Рішення № 87289711, 24.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Справа № 160/11678/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року № Ф-3667-53/64У.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 07.10.2016 року він був призваний на військову службу за контрактам строком на три роки до лав Національної гвардії України та звільнений з військової служби 06.10.2019 року. Крім цього, оскаржувана вимога сформована на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області 05.02.2019 року за періоди 2017 - 2018, 2019 років, тобто з боку відповідача має місце порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску та у зв`язку з формуванням оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) поза межами законодавчо встановлених строків. Відповідачем відповідна перевірка не проводилась, звіти про нарахування єдиного внеску позивачем до контролюючого органу не подавались, нарахування позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску здійснювалось в автоматичному режимі, тобто з порушенням порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, на підставі вищезазначеного, податковий орган вважає, що вимога від 05.02.2019 року № Ф-3667-53/64У є законною, оскільки позивачем податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплатити суму єдиного соціального внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 26.07.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 22240000000000495.

Після державної реєстрації позивач перебував на податковому обліку у Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а після її ліквідації у Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області.

22.10.2019 року підприємницьку діяльність позивача було припинено.

Відповідно інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 18276,72 грн.

05.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року № Ф-3667-53/64У, якою позивачу визначено до сплати недоїмку по єдиному соціальному внеску у сумі 18276,72 грн. на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Правомірність вимоги від 05.02.2019 року № Ф-3667-53/64У є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці мають обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку) та сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464, визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону № 2464, обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

За змістом частини 4 статті 8 Закону № 2464, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У частині 12 статті 9 Закону № 2464 зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 3 статі 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Також, пунктом 10 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція) передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Положеннями статті 25 Закону та пункту 3 розділу VI Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Відповідно до даних інформаційної системи фіскального органу платника по єдиному внеску ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті єдиного внеску станом на 31.01.2019 року у розмірі 18276,72 грн.

Недоїмка у позивача виникла у зв`язку з нарахуванням органом доходів і зборів мінімального страхового внеску за 2017 та 2018 роки.

Так, ОСОБА_1 був нарахований єдиний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. х12 місяців), та за 2018 - у сумі 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано збільшив в інтегрованій картці позивача недоїмку з єдиного внеску за 2017 та 2018 роки на суму 18249,72 грн., оскільки у разі перебування фізичної особи-підприємця, в тому числі тією, яка обрала спрощену систему оподаткування, якою не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Щодо посилання позивача на те, що у період з 07.10.2016 року по 06.10.2019 року він проходив військову службу за контрактом у лавах Національної гвардії України,суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9-2 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" із змінами та доповненнями, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Ця норма застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Також, абзацом 2 пункту 7 розділу IV Інструкції, мобілізовані підприємці на весь строк їх військової служби звільняються від виконання обов`язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування.

Згідно наданого позивачем військового квитка серії НОМЕР_1 07.10.2019 року він був призваний на військову службу за контрактом згідно наказу командира в/ч 3054 НГУ № 40о/с від 07.10.2016 року. Звільнений в запас 06.10.2019 року на підставі наказу в/ч 3054 № 41 о/с від 26.09.2019 року.

Суд зазначає, що від обов`язку по сплаті єдиного внеску звільняються особи, зокрема, призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період, з першого календарного дня служби, при цьому, ні приписи Закону №2464, ні норми Інструкції не містять умові звільнення від обов`язку сплачувати єдиний внесок фізичними особами-підприємцями, які проходять військову службу за контрактом.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" встановлено: що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Також, зазначеною нормою права визначено такі види проходження військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового складу є різними видами військової служби.

В той же час, п. 9 прим. 2 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 виокремлено таку підставу для звільнення особи від сплати єдиного внеску на особливий період як проходження саме військової служби за призовом, під час мобілізації.

Таким чином у період проходження служби за контрактом позивач не був звільнений від сплати єдиного внеску.

Щодо тверджень позивача про те, що вимогу від 05.02.2019 року № Ф-3667-53/64У він не отримував, у зв`язку із чим податковий борг є неузгодженими суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Отже, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки, не вважається податковим боргом.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені обставини справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року № Ф-3667-53/64У, якою позивачу визначено до сплати недоїмку по єдиному соціальному внеску у сумі 18276,72 грн. прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 24 січня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська