Ухвала суду № 87293731, 30.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 січня 2020 року м. Київ №640/20679/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі третьої особи - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_2

до Державного бюро розслідувань

третя особа ОСОБА_1

про визнання результатів конкурсу недостовірними, зобов`язання вчинити

дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Державного бюро розслідувань (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 41760289), в якому просить суд:

- визнати результати рейтингового інтернет-голосування до складу членів Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань (код 41760289, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, 01008), яке відбулось 03.10.2019-04.10.2019 р. - недостовірними;

- зобов`язати Державне бюро розслідувань (код 41760289, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, 01008) повторно провести рейтингове інтернет-голосування до складу членів Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2019 (суддя Донець В.А.) задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову, подану до подання позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2019 задоволено заяву ОСОБА_1 та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

11.01.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 22.10.2019, яке мотивовано тим, що на сьогоднішній день ні позивачем, ні відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні ст. 73, 74, 75, 76 КАС України, які б підтвердили факти, викладені у листі, на який посилався суд при застосуванні заходів забезпечення позову. Зазначені обставини на переконання третьої особи ставлять під сумнів співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Також, заявник зазначив, що пункт 11 Порядку формування складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, затвердженого постановою КМУ №1086 від 20.12.2017 не має чіткої норми, яка б вказувала на порядок верифікації (ідентифікації особи, яка голосує). Таким чином, посилання на порушення відповідної норми під час вжиття заходів забезпечення позову є недопустимим оскільки норма в плані ідентифікації особи, яка голосує не прописана чітко та зрозуміло.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020 призначено клопотання про скасування заходів забезпечення позову до судового розгляду у судовому засіданні на 16 січня 2020 року.

15 січня 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла заява про відвід судді Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2020 (суддя Васильченко І.П.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Вєкуа Н.Г. відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2019 призначено судове засідання для розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

22 січня 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про відвід судді Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2020 (суддя Кармазін О.А.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Вєкуа Н.Г. відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2019 призначено судове засідання для розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Проте, 29 січня 2020 року від представника позивача (адвоката Щербань Д.М.) надійшла заява про відвід судді Вєкуа Н.Г., практично аналогічного змісту до заяв про відвід судді Вєкуа Н.Г. від 15.01.2020 та від 22.01.2020.

Так, вказана заява про відвід судді Вєкуа Н.Г. від 29.01.2020 мотивована тим, що позивача попереджено про судове засідання, призначене для розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову без погодження дати проведення судового засідання з ним та його представником, з посиланням на приписи ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, посилання на які містяться і в попередніх заявах про відвів.

При цьому, суд зазначає, позовну заяву та всі наступні документи по справі було подано від імені самого позивача, за його підписом, окрім заяви про відвід від 22.01.2020, яка була подана представником позивача - адвокатом Лисенком С.М., водночас матеріали справи до подання заяви про відвід від 29.01.2020 не містили даних про наявність представника позивача по справі в особі адвоката Щербаня Д.М.

В судове засідання 30.01.2020 для розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову прибув ОСОБА_1 .

Позивач, представник позивача та представник відповідача в судове засідання 30.01.2020 не прибули, про час та місце розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову були повідомлені належним чином (телефонограмою), що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні 30.01.2020 ОСОБА_1 наголосив, що вважає заявлений представником позивача відвід судді Вєкуа від 29.01.2020 необґрунтованим та вбачає підстави для застосування до позивача заходів процесуального примусу за зловживання своїми правами.

Вирішуючи заяву про відвід судді Вєкуа Н.Г. суд виходить з наступного.

Вимогами статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, на який посилається представник відповідача, визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді є за своєю суттю певними юридичними фактами, які надають підстави для сумнівів щодо об`єктивності, неупередженості та безсторонності судді під час розгляду конкретної справи.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні («Кіпріану проти Кіпру», «П`єрсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, зовнішня незалежність судді не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких прихильностей чи упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом («Фіндлі проти Сполученого Королівства»).

Важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню («Саінер проти Туреччини»). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Суддя, у відношенні якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід («Веттстейн проти Швейцарії», «Кастілло Альгар проти Іспанії», «П`єрсак проти Бельгії»).

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що позивачем особисто та через своїх представників, в сукупності було подано три заяви про відвід судді Вєкуа Н.Г. практично аналогічного змісту, які мотивовано, зокрема, непогодженням з позивачем та його представником дати судового засідання та порушенням приписів ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вручення повісток не пізніше ніж за п`ять днів до дати засідання.

При цьому, такі заяви подавались після повідомлення позивача та його представника про місце та час судового засідання, призначеного для розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що дає підстави вважати, що позивач особисто та через своїх представників навмисно намагався затягнути розгляд клопотання третьої особи про скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в попередніх ухвалах від 16.01.2020 та від 23.01.2020 позивачеві було наголошено, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено обов`язку суду погоджувати дату засідання зі сторонами по справі. Засідання призначаються у робочі дні та години суду, окрім того, приписами статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено скорочені терміни розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, суд також зазначає, що про час судового засідання позивача та його представника було повідомлено за три дні до судового засідання, призначеного для розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до приписів статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, суд може визнати зловживанням процесуальними правами та з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

При цьому, вимоги частини 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України покладають на учасників судового процесу та їх представників обов`язок добросовісного користування процесуальними правами.

Згідно частин 3, 4 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Зазначені вище обставини в сукупності вказують, що представником позивача безпідставно заявлено відвід судді Вєкуа Н.Г., що свідчить про зловживання позивачем своїми правами.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає за необхідне залишити без розгляду заяву представника позивача - адвоката Щербаня Д.М. про відвід судді Вєкуа Н.Г.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 36, 39, 45, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву про відвід судді Вєкуа Н.Г., подану представником позивача - адвокатом Щербань Д.М. - залишити без розгляду.

В разі незгоди сторони по справі з ухвалою суду, ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.