Рішення № 87281881, 27.01.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4610/19

Номер провадження 2/213/423/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Васильєвої Є.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Маломуж С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю від ушкодження здоров`я на виробництві,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що ОСОБА_3 вона є дочкою ОСОБА_4 .

07 березня 1996 року, батько позивача – агломератник агломераційного цеху, агломераційної фабрики №1 ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є відповідач, під час виконання своїх трудових обов`язків, помер, що підтверджується актом Форми Н-1 №7 «Про нещасний випадок» від 07 березня 1996 року, відповідно до якого нещасний випадок, в результаті якого загинув батько позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача.

Внаслідок нещасного випадку, позивач залишилася без батька. На час, коли мав місце нещасний випадок, позивачу виповнилось 15 років, тобто вона була неповнолітньою. У зв`язку зі смертю батька, сім`я позивача була зруйнована. Вона була позбавлена можливості отримувати від батька піклування та матеріальну допомогу, що потягло, відповідно, порушення нормальних життєвих зв`язків. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача, позивачу має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана смертю батька, внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 276 000 гривень 00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені у позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Надала відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що в період з 23 червня 1993 року по 11 липня 2001 року існувала спеціальна норма про відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівникові, відповідно до якої розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, заявлений позивачем, значно перевищує розмір, який встановлений спеціальною нормою та діяв в той час, коли у позивача виникло право на її відшкодування.

Крім того зазначає, що при відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановити винні дії, зокрема відповідача, та вказує, що нещасний випадок з батьком позивача стався у наслідок необережності та неуважності самого ОСОБА_4 , у зв`язку з чим покладати провину лише на ПАТ «ПІВДГЗК» є безпідставним. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі.

Вислухав представників сторін, дослідив письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.9) та свідоцтвом про шлюб (а.с.8).

Як видно із свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та причиною смерті заначено: закрита травма груднини і живота (а.с.14).

Відповідно до Акту №7 про нещасний випадок від 07 березня 1996 року, 07 березня 1996 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, де потерпілим є батько позивача ОСОБА_4 , який працював агломератником агломераційного цеху, агломераційної фабрики №1 ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». Причиною нещасного випадку зазначено мовою оригіналу: 1. Установка перильного ограждения монтажного проема не соответствующего требованиям безопасности. Нарушение § 24 «ЕПБ при дроблении, сортировке, обогащении полезных ископаемых и окусковании руд и концентратов». 2. Низкая трудовая дисциплина среди трудящихся аглоцеха, выразившаяся в недостаточном контроле за соблюдением мер безопасности работающими со стороны лиц технического надзора. Нарушение п.2.4. «Положения о применении наряд-допусков при производстве работ в условиях повышенной опасности…» (а.с.10-12).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди позивачу мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Статтею 450 ЦК УРСР передбачалось, що організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч.2 статті 153 КЗпП України).

Враховуючи зазначені положення законів відповідач мав створити батьку позивача та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим.

Бездіяльність відповідача, що полягла в тому, що ним не забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці, призвели до смерті батька позивача, внаслідок чого відбулась втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Таким чином, відповідач як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 27 липня 2004 року по справі "Ромашов проти України" звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду, будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила батька будучи неповнолітньою дитиною, залишилась без його піклування та підтримки, батьківської любові і поради. Факт смерті батька позивача беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_5 відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже суд вважає, що факт моральних страждань позивача є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини нещасного випадку, що стався з батьком позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, те, що ці страждання у нього довічні, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили. Також суд враховує, що причинами нещасного випадку визначено зокрема, порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача, що встановлено актом №7 форми Н-1 «Про нещасний випадок», який складено 07 березня 1996 року, який не оспорило підприємство відповідача.

Відповідач як підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, має відповідати за шкоду, задану смертю працівника.

А тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню. Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4 суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Суд вважає суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, зазначеної позивачем в розмірі 276 000,00 грн завищеною та не доведеною. З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 200 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку зі смертю батька. У задоволенні іншої частини вимог необхідно відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі

2 000,00 грн.

На підставі ст.ст. 440-1, 450 ЦК УРСР, ст. 153 КЗпП України, ст.ст. 11, 12 Закону України “Про охорону праці” , керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 79-81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю від ушкодження здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю від ушкодження здоров`я на виробництві 200000 (двісті тисяч) грн 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026.

Дата складення повного тексту судового рішення - 31 січня 2020 року.

Суддя О.В. Алексєєв