Рішення № 87292043, 28.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року м. Київ № 640/22641/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києвіпрозобов`язання вчинити дії.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про зобов`язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції м. Київ вчинити дії, спрямовані на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника - ОСОБА_1 внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №56381681.

Ухвалою суду від 05.12.2019р. суддею Амельохіним В.В. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку визначеному статтями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сімерецькою Валентиною Сергіївною внесено відомості щодо позивача до Єдиного реєстру боржників за виконавчим провадженням № 56381681. Незважаючи, на те, що позивачем було сплачено штраф, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, державним виконавцем дані про позивача, як боржника з Єдиного реєстру боржників не виключені.

Відповідач відзиву на позов не подав, однак направив до суду витребовувані копії матеріалів виконавчого провадження ВП №56381681.

16.01.2020р. суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2018 року за заявою Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у місті Києві державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сімерецькою Валентиною Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56381681 з примусового виконання постанови №108524 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, якою стягнено з ОСОБА_1 штраф в сумі 510 грн.

Постановою державного виконавця від 14 травня 2018 року накладено арешт на майно, яке належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 792,62 грн. Після отримання відповідей від Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України, виконавцем встановлено, що заходи виявлення майна боржника виявилися безрезультатними. Вживати заходи щодо виявлення належного боржнику нерухомого майна та автомобільного транспорту, а також заходи зі звернення стягнення на таке майно не є доречними, оскільки його вартість значно перевищує суму боргу. А тому, державним виконавцем 16.08.2018р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв`язку із сплатою боржником штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що підтверджується квитанцією №ПН535 від 21.05.2019р., державним виконавцем винесено постанову ВП56381681 про зняття арешту з майна.

04 вересня 2019 року позивач звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про виключення із Єдиного реєстру боржників за такими параметрами: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , оскільки заборгованість по виконавчому провадженню №56381681 відсутня, а підстав для чинності запису немає.

Листом Начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоцій Б.І. від 05.09.2019р. відмовлено в задоволенні заяви про виключення з реєстру боржників, оскільки заборгованість по виконавчому провадженню №56381681 боржником сплачено після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до вимог статті 41 Закону відновлення виконавчого провадження державним виконавцем відбувається у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Чинним законодавством не встановлено обставин на повторне завершення виконавчого провадження, яке завершене (закінчене) у період, що минув.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунку боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження, тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі Положення №2432/5), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 №43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за №388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2015 №614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за №478/26923.

Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Реєстр рішень, виконання яких гарантується державою, - складова частина Системи, в якій здійснюється облік рішень, виконання яких гарантується державою, інвентаризація заборгованості за цими рішеннями та їх передача до органу Казначейства.

Згідно з пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Згідно з п.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 року №512/5, при надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 6 розділу Х Положення №2432/5 Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України Про виконавче провадження;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Таким чином, пунктом 7 ст. 9 Закону, а також п. 6 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Реалізація іншого механізму наповнення Єдиного реєстру боржників та/або вилучення з нього інформації, нормативними документами не передбачена.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, штраф боржником сплачено 21 травня 2019р., тобто після того, як державним виконавцем завершено виконавче провадження шляхом повернення 16.08.2018р. виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана підстава відсутня у переліку випадків виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

Аналогічна позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 року в справі №580/2451/19.

Таким чином, з огляду на викладені правові норми, державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві при надходженні коштів від ОСОБА_1 не відновлювалось виконавче провадження, а було знято арешт з майна позивача шляхом винесення відповідної постанови від 05.09.2019р., оскільки фактично виконавче провадження ВП №56381681 було завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу згідно з постановою державного виконавця і відсутні дані щодо їх повторного пред`явлення до органу ДВС таким стягувачами.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець не вчиняв протиправної бездіяльності по відношенню до позивача, та діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.В. Амельохін