Рішення № 87278702, 20.01.2020, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/44/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Баран П.Д.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Милян А.О.,

представника відповідача

Бібрської міської ради: Алексеєва Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, ОСОБА_2 , Третьої особи: відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішень Бібрської міської ради, скасування права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати недійсним та скасувати Рішення Бібрської міської ради від 16.02,2018 року №1084 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в м.Бібрка»; визнати недійсним та скасувати Рішення Бібрської міської ради від 05.10.2018 року №1478 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_2 в м.Бібрка» та скасувати право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623310300:01:005:0523, що зареєстрована за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Заяву обгрунтовує тим, що 16.02.2018 року Бібрською міською радою прийнято Рішення №1084 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в м.Бібрка», орієнтовною площею 0,03 га в АДРЕСА_2 за рахунок земель житлової та громадської забудови.

05.10.2018 року Бібрською міською радою прийнято Рішення №1478 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_2 в м.Бібрка», кадастровий номер 4623310300:01:005:0523 площею 0,0300 га в м.Бібрка».

07.11.2018 року ОСОБА_2 , на підставі вищевказаного рішення на своє ім`я проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623310300:01:005:0523 площею 0,0300 га в м.Бібрка.

Враховуючи те, що він тривалий час відкрито користується вищезгаданою земельною ділянкою, а також те, що щодо неї ще у 1976 році у встановленому порядку оформлено землекористування, то Рішення Бібрської міської ради від 16.02.2018 року та від 5.10.2018 року, а також право власності ОСОБА_2 підлягають скасуванню, як такі, що порушують його право на приватизацію земельної ділянки.

Зазначене підтверджує та обгрунтовує наступним.

10.12.1976 року на підставі Рішення виконавчого комітету Бібрської міської ради депутатів трудящих від №141 земельна ділянка площею 1536 кв.м., по АДРЕСА_3 була зареєстрована за землекористувачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та закріплена за будинковолодінням АДРЕСА_4 .

На додатку до рішення (Генеральний план) наведена схема земельної ділянки, на якій відображена її конфігурація та межі.

Зазначає, що станом на сьогодні земельна ділянка площею 1536 кв.м. по АДРЕСА_5 .

Після смерті ОСОБА_6 у 2005 році він в цілому успадкував будинковолодіння АДРЕСА_4 та на підставі ст.1225 Цивільного кодексу України - набув право користування земельною ділянкою площею 1536 кв.м., на якій воно розташоване.

Також факт постійного користування (більше сімдесяти років), його родиною земельною ділянкою площею 1536 кв.м. з розташованим на ній будинковолодінням АДРЕСА_4 підтверджується Актом про підтвердження постійного користування земельною ділянкою, складеним та підписаним 23.10.2018 року його сусідами.

Співставлення даних геодезичних замірів (додаток до заяви ОСОБА_2 про надання дозволу про виготовлення проекту землеустрою від 13.02.2018 року) та генерального плану (Рішення виконавчого комітету Бібрської міської ради депутатів трудящих від №141 від 10.12.1976 року) свідчить про те, що оскаржуваними рішеннями у нього фактично безпідставно та незаконно вилучено частину земельної ділянки, а саме - 300 кв.м. з 1536 кв.м.

Звертає увагу, що він має намір у встановленому порядку оформити право власності на земельну ділянку площею 1536 кв.м. по АДРЕСА_3 , однак незаконні дії Відповідачів порушують його права, по перше, як законного користувача земельної ділянки та, по друге, унеможливлюють у реалізації права приватизувати земельну ділянку.

Слід зазначити, що лист Бібрської міської ради від 01.11.2018 року №02-13/648 на його ім`я свідчить про те, що вилучення у встановленому порядку раніше наданої земельної ділянки не відбувалося.

Таким чином, він на законних підставах користується земельною ділянкою площею 1536 кв.м. по АДРЕСА_3 , рішення, яким виділялася земельна ділянка не скасоване, не відмінене, він сам добровільної відмови від користування земельною ділянкою не надавав, земельна ділянка у нього не вилучалася, а отже рішення на підставі якого було виділено земельну ділянку 10.12.1976 року є чинним та не скасованим, тому відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України він має право на приватизацію земельної ділянки, яка тривалий час перебуває у його користуванні.

Також, зазначає, що Бібрська міська рада, приймаючи оскаржувані рішення на сесії, зобов`язана була врахувати раніше прийняте ним рішення, зокрема, 10.12.1976 року, з метою уникнення ситуації, коли її рішення від 16.02.2018 року та від 05.10.2018 року грубо порушили його права, які виникли у нього на підставі діючого та не скасованого рішення.

26.02.2019 року, до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, ОСОБА_2 , Третьої особи: відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішень Бібрської міської ради, скасування права власності, в якому представник Бібрської міської ради Перемишлянської району Львівської області просить відмовити у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Згідно ст. 16 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1970 року) надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення виконавчих комітетів міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно ч. 5 ст. 20 цього Кодексу право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

Частиною 2 статті 21 Земельного кодексу УРСР від 1970 року - визначено, що землекористувачам, яким земельні ділянки надано із земель міст і селищ міського типу, документи на право користування земельними ділянками видаються відповідно виконавчими комітетами міських і селищних Рад депутатів трудящих.

Позивачем не надано документів, які підтверджують, що за землекористувачем зареєстроване право користування земельною ділянкою площею 1536 кв.м., як це передбачено земельним законодавством, а лише надає документи щодо обміру земель забудованого кварталу у м. Бібрка.

Крім того, позивач не доводить, що оскаржуваними рішеннями Бібрської міської ради було надано дозвіл та в подальшому затверджено гр. ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність саме тої земельної ділянки, яку як він вважає надано в 1976 році в користування ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Акт за підписами сусідів, що нібито підтверджує факт користування земельною ділянкою не є належним та допустимим доказом в розумінні ЦПК України.

Крім того, звертає увагу, що Бібрська міська рада за заявами ОСОБА_1 :Рішенням від 09.11.2018 року № 1508 Бібрська міська рада надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в натурі з метою передачі у власність гр. ОСОБА_1 , яку останній набув у власність; Рішенням від 09.11.2018 року № 1507 Бібрська міська рада надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,2000 га в м. Бібрка. За рахунок земель сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля).

В призначене судове засідання, позивач ОСОБА_1 , з`явився та пояснив, що зареєструвати право власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні не міг, оскільки у нього не було часу та вирішив зайнятись даним питанням після виходу на пенсію. Позов підтримав повністю та просив його задоволити.

В призначене судове засідання представник позивача-адвокат Милян А.О., теж з`явився та зазначив, що 10.12.1976 року на підставі Рішення виконавчого комітету Бібрської міської ради депутатів трудящих від №141 земельна ділянка площею 1536 кв.м., по АДРЕСА_3 була зареєстрована за землекористувачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та закріплена за будинковолодінням АДРЕСА_4 . Позивач, маючи право на приватизацію даної земельної ділянки, таким ще не скористався. Однак, ОСОБА_2 за згодою Бібрської міської ради, частину вищезазначеної земельної ділянки, рішенням Бібрської міської ради, було вилучено з користування позивача, чим було порушено права позивача на приватизацію цієї земельної ділянки в майбутньому.

Додатково зазначив, що п. 5 постанови Верховної ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18.12.1990 року №562-ХІІ встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Окрім цього, звернув увагу, що згідно п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-11 1, громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, на сьогоднішній день за позивачем зберігаються усі права на дану земельну ділянку, в тому числі і щодо її приватизації та оформлення у власність, однак незаконними діями відповідачів, позивач позбавлений своїх прав.

Звертає увагу, що в процесі розгляду справи, йому стали відомі деякі додаткові факти, які можуть мати значення для суду. Зокрема, в 2002 році родина відповідачів, оформляючи сусідню земельну ділянку із спірною на себе, узгодили з позивачем межі земельної ділянки, у зв`язку із чим, отримали усі дозволи та виготовили відповідну технічну документацію. Враховуючи вищезазначене, ним було подано запит до фірми, яка виготовляла таку технічну документацію та відділу Держгеокадастру, які в свою чергу надали копію такої технічної документацію. З такої технічної документації, зокрема з Акту встановлення та узгодження мажі земельної ділянки, вбачається, що сусідні землекористувачі, разом із представниками Бібрської міської ради узгодили із позивачем межі земельної ділянки, чим визнали, що позивач є суміжним землекористувачем.

Додатково зазначає, що вищенаведене також підтверджується поясненнями свідків.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоч про дати судових засідань повідомлялася належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача Бібрської міської ради – Алексеєва Г.І., в судове засідання з`явилася та зазначила, що дійсно 10.12.1976 року, виконавчим комітетом Бібрської міської ради депутатів трудящих, було винесене Рішення №141, яким передбачена площа земельних ділянок по фактичному обміру земель площею 1536 кв.м., по АДРЕСА_4 . Зазначає, що відповідно до Земельного кодексу Української РСР в редакції 1970 року, який регулював дані земельні відносини, зокрема ст.88 Земельного кодексу Української РСР, чітко передбачає розміри земельних ділянок для об`єктів цивільного і житлового будівництва, а саме: в містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно

від кількості членів сім`ї. Звертає увагу, що позивач у позовній заяві посилається на земельну ділянку 1536 кв.м., яка значно перевищує розмір, який міг надаватися особам для тимчасового користування. Відтак, право користування на земельну ділянку, яке надавалась зокрема матері позивача – ОСОБА_7 , було чинне протягом дії Земельного кодексу Української РСР. Зазначає, що Земельні ділянки перебували у віданні виконавчих комітетів ради депутатів трудящих, тобто рада могла вільно використовувати земельні ділянки за призначенням, зокрема надавати їх у користування іншим особам у строкове використання. Посилається на вимоги ст.ст. 86, 87, 88 Земельного кодексу Української РСР. Звертає увагу, що дана земельна ділянка на момент прийняття Рішень, відносилась до земель комунальної власності і Бібрська міська рада мала право розпоряджатися нею в межах і в порядку передбаченому Законом, оскільки на момент дії Земельного кодексу Української РСР, землі не передавались у власність, а лише у тимчасове користування.

Щодо спадкування земельної ділянки, зазначає, що право власності на земельну ділянку, може успадковуватися у випадку, якщо воно виникло у спадкодавця після 15.05.1992 року, оскільки відповідно до ст.78 Земельного кодексу України, особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються. Відповідно дана земельна ділянка, на яку посилається позивач не могла перебувати у власності, а лише у тимчасовому користуванні.

Додатково зазначає, що якщо позивач міг в подальшому користуватися і набути право власності на дану земельну ділянку, у Бібрській міській раді мали б бути відповідні відомості у книзі, що до такої були прийняті відповідні Рішення. Звертає також увагу, що позивач скористався своїм правом щодо безоплатної приватизації земельних ділянок, що підтверджується відповідними рішеннями Бібрської міської ради, які знаходяться в матеріалах справи.

Відтак вважають, що позовні вимоги є необгрунтованими, позивач не доводить жодними належними доказами, які б підтверджували його право на подальше використання земельної ділянки, чи те, що його право якимось чином було порушене прийнятими Рішеннями Бібрської міської ради, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_8 та затвердження проекту землеустрою.

Представник третьої особи: відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явився, хоч про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи,про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 від 13.02.2018 р., остання звернулася з такою до Бібрського міського голови з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, що знаходиться поряд із ділянкою її матері.

Згідно Рішення Бібрської міської ради №1084 від 16.02.2018 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в м.Бібрка», Бібрська міська рада вирішила, надати гр. ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтованою площею 0,03 га в АДРЕСА_2 за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Згідно Рішення Бібрської міської ради №1478 від 05.10.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_2 в м.Бібрка», Бібрська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в м.Бібрка та передати у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 4623310300:01:005:0523) площею 0, 0300 га в м.Бібрка.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №145163913 від 13.11.2018 р., земельна ділянка площею 0,03 га, кадастровий номер 4623310300:01:005:0523, належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Бібрської міської ради депутатів трудящих від 10.12.1976 р., №141 «Про результати обміру земель забудованого кварталу №6», Виконавчий комітет Бібрської міської ради депутатів трудящих вирішив, зокрема зареєструвати за землекористувачами забудованого кварталу №6 присадибні ділянки.

Згідно із додатком до Рішення Виконавчого комітету Бібрської міської ради депутатів трудящих від 10.12.1976 р., №141 «Про результати обміру земель забудованого кварталу №6», по АДРЕСА_4 , площа ділянок по фактичному обміру земель – 1536 , зареєстровано за землекористувачами 76 кв.м.

Згідно генерального плану земельної ділянки площею 1536 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_4 , користувачами такої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_2 від 21.03.2007 р., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_7 є її син ОСОБА_1 , 1953 р.н. Спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво, складається з житлового будинку з відповідними господарськими прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_4 на земельній ділянці з присадибних земель Бібрської міської ради і належить померлій.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14076289 від 30.03.2007 р., будинок, що знаходиться по АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності, в частці 1/1 гр. ОСОБА_1 .

Згідно листа Бібрської міської ради від 01.11.2018 року №02.13/648, виконавчий комітет Бібрської міської ради повідомив ОСОБА_1 , про те, що у архівах Бібрської міської ради зберігаються документи починаючи з 1995 року; документи, що приймались до 1995 року у архівах міської ради - відсутні; згідно наявних у Бібрській міській раді документах жодних рішень щодо надання в користування (власність) земельних ділянок (а також їх вилучення) громадянам: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Ференчак ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - не приймалось (за відсутності відповідних звернень - заяв). Станом на 30.10.2018 рік зареєстровано три заяви від гр. ОСОБА_1 , які поступили протягом жовтня місяця 2018 року, і які буде розглянуто на черговій сесії Бібрської міської ради, яка відбудеться орієнтовно в кінці листопада.

Як вбачається із Акту встановлення та узгодження межі земельної ділянки від 06.08.2012 р., в присутності представників Бібрської міської ради та представників суміжних землекористувань/землеволодінь, проведено визначення та закріплення в натурі межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Рішення Бібрської міської ради №1508 від 09.11.2018 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 », Бібрська міська рада вирішила дати дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га в натурі (на місцевості з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 .

Згідно Рішення Бібрської міської ради №1507 від 09.11.2018 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в м.Бібрка», Бібрська міська рада вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтованою площею 0,02 га в м.Бібрка за рахунок земель сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля).

Як вбачається із довідки виконавчого комітету Бібрської міської ради №3195, будинок АДРЕСА_3 , дійсно перенумеровано та переіменовано на будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 02.11.1984 р., житловий будинок разом із відповідними господарськими прибудовами, який знаходиться в АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_11 на праві приватної власності.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно статті 13 Земельного кодексу Української PCP від 1970 р., земля в Українській РСР надається в користування: колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; громадянам СРСР. .

Згідно статті 15 Земельного кодексу Української PCP від 1970 р., земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п`ять років.

Відповідно до ст. 16 Земельного кодексу Української PCP від 1970 р., надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу Української PCP від 1970 року право довгострокового користування земельною ділянкою засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української PCP.

Згідно статті 86 Земельного кодексу Української всі землі в межах міста перебувають у віданні міських Рад народних депутатів, компетенція яких в галузі регулювання земельних відносин визначається статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 87 вищезазначеного Кодексу землями міської забудови вважаються землі, що забудовані або призначені для цієї мети за генеральним планом розвитку і забудови міста.

Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.

Землі, призначені під міську забудову, до їх забудови використовуються попередніми землекористувачами.

Вільні від забудови землі можуть відводитися виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів в тимчасове користування підприємствам, установам, кооперативним і громадським організаціям, а також громадянам для використання під городи, пасовища та сінокоси.

Відповідно до ст.88 Земельного кодексу Української PCP розміри земельних ділянок для об`єктів цивільного і житлового будівництва визначаються виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів у відповідності з будівельними нормами і правилами.

В містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім`ї.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу Української PCP від 1970 року приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Аналогічні норми були закріплені в Земельному кодексі України від 18 грудня 1990 року в редакції від 13 березня 1992 року. Зокрема, відповідно до ст. 22 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Відповідно до ст. 23 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Відповідно до ст. 24 право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Крім того, Земельний кодекс України 2002 року в ст.ст. 125, 126 встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право користування земельною ділянкою посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р., №7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно п. 18 (в) вищезазначеної Постанови, з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 Земельного Кодексу, право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI ( 1066-17 ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п. 18 (г) вищезазначеної Постанови громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X "Перехідні положення" ЗК ( 2768-14 ), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР від 08.07.1970 року в редакції від 14.10.1977 року « право землекористування громадян, які проживають в містах і селищах міського типу засвідчується в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих».

18.12.1990 року прийнятий новий Земельний кодекс УРСР (опублікований в офіційному виданні 11.01.1991 року, вступив в дію 15.03.1991 року, а в новій його редакції з 13.03.1992 року). Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК УРСР 18.12.1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 цього Кодексу. Проте дію цієї статті зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок". Згідно пункт 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" запис у земельно-кадастрових документах є належним доказом, що посвідчує право громадян на земельні ділянки. Вказане зазначено і в листі ВССУ за № 27.09.2012 № 10-1387/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування».

У п. 5 постанови ВР УРСР від 18.12.1990 року № 362 « Про порядок введенню в дію Земельного кодексу Української РСР» визначено, що «громадяни, підприємства, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування».

Згідно листа Бібрської міської ради від 01.11.2018 року №02.13/648, виконавчий комітет Бібрської міської ради повідомив ОСОБА_1 , про те, що у архівах Бібрської міської ради зберігаються документи починаючи з 1995 року; документи, що приймались до 1995 року у архівах міської ради - відсутні; згідно наявних у Бібрській міській раді документах жодних рішень щодо надання в користування (власність) земельних ділянок (а також їх вилучення) громадянам: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , Ференчак ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - не приймалось (за відсутності відповідних звернень - заяв). Станом на 30.10.2018 рік зареєстровано три заяви від гр. ОСОБА_1 , які поступили протягом жовтня місяця 2018 року, і які буде розглянуто на черговій сесії Бібрської міської ради, яка відбудеться орієнтовно в кінці листопада.

Окрім цього ,як вбачається із матеріалів справи, позивач стверджує, що у зв`язку із оформленням прав на спадщину за заповітом, до нього також перейшло право користування земельною ділянкою по фактичному обміру земель, площею 1536 кв.м., оскільки користувачем такої була його матір, за якою Виконавчий комітет Бібрської міської ради депутатів трудящих, згідно рішення Виконавчого комітету Бібрської міської ради депутатів трудящих від 10.12.1976 р., №141 «Про результати обміру земель забудованого кварталу №6», зареєстрував, як за землекористувачем забудованого кварталу №6 присадибні ділянки.

Слід зазначити, що як вбачається із рішення Виконавчого комітету Бібрської міської ради депутатів трудящих від 10.12.1976 р., №141 «Про результати обміру земель забудованого кварталу №6», Виконавчий комітет Бібрської міської ради депутатів трудящих зареєстрував за землекористувачами забудованого кварталу №6 присадибні ділянки. Зокрема, згідно додатку до вищезазначеного Рішення, за землекористувачами будинковолодіння АДРЕСА_6 .

Згідно долученого до матеріалів справи генерального плану, вбачається, що користувачами присадибною ділянкою АДРЕСА_4 є користувачі гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд звертає увагу, що право постійного користування землею, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій воно належало. Такий же висновок зробив Верховний Суд України, виносячи постанову від 05.10.16 р. у справі № 6-2329цс16.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд не бере до уваги як належні докази пояснення свідків гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_13 та Акт про підтвердження постійного користування земельною ділянкою від 23.10.2018 р., складеного на основі опитування сусідів, оскільки такі не є доказами, які визначають правовий статус спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що порушень земельного законодавства при виділенні земельної ділянки відповідачу, в судовому засіданні не встановлено.

Окрім цього, суд звертає увагу, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Позивачем не доведено порушення відповідачами його прав, які нібито виникли у нього на підставі діючих та не скасованих рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, ОСОБА_2 , Третьої особи: відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішень Бібрської міської ради, скасування права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 30.01.2020 року.

Суддя Борняк Р.О.