Рішення № 87283549, 29.01.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/749/19

Провадження №2-а/603/2/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільськоїобласті в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

за участі секретаря судового засідання Сандалюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області

про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 09.12.2019 року серії ДП 18 №432759 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 255 грн.

Позивач посилається на те, що 09 грудня 2019 року, він їздив власним легковим автомобілем Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Тернопіль, щоб привезти свою маму - ОСОБА_3 , 1962 року народження, інваліда II групи, з обласного онкологічного диспансеру, де вона проходила лікування і обстеження. На зворотній дорозі у центрі м. Бучач він зупинив своє авто біля аптеки, що знаходить поблизу міської ратуші, бо мамі стало дуже погано і їй знадобилось купити лікарства від високого тиску. Позивач зазначив, що мама саме виходила з аптеки, як до нього підійшла інспектор поліції Бучацького відділення поліції ГУНП в Тернопільській області лейтинат поліції ОСОБА_4.

Вона представилася і сказала, що він порушив Правила дорожнього руху, бо зупинив автомобіль на перехресті. На її вимогу ОСОБА_1 пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, пенсійне посвідчення інваліда I гр. загального захворювання і пояснив їй, що вчинив вимушену зупинку, що не заборонено Правилами дорожнього руху.

Проте, інспектор, незважаючи на його аргументи і пояснення, оформила постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі серії ДП 18№432759 від 09.12.2019 року у виді штрафу в розмірі 255 грн. без пред`явлення відео- чи фото фіксації вчинення ним правопорушення.

Позивач вважає, що дії інспектора щодо притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням п. 15-9(5) Правил дорожнього руху, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є протиправним, а Постанова підлягає скасуванню.

Ухвало Монастириського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , зазначив, що заявлений позов підтримує, та просить його задовольнити. Також, подав клопотання допитати в якості свідка - ОСОБА_3 , яка на момент оформлення постанови про накладення адміністративного стягнення перебувала з ним.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка - ОСОБА_3 , зазначила, що 09.12.2019 року, вони з сином поверталися з обласного онкологічного центру м.Тернопіль, куди вони їздили для проходження обстеження для поновлення групи інваліда II групи. Повертаючись, зупинились у м.Бучач, оскільки їй було потрібно купити ліки у аптеці. Свідок, зазначила, що іншого місця щоб припаркувати машину не було, оскільки дорога була завантаженою, також додала, що перебувала в аптеці не більше 20 хв., а коли повернулася, то інспектор вже складала постанову про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов де вказав, що з позовом не погоджується. З відзиву на позов вбачається, що відповідач вважає, що постанова винесена поліцейським з дотриманням вимог чинного законодавства та у відповідності до об`єктивних обставин справи. 09.12.2019 в м. Бучач, працівниками поліції було виявлено автомобіль Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача за те, що ним було здійснено зупинку автомобіля з порушенням вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».

Даний факт являється порушенням п.8.4 Правил дорожнього руху котрим передбачено, що знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту.

Відповідач у своєму відзиві, посилається на докази надані поліцейським, а саме матеріали фото фіксації правопорушення, якими відповідач підтверджує, що позивач дійсно здійснював зупинку в зоні дії знака (300м.).

У своєму відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, та заслухати свідка інспектора СРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 . В зв`язку з зайнятістю по службі, справу просить розглядати за відсутності представника ГУНП в Тернопільській області.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду по справі пояснила, що дійсно 09.12.2019 року нею була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він здійснив зупинку на Т-подібному перехресті. При оформленні постанови велася фото фіксація правопорушення проте визнала, що нею в постанові не було здійснено відповідного запису про фото фіксацію із зазначенням приладу на який здійснювалась фото фіксація правопорушення. Також, при перевірці документів водія нею було виявлено, що ОСОБА_1 є інвалідом так як ним крім прав водія було пред`явлено також пенсійне посвідчення інваліда.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , свідків, дослідивши відзив на позов, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 , є обґрунтований та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, згідно постанови від 09.12.2019 року серії ДП 18 № 432759 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він у м. Бучач по вул. Галицька здійснив зупинку автомобіля на перехресті, чим порушив п.15-9(5) ПДР України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 15.1.ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості і необхідні режими, а також про маршрут руху. Перелік, класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються розділом 33 ПДР.

Згідно п. 8.4 ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення вимог зупинки.

Відповідно до п. 8.4 (в) ПДР, знак 3.34 "Зупинку заборонено" є забороненим знаком.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України, настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Зі змісту ч. 2 і 4 ст. 258 КУпАП слідує, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції - протокол у справі про адміністративне правопорушення не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Тобто законодавцем передбачено скорочене провадження по розгляду вказаної категорії справ.

Приписами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідачем на спростування обставин вказаних у адміністративному позові надано наступні докази: матеріали фото фіксації адміністративного правопорушення.

Проте з вищевказаних матеріалів фото фіксації вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_1 , знаходиться не в зоні дії знака, а перед початком його дії.

Оскільки, у Правилах дорожнього руху України, зазначено, що зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знака може бути зменшена табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці його зони дії дублюючого знака з табличкою 7.2.3 .

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Окрім зазначеного, як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.12.2019 року серії ДП 18 №432759, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за порушення п.15.9 (5) ПДР України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що під час керування транспортним засобом він не допускав порушень п.15.9 (5) ПДР України.

Відповідно до п.15.9 (5) ПДР України, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

З наданих представником відповідача матеріалів фото фіксації адміністративного правопорушення на двох аркушах не вбачається, що ОСОБА_1 здійснив зупинку на Т-подібному перехресті чи ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини так як на фото фіксації взагалі відсутнє будь-яке перехрестя.

Також, із пред`явлених суду фотографій не убачається: де саме зроблена зйомка автомобіля Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 , відсутня прив`язка до місцевості.

Позивач у своєму позові посилався на те, що працівниками поліції притягнено його до відповідальності без жодних доказів. Відповідач вважає це безпідставним, зосереджуючи увагу на показаннях технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису. Проте, у постанові в графі 7 «до постанови додаються», відсутні будь-які записи, також, не зазначено відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення.

З цього приводу суд наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.

У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 09.12.2019 року серії ДП 18 №432759 не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.

Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Така правова оцінка щодо належності доказів у справі висловлена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а.

Крім того, із змісту відзиву на позов не зрозуміло за яке саме порушення ПДР позивача притягнуто до відповідальності: чи за п. 3.34 ПДР України «Зупинку заборонено», який забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу), що стверджувалося представником відповідача у відзиві на позов, чи за п.15.9 (5) ПДР України, який забороняє зупинку на перехресті, як вказано в постанові.

Всі ці факти в сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Проаналізувавши наявні докази, суд погоджується з твердженнями позивача, що постанова прийнята без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Докази наведені у відзиві не спростовують заявлений позов, та не підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, суд, дійшов висновку, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не підтверджується жодним допустимим доказом.

Висновки суду, зазначені в даному рішенні узгоджуються з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, а прийняте посадовою особою оскаржуване рішення (постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

На підставі ст.ст.122 ч.1, п.1 ст. 247, 283, 284, 287, 288, 289 КУпАП керуючись ст.ст.5, 20, 72, 79, 241-246, 250, 251, 255, 269, 286, 293КАС України, Суд,-

у х в а л и в:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області/ Бучацьке відділення поліції Теребовлянського відділу поліції ГУНП про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

2.Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.12.2019 року серії ДП 18 №1569344 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до восьмого апеляційного адміністративного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.01.2020 року.

Суддя І. М. Галіян