Ухвала суду № 87313246, 27.01.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа №331/224/19

Провадження №1-кс/331/117/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Гнатик Г.В., за участю секретаря Дорофєєвої М.А., прокурора Третяк О.А., представника заявника – адвоката Лучко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду клопотання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з клопотанням в порядку ст.174КПК України про скасування арешту майна, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2019 року по справі №1-кс/331/227/2019 накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої, відповідно до Договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року є ОСОБА_1 .

Заявник вважає, що арешт накладено необґрунтовано оскільки квартира речовим доказом не визнана , з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відносно майна, на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, окрім цього матеріали кримінального провадження не містять доказів, що існує потреба у застосуванні арешту майна.

Представник заявника, адвокат Лучко О.М. у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити та скасувати арешт із підстав зазначених у ньому.

Слідчий, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду клопотання, до суду не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення клопотання про зняття арешту з майна, заперечувала з підстав, що кримінальне провадження знаходиться на контролі в Запорізькій обласній прокуратурі та по ньому триває досудове слідство.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала в повному обсязі посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Просила відмовити у його задоволенні. Долучила до матеріалів клопотання копію постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання. Також, повідомила, що надати матеріали кримінального провадженні наразі не є можливим, у зв`язку з тим, що їх направлено на експертизу, на підтвердження чого надала супровідний лист від 22.01.2019.

Слідчий суддя, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що у провадженні СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне №42018081020000155, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, 15.02.2019 року правову кваліфікацію змінено з ч.1 ст. 358 КК України на ч.3 ст. 190 КК України, та здійснюється досудове розслідування за фактом того, що у грудні 2018 року невстановлені особи шахрайським шляхом незаконно заволоділи квартирою АДРЕСА_2 .

Як вбачається з клопотання, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2019 року накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Наразі досудове розслідування в кримінальному провадженні триває, крім того в ході розгляду клопотання прокурором надано суду постанову про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 речовим доказом у кримінальному провадженні №42018081020000155.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що заявником жодним чином не обґрунтовано та до клопотання не було долучено жодних доказів, які б підтверджували, що в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба, крім того особа, яка подала клопотання до самого клопотання про скасування арешту майна, не долучає ухвалу слідчого судді про накладення арешту майна, що з урахуванням того факту, що сторона обвинувачення в судове засідання матеріалів кримінального провадження слідчому судді не надала у зв`язку з направленням їх для проведення судово-почеркознавчої і технічної експертизи до Запорізької філії Дніпровського НДІСЕ, що позбавляє можливості слідчого суддю перевірити підстави, з урахуванням існування яких такий арешт майна був накладений.

З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи, що до клопотання не було долучено документів в обґрунтування доводів викладених заявником слідчий суддя вважає, що клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 234, 235 КПК України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30.01.2020 року.

Слідчий суддя: Г.В. Гнатик