрайонного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області поступило розпорядження Долинського райсуду про виконання вищевказаної постанови щодо ОСОБА_1 , яка набрала законної сили 20.11.2018 року та підлягає негайному виконанню. У зв`язку з цим Долинським міськрайонним сектором 07.12.2018 та 17.01.2019 направлено ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради для відбування суспільно корисних робіт (направлення від 07.12.2018 №38/6/1149; направлення від 17.01.2019 № 38/5/118).

Однак, як встановлено судом, Вигодська селищна рада листом від 17.12.2018 №300/02-9 повідомила, що рішення щодо переліку об`єктів та видів суспільно корисних робіт, на яких можуть виконуватися адміністративні стягнення, радою не приймалося, але дане питання буде розглядатися на сесії в 2019 році, а в подальшому своїм листом від 18.01.2019 №57 повідомила, про неможливість забезпечити працевлаштування ОСОБА_1 для відбування суспільно корисних робіт.

Крім того 29.05.2019 до Долинського міськрайонного сектору філії державної установи «Центр пробаціі» в Івано-Франківській області поступило розпорядження Долинського райсуду про виконання вищезазначеної постанови щодо ОСОБА_2 , яка набрала законної сили 17.05.2019 року та підлягає негайному виконанню. У зв`язку з цим Долинським міськрайонним сектором 11.06.2019 направлено ОСОБА_2 до Вигодської селищної ради для відбування суспільно корисних робіт (направлення від 11.06.2019 №38/5/1097). Проте, Вигодська селищна рада листом від 13.06.2019 №650/02-23 повідомила, що рішенням селищної ради про бюджет на 2019 рік не передбачено коштів, необхідних для виплати порушникам, які виконуватимуть суспільно корисні роботи, як вид адміністративного покарання, оскільки п.14.1 наказу Мін`юсту від 19.03.2013 №474/5 немає обов`язку забезпечити їх виконання за відсутності фінансування.

Таким чином, у порушення вимог ст.ст. 325-1, 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення виконавчим комітетом Вигодської селищної ради перелік об`єктів для відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт та види суспільно корисних робіт не визначено.

Вказаний факт унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, що є грубим порушення вимог ст. 129-1 Конституції України.

Одночасно суд залишає без уваги твердження представника відповідача щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення з даним позовом до суду з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

В даному випадку підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень інтересів держави через невиконання судових рішень, які набули чинності, що в свою чергу, порушує принципи обов`язковості виконання рішень суду та невідворотності покарання за вчинене правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування. їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Крім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

На переконання суду, невиконання відповідачем чинних вимог законодавства становить «суспільний інтерес», оскільки може призвести до порушення інтересів держави в частині забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання та життя, а також унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, що є грубим порушення вимог ст. 129-1 Конституції України.

Згідно статті 2 Конвенції ООН «Про права дитини» (ратифікованої Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.91) всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження - рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Статтею 27 Конвенції встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов`язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.

Отже, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесенням змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Таким чином, введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт має на мені погашення батьками заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Відмова органу місцевого самоврядування в погодженні переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт має наслідком ухилення одного з батьків від обов`язку щодо належного матеріального забезпечення дитини та суттєво погіршує її становище, що може ставити під сумнів належне виконання державою вимог статті 27 Конвенції.

Відтак, заступник керівника Калуської місцевої прокуратури, реалізовуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, наділений повноваженнями на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Одночасно, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

За таких обставин, оскільки виконавчий комітет Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області тривалий час не вживає заходів щодо визначення переліку об`єктів для виконання судових рішень в частині накладення адміністративних стягнень у виді суспільно корисних робіт, та видів таких робіт у зв`язку з відсутністю у селищному бюджеті видатків для оплати за виконання вищевказаних робіт, ефективним способом захисту порушеного права, на переконання суду, є не лише зобов`язання відповідача визначити перелік таких об`єктів та видів робіт, а й закріпити необхідні для цього видатки у бюджеті.

З огляду на зазначене позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, в даному випадку судовий збір за подання даного адміністративного позову з відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі ст. 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області з приводу забезпечення виконання судових рішень в частині накладення адміністративних стягнень у вигляді суспільно корисних робіт.

Зобов`язати виконавчий комітет Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області визначити перелік об`єктів для виконання судових рішень в частині накладення адміністративних стягнень у виді суспільно корисних робіт, та видів таких робіт.

Зобов`язати виконавчий комітет Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області вжити передбачених чинним законодавством заходів щодо закріплення у селищному бюджеті видатків для оплати за виконання суспільно корисних робіт як адміністративного стягнення.

В задоволені позову в іншій частині відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури, просп. Л. Українки, 16 б,м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300;

відповідач: виконавчий комітет Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області код ЄДРПОУ 04355875, вул. Д.Галицького, 75, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: філія державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області код ЄДРПОУ 42267401, вул.Коновальця,70-В, м.Івано-Франківськ,76018.

Рішення складене в повному обсязі 03.02.2020 року.

Суддя Гундяк В.Д.