Постанова № 8727948, 16.11.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16.11.2009 р.                                                                                 № 2а - 4707/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Зіньковського О. А. при секретарі судового засідання Васильєвої А.Ю. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", пр. Жовтневий, 471,Миколаїв,54051

доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017

проскасування податкового повідомленн-рішення від 28.07.2009 №00008436/0, за участю представників:

від позивача: Птичкіна В.В. довіреність №2326/101-05-117-05 від 28.09.2009 року

від відповідача: Мезінов О.Г. довіреність №15248/9/10-016 від 09.06.2009 року

в засіданні приймає участь прокурор Фірцак Т.Ю. посвідчення № 13 від 02.07.2007 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" пред’явила позов до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 №00008436/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачем позовні вимоги не визнано, зазначено, що повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 28.07.2009 №00008436/0 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

19.06.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»(надалі - ТОВ «МГЗ»або підприємство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - СДПІ) була подана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року (надалі - Декларація), у додатках З та 4 до якої ТОВ «МГЗ»зазначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок - 40 517 439 грн.

22.07.2009 СДПІ був складений «Акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 1 квітня 2009 року по 30 квітня 2009 року»(надалі - Акт).

На підставі Акту СДПІ 28.07.2009 було складено податкове повідомлення-рішення № 00008436/0 (надалі - Рішення), яким зменшено заявлену ТОВ «МГЗ»суму бюджетного відшкодування на 1 863 999 грн.

Позивач вважає, що Рішення не відповідає вимогам Конституції України, Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон 2181), Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон про ПДВ) та порушує право ТОВ «МГЗ»на повне і своєчасне отримання бюджетного відшкодування.

У відповідності з пунктом 6.1 статті 6 Закону 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У Рішенні однією з підстав для його надсилання вказаний підпункт «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону 2181. Цією нормою передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, Законом 2181 (спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів) не передбачено право контролюючого органу надсилати платнику податків податкове повідомлення у випадку, коли перевіркою виявлено недостовірність заявленої суми бюджетного відшкодування.

Відповідне право міститься у підпункті б) підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, але у Рішенні посилання на зазначену норму відсутнє.

У пункті 3 розділу 4 («Висновок») Акту (стор. 35) вказано, що «на порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, та п.1.2, 1.11 ст.1, п.5.1 ст.5, ст.15 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ПІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зі змінами та доповненнями, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 1 863 999 грн.».

Твердження про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року СДПІ обґрунтовує висновком про завищення суми податкового кредиту за квітень 2009 року (розділ 3.1.2 Акту - «Перевірка правильності визначення податкового кредиту за квітень 2009 року», стор. 12-15).

Сума 1 863 999 (факт сплати якої перевіркою не спростований) складається з:

- 1417 116,67 грн. (виписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург»податкова накладна № 543 від 01.03.2006);

- 446 882,32 грн. (виписані різними суб'єктами господарювання в період з жовтня 2006 по грудень 2007 року податкові накладні, перелік яких наведений у Додатку 18 до Акту).

Як вказано на стор. 12 Акту, ТОВ «МГЗ»листом № РЦ-180/101-01-13 від 29.04.2009 затребувало у постачальника (ТОВ «СЦ «Металург») податкову накладну № 543 від 01.03.2006, яку отримало 07.05.2009 (вх. № РЦ-372/101-01-12). Таким чином, право на податковий кредит ТОВ «МГЗ»реалізовано не в момент виникнення зобов'язань продавця (ТОВ «СЦ «Металург»), а значно пізніше - у травні 2009 року.

На думку СДПІ, така «несвоєчасна реалізація права»є незаконною.

ТОВ «МГЗ»з цим не погоджується, виходячи з такого.

Частина 1 підпункту 7.2.3 та перше речення підпункту 7.2.6, які вказала СДПІ в абз. 4 на стор. 12 Акту, стосуються дій продавця (ТОВ «МГЗ»у цій операції - покупець).

Частина 5 підпункту 7.2.3, яку вказала СДШ в абз. 8 на стор. 12 Акту, встановлює вимоги для платників податку щодо зберігання податкових накладних - протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків. В абз. 9 на стор. 12 та в абз. 1 на стор. 13 Акту СДПІ зазначила, що оскільки термін зобов'язань зі сплати податків складає 1095 днів, то «строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну ... термін зберігання податкових накладних - 1095 днів». У статті 15 Закону 2181 відсутній термін «строк позовної давності».

Ані у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ, ані у статті 15 Закону 2181 відсутні норми щодо максимального строку зберігання податкових накладних, отже, видача покупцем у 2009 році на вимогу покупця податкової накладної, що була оформлена у 2006 році, не є підтвердженням того, що податковий кредит покупця був сформований неправильно (в порушення закону).

У підпункті 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону 2181 вказано: заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Право на відшкодування не може виникнути раніше, ніж відповідна сума буде включена до складу податкового кредиту, оскільки згідно з частиною 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. У ТОВ «МГЗ»до 07.05.2009 податкової накладної № 543 від 01.03.2006 не було, що виключало можливість включення суми 1 417 166,67 грн. до складу податкового кредиту у попередніх звітних податкових періодах (відповідно до частини 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними). ТОВ «МГЗ»включило суму 1 417 166,67 грн. до складу податкового кредиту квітня 2009 року. Враховуючи те, що і у квітні, і у травні 2009 року різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту мала від'ємне значення (цей факт перевіркою підтверджений), сума 1 417 166,67 грн. у відповідності з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ була заявлена до відшкодування у декларації за травень 2009 року.

У Рішенні вказано, що підприємство порушило підпункт 7.5.4 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ.

Зазначеною нормою встановлено, що датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

У підпункті 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплата ТОВ «МГЗ»на користь ТОВ «СЦ «Металург»у грудні 2005 року 1 417 116,67 грн. є саме такими витратами (що підтверджено в абз. 5 на стор. 13 Акту), відповідно, валові витрати ТОВ «МГЗ»у грудні 2005 року не збільшились, що виключає застосування підпункту 7.5.4 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ.

Посилання в абз. 7-9 на стор. 13 та в абз. 1 на стор. 14 Акту на результати попередніх планових виїзних документальних перевірок ТОВ «МГЗ»є недоречним, оскільки в ході цих перевірок (листопад 2006 року та березень 2008 року) підприємство не мало можливості надати податкову накладну, що була отримана у травні 2009 року.

Стосовно висновку про завищення суми бюджетного відшкодування на 446 882,32 грн. суд зазначає наступне.

Порушити пункти 1.2 та 1.11 статті 1 Закону 2181 (абз. 2 на стор. 14 Акту) неможливо, оскільки в цій статті містяться визначення термінів Закону (1.2 - податкове зобов'язання; 1.11- податкова декларація, розрахунок).

Перевіркою не спростовано, що ТОВ «МГЗ»у 2006-2007 роках сплатило постачальникам ПДВ в сумі 446 882,32 грн. (перелік податкових накладних наведений у Додатку 18 до Акту).

Вказана сума підлягала врахуванню при обчисленні податкового кредиту, оскільки була сплачена в зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Вказана сума не була включена до складу податкового кредиту у попередніх звітних податкових періодах.

Як зазначено вище, відповідно до частини 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Законом про ПДВ не встановлені обмеження щодо строку включення сум сплаченого податку до податкового кредиту.

Таким чином, висновок СДПІ про завищення суми податкового кредиту квітня 2009 року (абз. З на стор. 15 Акту) не ґрунтується на законі.

У Рішенні вказано, що позивачем порушено пункт 5.1 статті 5 Закону 2181: податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. На думку СДПІ, порушення цієї норми полягає в тому, що оскільки ТОВ «МГЗ»подавало податкові декларації з ПДВ у 2006-2007 роках без врахування сум, зазначених у Додатку 18 до Акту, то врахування цих сум при обчисленні сум податкових зобов'язань у наступних звітних податкових періодах неможливо, оскільки відповідні податкові зобов'язання 2006-2007 років є узгодженими.

Підстави для такого висновку відсутні.

По-перше, деклараціями з ПДВ за квітень та травень 2009 року суми податкових зобов'язань за звітні податкові періоди 2006-2007 років не змінювались, отже підприємство ніяким чином не коригувало узгоджені податкові зобов'язання цих періодів.

По-друге, сума 446 882,32 грн. була включена до складу податкового кредиту квітня 2009 року, відповідно, була врахована при обчисленні суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року. Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Саме це ТОВ «МГЗ»і зробило.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасування податкове повідомленн-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 28.07.2009 №00008436/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому ст.185, 186 КАС України.

Суддя                                                                                           О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

11.02.2010 р.