Рішення № 87314443, 18.12.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3856/18 Провадження № 2/450/649/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Лаба С. П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_3 про розірвання депозитних договорів, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд розірвати договір № SAMDN10000709982952 у валюті USD, укладений 29.03.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за депозитним вкладом у розмірі 5563,33 доларів США, що складається з 3686,68 доларів США (розмір вкладу) та 1876,71 доларів США (розмір відсотків); розірвати договір №SAMDN10000709983107 у валюті EURO, укладений 29.03.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за депозитним вкладом у розмірі 242,74 Евро, що складається з 165,19 Евро (розмір вкладу) та 77,55 Евро (розмір відсотків); судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що 29.03.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі голови правління Дубілета О.В. та ОСОБА_3 було укладено два депозитних договори: договір №SAMDN10000709982952 від 29.03.2010 року на оформлення вкладу «Копілка дітям» був оформлений ОСОБА_3 для позивача у валюті USD. Того самого дня був підписаний ще один договір №SAMDN10000709983107 на тих самих умовах що і попередній, але в іншій валюті, а саме в Евро. На підтвердження укладення вказаних договорів відповідач видав ОСОБА_3 дві електронні ощадні книжки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , а також було відкрито два особові рахунки № НОМЕР_3 (USD), № НОМЕР_4 (EURO). Після окупації Криму Російською Федерацією, вважаючи себе громадянами України вся сім`я ОСОБА_5 була змушена виїхати за межі Криму. На даний момент всі проживають у с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області. Первинно з позовом про повернення грошових коштів за вказаними договорами звертався ОСОБА_3 , але у зв`язку із тим, що на момент розгляду справи, позивач досяг повноліття, а тому суд відмовив з тих підстав у задоволені позову (справа № 450/3310/17, Пустомитівський районний суд Львівської області). Відповідно до п. 3 таких договорів, позивач (Отримувач) вступає у володіння вкладом на його ім`я з досягненням позивачем 18 років, а також може розпоряджатись вкладом при умові пред`явлення паспорту та договору. Враховуючи те, що позивач досяг 18-річчя, а тому саме він зараз має право отримати грошові кошти за вказаними договорами. 30 липня 2018 року, позивач надсилав на адресу AT КБ «ПриватБанк» нотаріально посвідчений письмовий запит власника банківського рахунку, разом із завіреними копіями договорів, завіреною копією довідки № 15956568 від 11.05.2014 р. та завірену копію свого паспорту та ідентифікаційного коду. У письмовому запиті, позивач виявив бажання розірвати такі договори та отримати грошові кошти, які зберігаються на його рахунках у Відповідача. Також Позивач просив надати йому відповідні документи, а саме: копію виписки (виписок) з банківського рахунку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 20.03.2010 року по 20.03.2015 року, довідку про залишок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_3 відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк», завірену копію виписки (виписок) з банківського рахунку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 20.03.2010 року по 20.03.2015 року та довідку про залишок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_4 відкритого ПАТ КБ «ПриватБанк».

У відповіді AT КБ «Приватбанк» за № 20.1.0.0.0Y7-180808/1954 від 23.08.2018 р. повідомив, що у зв`язку із окупацією АРК та міста Севастополя та фактичної конфіскації частини майнового комплексу AT КБ «Приватбанк» що використовувався у банківській діяльності, відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ AT КБ «Приватбанк», а саме: приміщень банку, банкоматів, терміналів, транспортних засобів та інш., Банк не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не мав доступу до договорів на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. Тобто, у зв`язку із відсутністю доступу до первинної документації по зазначених позивачем рахунках такі не можуть надати жодної інформації.

Окрім того зазначено, що Банк докладає усі можливі зусилля для відновлення доступу до інформації за рахунками клієнтів, що були розташовані на тимчасово окупованій території. Звертаю увагу, що ОСОБА_3 звертався з таким самим письмових запитом щодо тих самих договорів ще в серпні 2017 року, тоді інформації по таких рахунках надано не було. Така сама ситуація повторилась через рік. Тобто відповідач жодних дій по відновленню не вчиняє, а лише має стандартні відповіді, які ними і використовуються.

Те, що Відповідач має в розпорядженні інформацію по рахунках, які були відкриті громадянами України та території АРК Крим свідчить і те, що по-перше, така база є в електронному варіанті (у відповіді вказано лише про паперовий носій), а по друге відбувається часткове відображення рахунків у системі Приват24.

Довідкою із системи Приват 24 від 04.11.2016 року, підтверджується наявність у ОСОБА_3 заблокованого рахунку № НОМЕР_5 (Картка Голд) на якій були грошові кошти також у доларах США із сумою 868,42 долари США. Зазначений рахунок був відкритий у Кримському регіональному відділення ПАТ КБ «Приватбанк». Інформації про наявні депозити в такій довідці немає. Такий самий рахунок № НОМЕР_5 і сума у 868.53 USD вказується і в довідці № 15956568 від 11.05.2014 року, яка була видана на території АРК начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського РУ. Але в такій довідці вказується наявність двох депозитних рахунків та інформація про суму коштів на таких рахунках. Станом на 11.05.2014 року на рахунку «дитячий накопичувальний» в USD було 3686,62, а в EURO було 165,19. Тобто Відповідач бачить інформацію про оформленні рахунки на території АРК, але свідомо їх ховає, таким чином і привласнює чужі грошові кошти, та користується такими незаконно.

Зазначена довідка видавалась саме ОСОБА_3 із зазначенням грошових коштів на рахунках «дитячий накопичувальний», оскільки станом на момент видачі такої довідки позивач не досяг віку, з якого такий може самостійно розпоряджатися коштами.

Відповідач свідомо приховує інформації про стан банківських рахунків Позивача та ОСОБА_3 , не надає відповіді на запити та виписки з рахунків. Усі зусилля Позивача зводяться до формальних відписок зі сторони Відповідача. ОСОБА_3 на протязі чотирьох років збирав грошові кошти для сина. Існувала довіра до банку. А зараз Відповідач стільки років безкоштовно користується не своїми грошовими коштами. Відповідач видає кредити, отримує відсотки за такими, заробляє на грошових коштах Позивача, а тому такі дії Відповідача є незаконними, такими, що грубо порушують права Позивача.

30.11.2018 року провадження у справі відкрито.

11.01.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов заперечив, в обґрунтування зазначаючи, що стверджує що територія АР Крим визначена як тимчасово окупована територія України, на якій окупаційна влада у травні 2014 року фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», в тому числі банківських документів, договорів, касових документів. Тому відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» на території АРК не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРКрим. Окрім того зазначає, що позивачем не надано доказів зарахування коштів на депозитні рахунки, з огляду на неможливість отримання оригіналів договорів, а тому не виключено, що зазначені кошти могли бути зняті третьою особою до моменту припинення діяльності Кримської філії на території АР Крим у 2014 року, що пояснює можливу відсутність зазначення інформації про дані рахунки у довідці від 04.11.2016 року, виданої відповідачем. Відповідач заперечуючи вимогу про розірвання договорів, відповідача зазначає, що з такою заявою позивач не звертався до банку, а лише повідомив про можливе здійснення такого у майбутньому. Щодо витрат на правову допомогу, на думку представника відповідача, позивачем такі жодними доказами не підтверджені. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

18.02.2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

14.03.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник відповідача вважає відзив необґрунтованим, а зазначені у ньому факти та обставини, такими, що спростовуються наявними у матеріалах та доданими до позовної заяви доказами, окрім того зазначає, що відповідач зумисно приховує наявну у нього інформацію, щодо спірних договорів, яка з огляду на діяльність відповідача повинна бути у його розпорядженні.

15.04.2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

29.05.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

18.12.2019 року задоволено клопотання про допит третьої особи ОСОБА_3 в якості свідка.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить такий задоволив у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, дав пояснення аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження внесення готівки у відповідній платіжній системі, на копії договорів банківських вкладів із квитанціями відсутні печатка та підпис уповноваженої особи, позивачем не було надано доказів наявності залишків грошових коштів на банківських рахунках, позивачам не надано доказів сплати грошових коштів адвокату за надання правничої допомоги, позивачем невірно розраховану пеню за порушення зобов`язання. Крім того, оскільки Кримська філія ПАТ КБ «Приватбанк» самостійно вела облік здійснюваних банківських та інших операцій, самостійно складала та подавала звітність та забезпечувала збереження документів, а тому АТ КБ «Приватбанк» не має доступу до первинних документів (оригіналів договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Третя особа в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задоволити. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що у 2010 році в м. Феодосія уклав на користь сина, позивача у справі, два договори Копілка в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з першими внесками 200 євро та 600 доларів США. Згодом періодично накопичував грошові кошти на вказаних рахунках. В 2014 році третя особа звернувся до Банку з метою отримання коштів, в чому йому було відмовлено. В мобільному додатку Приват 24, де відображені всі поточні рахунки, після 2014 року перестали відображатися зазначені депозитні рахунки. Свідок пояснив, що вносив на депозити кошти через касу, докази внесення коштів на депозитні рахунки, а саме: квитанції, чеки, виписки по рахунках, - представити не може, оскільки записи на них вигоріли, ідентифікувати інформацію неможливо.

Заслухавши пояснення учасників справи та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що позов слід задоволити з таких підстав.

Судом було встановлено, що 29.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_3 для його сина ОСОБА_4 , позивачу справі, був укладений договір банківського вкладу «Вклад «Копілка дітям» № SAMDN10000709982952 від 29.03.2010 року, за умовами якого ОСОБА_3 вніс на депозит 600,00 доларів США, строком на 12 місяців з 29.03.2010 по 29.03.2011 року включно, під 12% річних, та договір банківського вкладу «Вклад «Копілка дітям» від 29.03.2010 року №SAMDN10000709983107, за умовами якого позивач вніс на депозит 100,00 євро, строком на 12 місяців, з 29.03.2010 по 29.03.2011 року включно, під 12% річних, що вбачається з наявних в матеріалах справи копій договорів.

На підтвердження кладення вказаних договорів Відповідач видав ОСОБА_3 дві електронні ощадні книжки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , а також було відкрито два особові рахунки № НОМЕР_3 (USD), № НОМЕР_4 (EURO).

Згідно із копією довідки № 15956568 від 11.05.2014 року, яка була видана на території АРК начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського РУ, вбачається у ОСОБА_6 наявність двох депозитних рахунків та інформація про суму коштів на таких рахунках, де зазначено, що станом на 11.05.2014 року на рахунку «дитячий накопичувальний» було 3686,62 USD (номер рахунка № НОМЕР_3 ) та 165,19 EURO (номер рахунка № НОМЕР_4 ).

З наявних в матеріалах справи копії довідки із системи Приват24 від 04.11.2016 року, вбачається наявність у ОСОБА_3 заблокованого рахунку № НОМЕР_5 (Картка Голд), на якій зафіксовані грошові кошти у доларах США із сумою 868,42 долари США, зазначений рахунок відкритий у Кримському регіональному відділення ПАТ КБ «Приватбанк».

За змістом п. 3 та п. 4 Договорів отримувач, позивач у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на наступний день після досягнення ним повноліття, набуває право володіння та розпорядження зазначеними вкладами, пред`явивши паспорт та договір.

Встановлено, що 30 липня 2018 року, позивач надсилав на адресу AT КБ «ПриватБанк» нотаріально посвідчений письмовий запит власника банківського рахунку, разом із завіреними копіями договорів, завіреною копією довідки № 15956568 від 11.05.2014 р. та завірену копію свого паспорту та ідентифікаційного коду, у якому виявив бажання розірвати такі договори та отримати грошові кошти, які зберігаються на його рахунках у відповідача, а також просив надати йому відповідні документи, а саме: копію виписки (виписок) з банківського рахунку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 20.03.2010 року по 20.03.2015 року, довідку про залишок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_3 відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк», завірену копію виписки (виписок) з банківського рахунку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 20.03.2010 року по 20.03.2015 року та довідку про залишок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_4 відкритого ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно із копією відповіді, наявної в матеріалах справи, AT КБ «Приватбанк» за № 20.1.0.0.0\7-180808/1954 від 23.08.2018 р. повідомив, що у зв`язку із окупацією АРК та міста Севастополя та фактичної конфіскації частини майнового комплексу AT КБ «Приватбанк» що використовувався у банківській діяльності, відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ AT КБ «Приватбанк», а саме: приміщень банку, банкоматів, терміналів, транспортних засобів та інш., Банк не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не мав доступу до договорів на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. Тобто, у зв`язку із відсутністю доступу до первинної документації по зазначених Позивачем рахунках такі не можуть надати жодної інформації.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа є публічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку.

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п. 1.2. Положення).

У пункті 1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Виплата процентів за вкладом депозитом здійснюється у строки, що обумовлені в договорі.

Згідно п.3.3 Положення банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами достовірно встановлено те, що відповідач у порушення умов договору про банківський вклад не повернув позивачеві вклади, внесення коштів за якими відбувалось в іноземній валюті - доларів США та євро.

Як на підставу заперечень представник відповідача посилався також на ті обставини, що з квітня 2014 року була зупинена діяльність відокремлених підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та міста Севастополя, у зв`язку з чим банк не має правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АР Крим та міста Севастополя.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, з таких підстав.

Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищим, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони. Яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Згідно частини третьої статті 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

З огляду на зазначене, припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов`язань банку відповідно до чинного цивільного законодавства.

Такої правової позиції додержується колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд Верховного Суду у Постанові від 12 червня 2019 року у справі №666/3215/15-ц (провадження №61-32442св18.

Згідно частин першої та другої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Суд дійшов висновку, що Філія в АРК є відокремленим структурним підрозділом ПАТ КБ «Приватбанк», не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені Банку, в межах повноважень, наданих їй Банком, та закріплених в цьому Положенні, а тому в межах чинного законодавства Банк несе відповідальність за діяльність Філії, що є однією з вирішальних обставин по цій справі для задоволення позовних вимог в частині повернення вкладу.

Оскільки стороною договору є ПАТ КБ «Приватбанк» яке, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та зобов`язаннями Філії, зокрема за договором, який є предметом спору, в межах чинного законодавством України, заперечення відповідача в цій частині є також безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України висловлена у справі №6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року, а саме: аналіз статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дозволяє дійти такого висновку.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа №6-118цс14), від 16 листопада 2016 року (справа №6-1286цс16).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з цим, відповідачем не надано доказів на спростування заявлених вимог, зокрема не обґрунтовано правомірності відмови у повернені депозитних вкладів, не надано відомостей та доказів того, що кошти на рахунках позивача відсутні. Крім того, посилання відповідача на те, що на даний час у них немає доступу до інформації по клієнтам Філії Кримського Регіонального Управління ПАТ КБ « Приватбанк», тому банк не має можливості надати будь які докази на запит суду, свідчать про не спростування наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог. Навпаки, судом встановлено, що неодноразові звернення позивача про повернення коштів залишилися без реагування.

Позивачем було надано № 15956568 від 11.05.2014 року, яка була видана на території АРК начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського РУ, яка свідчить про залишки грошових коштів на рахунках: 3686,62 USD (номер рахунка № НОМЕР_3 ) та 165,19 EURO (номер рахунка № НОМЕР_4 ).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вказано, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1,3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до п. 15 договорів, дія договору припиняється з виплатою Клієнту всієї суми вкладу разом з процентами, які мають бути виплачені на підставі даного договору.

Станом на 11.05.2014 року, як вбачається із довідки на рахунках «дитячий накопичувальний» було 3686,62 долари США, та 165,19 Евро. За користування грошовими поштами, які є на депозитних рахунках, Відповідач має сплачувати відповідні відсотки у розмірі 12 % річних, відповідно до умов договорів.

Пункт 9 договорів «вклад (копилка) дітям» передбачає право Позивача достроково розірвати договір, повідомивши про це за два банківських дні до дати розірвання. У п. 10 договорів зазначено, що у випадку розірвання договору, з урахуванням п. З договору при умові надання паспорту та ідентифікаційного коду Отримувачу видається сума вкладу і відсотки, які були нараховані у відповідності до умов даних договорів за фактичний строк користування вкладом.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані Банком кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуто на вимогу позивача, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за період дійсності договору, що становить 3686,62 (сума депозитного вкладу) + 1876,71 (12%річних) = 5563,33 доларів США за депозитним договором № SAMDN10000709982952 від 29.03.2010 року, а також сума заборгованості за період дійсності договору становить 165.19 (сума депозитного вкладу) + 77,55 (12%річних) = 242,74 Євро, за депозитним договором № SAMDN10000709983107 від 29.03.2010 року, що відповідає розрахунку, наявному в матеріалах справи, який судом взято до уваги, оскільки такий стороною відповідача не спростований.

Посилання відповідача на постанову правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року та Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є необґрунтованим, оскільки це не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним умов Договорів банківського вкладу та повернення депозитів за ними та суперечить ст.ст. 1058-1065, 1066-1076 ЦК України та умовам укладених сторонами Договорів банківського вкладу.

Згідно ст.56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

У справі Zolotas проти Греції (No2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст.830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом.

Суд звертає увагу, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Пояснення відповідача про неможливість виконання банком вимог Законів України на тимчасово окупованій території України та відповідальність Російської Федерації, суд оцінює критично, оскільки згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнається тимчасово окупованою територією.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов`язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та/або посадовими особами, є недійсним і таким, що не створює правових наслідків.

Окрім цього, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або посадові особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором вкладу грошових коштів, тому має повернути позивачу грошові кошти та відповідно пеню за невиконання своїх обов`язків, але, оскільки, розмір пені значно перевищує розмір самого вкладу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення суми депозиту та процентів, які визначені у договорах про грошовий вклад в іноземній валюті - доларах США, Євро, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц , провадження № 14-360цс19, зазначає таке.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу законодавства можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1622,63 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 211 ч.3, 263, 265, 272, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_4 – задоволити.

Розірвати договір № SAMDN10000709982952 у валюті USD, між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , та ПАТ КБ «ПриватБанк» від у 29.03.2010 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) суму заборгованості за депозитним вкладом у розмірі 5563,33 доларів США.

Розірвати договір №SAMDN10000709983107 у валюті EURO, між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» від укладений 29.03.2010 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) суму заборгованості за депозитним вкладом у розмірі 242,74 Евро.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, Ід, м. Київ 01001, Україна) в дохід держави судовий збір у розмірі 1622,63 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2019 року.

СуддяІ. І. Мельничук