Ухвала суду № 87300855, 31.01.2020, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/717/20

ун. № 759/1812/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва Коваль О.А., за участю секретаря судового засідання - Слепець Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Стрижевського Д.І., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Гулійчуком С.В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100080007589 від 25.10.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 146 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Стрижевського Д.І., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Гулійчуком С.В., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100080007589 від 25.10.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 146 КК України, а саме про накладення арешту на нерухоме майно, зокрема АДРЕСА_1 , яке згідно запису про право власності в Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно № 35076267 від 17.01.2020, належить

ОСОБА_1 , шляхом накладення заборони його відчуження, розпорядження та користування, та із зобов`язанням службових осіб Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести державну реєстрацію даного обтяження.

Вказане клопотання обґрунтовується тим, що Слідчим відділом Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100080007589 від 25.10.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.309, ч.4 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що В період часу з 25.10.2019 до 21.12.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливих

мотивів, за попередньою змовою разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та невстановленою особою, незаконно позбавиливолі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якуутримували за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якогоутримували у невстановленому місці.Крім цього, в період часу з 25.10.2019 до 21.12.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою разом із

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таневстановленою особою, шляхом обману заволоділи чужим майном у великихрозмірах, яке належить ОСОБА_4 , а саме квартирою АДРЕСА_1 .У причетності до вчинення даних злочинів викрито ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій 22.12.2019 повідомлено пропідозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 190 КК України,та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій 22.12.2019повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146,ч. 3 ст. 190 КК України.Будучи допитаною в якості потерпілої ОСОБА_4 повідомила, щоповідомила, що разом з сином ОСОБА_5 вона проживала адресою: АДРЕСА_1 . Так, повідомила, наприкінці 2019 року її синпознайомився з дівчиною на ім`я ОСОБА_6 , ззовні схожою на циганку, та якапроживала в м. Житомир. У сина з вказаною дівчиною склались тісні взаємовідносини, вони досить часто спілкувались. Восени 2019 року, вонаразом з сином ОСОБА_5 якимось чином опинилась в м. Житомирі, проте як саме, вона не пам`ятає, тому що напередодні ОСОБА_6 давала їй випитирідину, схожу на чай, після якої вона заснула. Вони опинились в квартирі, девона побачила двох інших жінок ромської національності, одна з якихназвалась ОСОБА_2 , а інша - ОСОБА_3 . Вказані жінки відразу ж наголосили натому, що забороняють їм покидати приміщення, де вони живуть, забравши прицьому в неї її особисті речі, грошові кошти, мобільний телефон, ключі. Уподальшому, їй постійно давали вживати рідину, схожу на чай та «кока-колу»,внаслідок чого вона засинала, а коли приходила до тями, то втрачала пам`ять івідчувала розгубленість. ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно залякували її,змушували підписувати документи на отримання кредитних грошових коштів,та інші, змісту яких вона не пам`ятає, мотивуючи це тим, що її сина доставилив лікарню з ознаками хвороби цирозу печінки, і він потребує терміновоголікування. При цьому, вона неодноразово хотіла відвідати свого сина в лікарні,проте їй було заборонено покидати приміщення квартири. Жінки ромськоїнаціональності постійно вимагали на лікування сина грошові кошти, і силоміцьвідібрали її документи на квартиру АДРЕСА_1 , яку в подальшому продали. На даний час її син ОСОБА_5 перебуває в лікарні, після вживання невідомої рідини, якою їх поїли жінкиромської національності, він тяжко захворів.Допитана в якості свідка ОСОБА_9 повідомила, що післяперебування у жінок ромської національності її сестра ОСОБА_10 таплемінник ОСОБА_5 тяжко хворіють, майже безпорідні та потребуютьпостійного піклування та тривалого лікування. Належна її сестрі ОСОБА_10 та племіннику ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_1 , невідомими особами продана, документи на інше нерухоме майноОСОБА_4. , а саме приватний будинок АДРЕСА_4 ., викрадені та їхмісцезнаходження не встановлено.Під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваноїОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 , була виявлена та вилучена копія Договорукупівлі-продажу квартири від 09.12.2019, укладеного між ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , зар.: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_13 , ІПН НОМЕР_2 ,зар.: АДРЕСА_6 , та посвідченого приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю., згідноякого ОСОБА_4 продала ОСОБА_13 АДРЕСА_1 за 474000 грн.Згідно ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. КиєваСкрипник О.Г. від 27.12.2019, накладено арешт на вищезазначену АДРЕСА_1 , яка на момент винесення ухвалирахувалась на праві приватної власності за ОСОБА_13 .Однак до моменту закінчення розгляду державними реєстраторамиДепартаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міськорї ради(Київської міської державної адміністрації) вказаної ухвали розгляд з метоюдержавної реєстрації прав та їх обтяжень, АДРЕСА_1 , було відчужено повторно, про що в Державному реєстрів речовихправ на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію права власності№ 35076267 від 17.01.2020, згідно якого приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріального округу Іванченком В.Ю. посвідчено договір купівлі-продажу № 123 від 17.01.2020, згідно якого право власності на вказануквартиру перейшло до ОСОБА_1 .У звязку з цим, державну реєстрацію обтяження - арешту на вказаненерухоме майно згідно ухвали слідчого судді Святошинського районного судум. Києва Скрипник О.Г. від 27.12.2019, не проведено.Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається, щонерухоме майно, а саме: АДРЕСА_1 ,відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, має у даному кримінальномупровадженні значення речового доказу, оскільки, стало об`єктом кримінальнопротиправних дій.

Слідчий в судове засідання не з"явився, подав суду письму заяву про розгляд клопотання без її участі та з проханням розглядати вказане клопотання без участі теперішнього титульного власника квартири АДРЕСА_1 , оскільки наразі його місцезнаходження вставити не представилось за можливе та без участі власника квартири задля забезпечення такого арешту, оскільки вказане житло постійно перепродається та наразі виставлено на продаж згідно ітернет оголошень.

Згідно ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч.2ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Оскільки, із наданих матеріалів кримінального провадження вбачається неодноразове відчуження майна, яке за підозрою слідства було неправомірно набуте, тому слідчий суддя в силу ч.2 ст. 172 КПК України вважає за можливе вирішувати таке клопотання без участі власника нерухомого майна та інших осіб, оскільки в іншому випадку не буде досягнуто мети такого арешту.

Так, згідно з ч.1 ст.131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Оскільки, криміальне провадження, яке перебуває на доудовому розгляді стосується серед іншого і незаконного відчуження АДРЕСА_1 , яке мало місце спочатку 09.12.2019 року, потім 17.01.2020 року тоді як ухвалою слідчого судді на таку квартиру було накладено арешт 27.12.2019 року, тому з огляду на досліджені всі надані докази, слідчий суддя вважає наявними підстави для часткового задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка тепер вже належить на праві приватної власності ОСОБА_1 без заборони використання цього приміщення, оскільки визначені ч. 11, 12 ст. 170 КПК України вимоги доведені не були. Щодо вимоги про зобов"язання службових осіб Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести державну реєстрацію даного обтяження, то накладення арешту на вказане майно згідно ухвали слідчого судді і передбачає відповідну реєстрацію обтяження згідно діючого законодавства. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Стрижевського Д.І., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Гулійчуком С.В., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100080007589 від 25.10.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 146 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Коваль О.А.