Постанова № 8727680, 23.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-15057/09/6/0170 (15:27)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Усковій О. І, за участю:

представник позивача - Стародубов Максим Олександрович, довіреність № б.н. від 23.03.10,

представника відповідача - Грязнова Галина Михайлівна, довіреність № 425/8/10-0 від 19.01.10, розглянув адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Алеко-сервис"

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору. Приватне підприємство “Алеко-сервіс” (далі – ПП “Алеко-сервіс”, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим (далі –ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.09 року № 0001241500/0 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 861,40 грн.

Позов мотивовано тим, що податкові зобов'язання ним були сплачені вчасно і повному обсязі, але відповідач всупереч волі платника податків, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд розпорядилась коштами.

Ухвалами суду від 26.12.09 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення в яких вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (далі – Закон №2181)за результатами невиїзної документальної перевірки вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, якою виявлено порушення платником податків пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з своєчасності сплати податку на прибуток позивачем.

За результатами перевірки складено акт № 1103/15-01/25125091 від 08.12.09, згідно із яким встановлене порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № 0001402300 від 28.07.09. При цьому затримка по сплаті податкового зобов'язання склала: від 31 до 90 календарних днів на суму 861,40 грн. Як зазначене в акті перевірки відповідача погашення суми податкового зобов'язання з податкового повыдомлення-рішення № 0001402300 від 28.07.09 відбулось грошовими коштами згідно платіжного доручення № 314 від 11.11.09 та уточнюючими розрахунками № 9001820291 від 13.11.09 та № 9001814378 від 12.11.09 (а.с. 21-22)

18.12.09 ДПІ у Нижньогірському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001241500/0 на підставі вищезазначеного акту перевірки. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням нарахована сума штрафу у розмірі 861,40 грн (20%) (а.с. 23)

Відповідно до п.п. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом досліджені в судовому засіданні документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку, за звітні періоди, в яких відповідачем встановлено порушення термінів сплати податку, за результатами чого встановлено наступне.

04.08.09 позивачем подана в ДПІ в Нижньогірському районі АРК декларація з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року (а.с. 24-29), уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 кв. 2009 (а. с. 31-38).

Платіжним дорученням № 314 від 11.10.09 позивач перерахував суму податку на прибуток за 9 місяців 2009 р. у розмірі 1983,00 грн. у тому числі штраф 5% у розмірі 388,00 грн., що підтверджується призначенням платежу та позначкою обслуговуючого банку про проведення платежу (а.с. 39)

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податко

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач визначив позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, а не визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Отже, суд вважає за доцільне визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі № 0001241500/0 від 18/.12.09 про донарахування ПП "Алеко-сервис" штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 861,40 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 29.03.10.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим № 0001241500/0 від 18.12.09 про донарахування Приватному підприємству "Алеко-сервис" штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 861,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Латинін Ю.А.