Рішення № 87306127, 23.01.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 180/879/18

2/0203/69/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Пилипенко А.С.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства, визнання права на призначення та виплату страхових виплат,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з березня 2015 року по квітень 2017 року проживала з ОСОБА_5 у цивільному шлюбі, однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. 20.04.2017 року її цивільний чоловік загинув. ІНФОРМАЦІЯ_1 від відносин з ОСОБА_5 в неї народився син ОСОБА_6 , запис про батька якого було вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Згідно рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року було встановлено факт батьківства ОСОБА_5 відносно їх сина ОСОБА_6 та внесено відповідні зміни до актового запису про народження. На теперішній час їй необхідно встановити фак проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без шлюбу та ведення з ним спільного господарства для реалізації особистих немайнових та майнових прав, зокрема, права на отримання соціальних виплат в зв`язку із загибеллю чоловіка під час виконання трудових обов`язків. Також з заявою про призначення страхової виплати звернулась мати загиблого ОСОБА_4 , яка вважає, що проживало разом із сином на момент смерті, що не відповідає дійсності. В зв`язку з цим, позивачка просила встановити факт проживання в період з березня 2015 року по 20.04.2017 року її з ОСОБА_5 однією сім`єю без шлюбу та ведення з ним спільного господарства; визнати за нею право на одержання одноразової допомоги члену сім`ї померлого ОСОБА_5 відповідно до п.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; визнати право на одноразову допомогу особі, що перебувала на його утриманні, а також на його дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі, що дорівнює 20 прожитковим мінімумам для працездатних осіб; визнати за нею право на одержання щомісячних страхових виплат як працездатної особи, яка перебувала на утриманні померлого, а також на дитину померлого в розмірі, передбаченому ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги щодо встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_5 однією сім`єю без шлюбу та ведення з ним спільного господарства; а також визнання за нею права на одержання одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат. В частині права на одержання одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат на дитину позовні вимоги не підтримали, посилаючись на те, що останні було призначено відповідачем.

Представник відповідача під час розгляду справи в суді проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачкою факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 та перебування на його утриманні, в зв`язку з чим відсутні підстави для призначення та виплати їй одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». В частині права на одержання одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат на дитину в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що відповідачем було призначено відповідні виплати на дитину та спір в цій частині відсутній.

Третя особа - ОСОБА_4 , під час розгляду справи в суді також заперечувала проти позову в частині заявлених позивачкою вимог про встановлення факту проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без шлюбу та ведення з ним спільного господарства; а також визнання за нею права на одержання одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат. В обгрунтування заперечень посилалась на те, що її син ОСОБА_5 за життя був зареєстрований за іншою адресою ніж позивачка, постійно з нею не проживав, спільного господарства та бюджету не мав. На день смерті мешкав разом із батьками, які займались його похованням.

В призначене на 23.01.2020 року судове засідання третя особа не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача та третьої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.ч.1,7 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Частиною 6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з нею проживають два її малолітні сини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9,10).

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у цивільній справі №195/1271/17, яке набрало законної сили, було встановлено факт батьківства ОСОБА_5 відносно його сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-13).

На підставі вказаного рішення було внесено відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 та видано нове свідоцтво про народження (а.с.7).

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 був учнем ДПТНЗ «Марганецький професійний ліцей» та проходив виробничу практику в ТОВ «Украгрохім», під час якої загинув 20.04.2017 року внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що складено та затверджено відповідний акт форми Н-5 від 29.06.2017 року (а.с.136,164-168).

Після смерті ОСОБА_5 до Марганецького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з заявами про призначення страхових виплат звернулась позивачка ОСОБА_1 та мати померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .

Згідно заяви ОСОБА_1 відповідачем було призначено та здійснюються виплати на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат відповідно до ст.ст.41,42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а.с.54,157).

Вказаний факт під час розгляду справи визнала позивачка та її представник, вказавши, що позовні вимоги в цій частині вони не підтримують.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на отримання на дитину одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, за відсутністю між сторонами спору в цій частині.

В іншій частині позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім`ї має одинока особа.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99, визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що разом із загиблим ОСОБА_5 проживали у цивільному шлюбі, однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет в період часу з березня 2015 року по 20.04.2017 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

Від спільного проживання з ОСОБА_5 вона народила сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підтвердження вказаних вимог позивачкою було надано акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 02.05.2018 року та від 22.02.2019 року, а також довідки про склад сім`ї, згідно яких за адресою: АДРЕСА_1 , значаться зареєстрованими позивачка та двоє її малолітніх синів, а також мати ОСОБА_11 , стосовно якої зроблено відмітку, що вона зареєстрована але не проживає (а.с.9,10,112,113).

В додатковій інформації в розділі VІІІ актів зазначено, що за вказаною адресою з 04.03.2015 року по 20.04.2017 року без реєстрації проживав ОСОБА_5 , що є цивільним чоловіком ОСОБА_1 та які вели спільне господарство.

Поряд з цим, з довідки від 01.12.2017 року виданій ОСОБА_1 в складі її сім`ї до 01.05.2017 року зазначено сина ОСОБА_9 та мати ОСОБА_11 , що зареєстрована але не проживає (а.с.29).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з 11.03.2011 року по 02.11.2015 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а з 02.11.2015 року по 25.04.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 , знятий з реєстрації в зв`язку зі смертю (а.с.132,133).

Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_12 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 . Підтверджує, що остання разом з ОСОБА_5 з весни 2015 року по день смерті останнього проживали разом у цивільному шлюбі за адресою: АДРЕСА_1 . Бачила як вони разом ходили з дому та повертались до дому, ходили до магазину. ОСОБА_5 працював по домогосподарству, разом утримували домашніх тварин (коз, кур, гусей).

Свідок ОСОБА_13 під час допиту пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 ОСОБА_5 останні два роки проживав разом із позивачкою в цивільному шлюбі. Хазяйнував на городі, копав картоплю, косив траву, міняв кришу на кухні. Вони держали качок, курей та кіз. Разом ходили до магазину. Кожного дня не бачила, оскільки за ними не слідкувала. Також разом із ОСОБА_14 мешкала її бабуся.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та за життя ОСОБА_5 в період з березня 2015 року по 20.04.2017 року були зареєстровані за різними адресами.

Як зазначила під час розгляду справи третя особа - ОСОБА_4 та було визнано позивачкою, після смерті ОСОБА_5 його похованням займались його батьки. Також позивачкою не заперечувалось, що ОСОБА_5 навчався в м.Марганець на денній формі навчання.

Суд критично ставиться до наданих позивачкою актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 02.05.2018 року та від 22.02.2019 року, оскільки останні складені задовго після смерті ОСОБА_5 та фактично грунтуються на словах ОСОБА_1

Покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 фактично свідчать про те, що останні в період з весни 2015 року по день смерті ОСОБА_5 періодично бачили останнього в домоволодінні за місцем мешкання ОСОБА_1 разом із останньою, що ОСОБА_5 допомагав їй із господарством.

Проте, вказані покази свідків не підтверджують беззаперечно той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 постійно мешкали разом; мали спільний бюджет та витрачали спільні кошти на придбання майна для спільного користування, на утримання житла, його ремонт та інш.; мали спільні права та обов`язки, тобто, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

При цьому, судом встановлено, що в період з березня 2015 року по 20.04.2017 року ОСОБА_5 навчався, в ТОВ «УКРАГРОХІМ» проходив виробничу практику, за час проходження якої грошові кошти йому не нараховувались, що підтверджується відповідною довідкою від 23.04.2019 року ТОВ «УКРАГРОХІМ» (а.с.136).

Будь-яких доказів, що ОСОБА_5 в цей період мав доходи, за рахунок яких надавалась допомога позивачці та які були основним і постійним джерелом засобів до існування останньої, позивачкою у відповідності до ст.ст.13,81 ЦПК України суду не представлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що представлені позивачкою докази не є достатніми для визнання факту проживання її та ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без шлюбу, ведення спільного господарства та перебування на утриманні останнього.

Також суд враховує, що до 25.08.2015 року (дня набрання законної сили рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 року у справі №195/1025/15-ц) позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_15 , що взагалі виключає можливість встановлення факту проживання з ОСОБА_5 в цей період однією сім`єю без шлюбу.

Крім того, суд враховує, що третя особа у справі - ОСОБА_4 , що є матір`ю померлого ОСОБА_5 , також звернулась до органів Фонду соціального страхування, з приводу призначення їй одноразової допомоги відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», посилаючись на те, що на момент смерті ОСОБА_5 проживав разом із нею та допомагав її утримувати.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 заперечувала проти позову та права ОСОБА_1 на отримання страхових виплат після смерті ОСОБА_5 .

В зв`язку з чим, суд вважає, що за вказаних обставин, ОСОБА_4 підлягала залученню до участі у справі в якості співвідповідача.

Під час розгляду справи, суд звертав на ці обставини та з`ясовував у сторони позивача думку щодо залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідача, а також роз`яснював положення ст.51 ЦПК України та наслідки пред`явлення позову до неналежного відповідача, або не до всіх належних відповідачів.

Проте, позивачка та її представник відповідних клопотань не заявляли, а суд за власної ініціативи позбавлений процесуальної можливості замінювати відповідачів або залучати співвідповідачів.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх недоведеністю належними та достатніми доказами, а також пред`явлення цих вимог не до всіх належних відповідачів.

У відповідності до ст.141 ЦПК України та в звязку із відмовою в позові в повному обсязі, поенсені позивачкою судові витрати по справі слід покласти на останню.

На підставі викладеного та керуючись ст.3 СК України, ст.ст.36,41,42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.ст.4,5,10-13,76-82,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства, визнання права на призначення та виплату страхових виплат - відмовити повністю.

Понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати по справі покласти на останню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 січня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак