Рішення № 87292121, 29.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/702

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 640/19274/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, м. Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, буд. 16, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 у розмірі не нижчому ніж прожитковий мінімум з моменту звернення, а саме з 08 серпня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі не нижчому ніж прожитковий мінімум з моменту звернення, а саме з 08 серпня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком.

08 серпня 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою, в якій просила причини, з яких вона отримує пенсію нижче ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

02 вересня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про те, що перерахунок пенсії не був проведений у зв`язку з відсутністю на це законних підстав.

Позивач з вказаною відмовою не погоджується, оскільки, за її доводами, розмір її пенсії, враховуючи положення чинного законодавства України, суттєво нижчий ніж передбачено законом, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27 серпня 2019 року на адресу управління надійшла заява позивача від 08 серпня 2019 року з проханням виплачувати пенсію не нижче ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на липень 2019 року у розмірі 1564,00 грн.

Станом на 01 грудня 2018 року розмір пенсії склав 1497,00 грн, також позивачу виплачено у березні та квітні 2019 року одноразова доплата до пенсії, яка склала 1205,09 грн щомісячно, а з 01 липня 2019 року розмір пенсії позивача становить 2000,00 грн.

Більш того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався й на те, що на підставі постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП №56537160 від 22 квітня 2019 року про стягнення боргу в сумі 35064,83 грн (аліменти на дітей) з червня 2019 року з пенсії позивача розпочато утримання 50% від розміру пенсії.

На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24 грудня 2008 року (Т.1, арк. 37-38, 32).

Листом від 09 липня 2019 року №14826/02/І-9209 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відповідь на звернення позивача від 26 червня 2019 року повідомило останню про те, що розмір її пенсії з 01 грудня 2018 року складав 1497,00 грн, у березні та квітні 2019 року позивач отримала одноразову доплату до пенсії, яка складала 1205,09 грн щомісячно, а з 01 липня 2019 року розмір пенсії позивача складає 2000,00 грн.

Також, у листі зазначено, що на підставі постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП №56537160 від 22 квітня 2019 року про стягнення боргу в сумі 35064,83 грн (аліменти на дітей) з червня 2019 року з пенсії позивача було розпочато утримання по 50% від розміру пенсії та запропоновано за більш детальною інформацією звернутись до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (Т.1, арк. 8)

У відповідності до наданої суду копії довідки за вих. №10553/1 від 15 липня 2019 року розмір пенсії позивача у лютому 2019 року складав 1497,00 грн, у березні та квітні 2019 року - 2702,09 грн та 2702,08 грн відповідно, у травні 2019 року - 1497,00 грн, у червні 2019 року - 748,50 грн, у липні 2019 року - 1000,00 грн (Т.1, арк. 9).

08 серпня 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою, в якій зазначила, що відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09 липня 2019 року №148276/02/І-9209 її повідомлено про те, що з її пенсії відраховується 50% на підставі виконавчого провадження №56537160, сума її пенсії складає 2000,00 грн і відрахування з неї 50% знижує розмір пенсії на 1000,00 грн, загальна сума пенсії складає 1000,00 грн.

Крім того, у вказаній заяві позивач, посилаючись на положення статті 46 Конституції України та Закон України «Про державний бюджет України на 2019 року», зазначає, що розмір пенсії у 1000,00 грн суттєво нижчий ніж передбачено законом, що протиправним та не відповідає чинному законодавству, у зв`язку з чим позивач просила виплачувати їй пенсію не нижче ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, встановлений на липень 2019 року у розмірі 1564,00 грн (Т.1, арк. 7).

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку та виплаті пенсії у розмірі не нижчому ніж прожитковий мінімум, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

У відповідності до частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Так, судом встановлено та вбачається з наданої суду копії матеріалів пенсійної справи, що при призначенні пенсії по інвалідності позивач мала 29 років 7 місяців 5 днів страхового стажу.

Розмір її пенсії обчислювався, виходячи з 50% пенсії за віком у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року №124 встановити одноразову доплату до пенсії особам, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон), в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня 2019 р. та збільшеного на коефіцієнт 1,61. Одноразова доплата до пенсії проводиться для осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, мають страховий стаж, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону, а також для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 4- - 1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, розмір пенсій яких з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та доплати, передбаченої абзацом третім пункту 2 цієї постанови) станом на 1 березня 2019 р. не перевищує мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною другою статті 28 Закону. Виплата одноразової доплати до пенсії проводиться рівними частинами у березні та квітні 2019 року.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач отримувала у березні та квітні 2019 року одноразову доплату до пенсії, яка складала 1205,09 грн щомісячно.

Таким чином, розмір її пенсії не був нижчим ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Більш того, абзацом 1 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року №124 установлено, що з 01 липня 2019 року в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону, не досягає 2000 гривень, таким особам надається доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Таким чином, з 01 липня 2019 року розмір нарахованої пенсії позивача становить 2000,00 грн, що не було спростовано позивачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09 липня 2019 року №148276/02/І-9209 та відзиві на позовну заяву вбачається, що з червня 2019 року утримується 50% від нарахованого розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби місто Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у ВП №56537160 щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з позивача боргу по аліментам у розмірі 35064,83 грн.

Так, частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною 3 статті 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Абзацом 4 частини 2 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404- VІІІ передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

Аналіз наведених норм діючого законодавства та наявні в матеріалах справи докази дозволяють суду дійти висновку, що позивачу, починаючи з 01 липня 2019 року нараховується пенсія у розмірі 2000,00 грн, проте, зважаючи на наявність відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого документа про стягнення з позивача заборгованості по виплаті аліментів, з нарахованої пенсії утримується 50% від її розміру, що не суперечить діючому законодавству та, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів позивача на отримання пенсії у розмірі не нижчому ніж прожитковий мінімум, а наявність у позивача заборгованості по сплаті аліментів та її утримання у встановленому законом порядку з будь-яких видів заробітку (доходу), у тому числі, з пенсії, не свідчить про протиправність дій відповідача щодо виплати пенсії у розмірі, нижчому ніж прожитковий мінімум, як стверджує позивач, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова