Ухвала суду № 87279691, 31.01.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-з/490/58/2020 Справа № 490/569/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року м.Миколаїв

31 січня 2020 року суддя Центрального районного суду м.Миколаєва, розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Миколаївської міської ради , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування зхаписів про реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицька М. звернулася до суду з позовом в інтересах держави, в якому просить визнати незаконним та скасувати пункти 40,42 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 43/40 від 16 вересня 2014 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010 та в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 330 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0011 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 21827570 від 09.08.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22577087 від 28.09.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 , повекрнути на користь територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010, вартістю 309 552,46 грн по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

Свої вимоги мотивувала виявленням порушення вимог законодавства при прийнятті ММР рішень з питань землі, а саме оскаржуванимипунктами рішення затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв.м з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку та в подальшому відчужена на корсить ОСОБА_2 .

Проте вказана зеемльа ділянка згідно Генерального плану місста вівднесена до зони зелених насаджень загального користування , а отже будуквання житлових будинків в межах вказаної території заборонено. Отже, як зазначає позивач, вищевказані пункти оскаржуваного рішення є незаконними через невідповідність місця розташування житлового будинку вимогам генерального плану та Правилам використання та забудови території м. Миколаєва, ігноруванням ММР розташування земельної ділянки на території водоохоронної зони річки Інгул - тобто земельні ділянки водного фонду передано у власність та в оренду фізичній особі для будівництва житлового будинку з порушенням вимог Земельного та Водного Кодексу України.

За такого, діючи від імені територіальної громади м.Миколаєва Миколаївська міська рада не мала права передавати ці земльні ділянки бу власність ат оренду ОСОБА_1 , як наслідок останній не мав прваа розпоряджатися цими ділянками та відчужувати їх на користь третьої оосби.

При цьому позивач зазначає, що подаючи позовну заяву до суду й оскаржуючи, зокрема, рішення Миколаївської міської ради, на підставі якого відповідачі набули у власність спірну земельну ділянку, прокурор самостійно обґрунтувує необхідність захисту інтересів держави у збереженні зеленої зони загального користування, яку не можна передавати у власність громадян для будівництва, та у збереженні прибережної захисної смуги річки Інгул, тим, що орган, який уповноважений на розпорядження спірною земельною ділянкою діяв всупереч закону при реалізації своїх повноважень , отже захисть інтересів держави виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки.

Одночасно з подачею позову, прокурор звернувся з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010 по АДРЕСА_1 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разу її поділу чи об`єднання з іншими ділянками); заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню ДАБІ у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці; заборонити ОСОБА_2 вчиняти із зазначеною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ст.151 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) – «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

З огляду на надані заявником докази , суд приходить до висновку, що задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в повній мірі відповідатиме принципу "пропорційності" та "справедливої рівноваги".

Оглянувши матеріали додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або утруднити ефективний захист та поновлення порушених або оспорюваних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду , а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню ДАБІ здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці - адже вказані особи не є учасниками процесу і сам факт надання дозвільних документів без їх реалізації не можк призвести то унеможливлення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 150 - 153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицької М. про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010, вартістю 309 552,46 грн по АДРЕСА_1 та заборонити оранам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разу її поділу чи об`єднання з іншими ділянками).

Заборонити ОСОБА_2 вчиняти із земельною ділянкою пземельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010, вартістю 309 552,46 грн по АДРЕСА_1 , дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Копію ухвали до негайного виконання направити до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Центрального відділу ДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області та сторонам справи.

Ухвалу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя О.А. Гуденко.