Ухвала суду № 87274921, 30.01.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5831/19

Провадження № 1-кп/947/486/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 року колегія суддів Київського районного суду м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

суддів Тонконоженко М.М., Прохорова П.А.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурора Терьохін С.Є.,

захисника Трубецької М.М.,

представника потерпілої Маляра В.Ю.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014160480002888 від 26.07.2014 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор на підставі ст. 331 ч.3 КПК України, просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на два місяці, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, у обвинуваченого ОСОБА_4 наявний закордонний паспорт, що дає йому можливість покинути територію України. Крім того, обвинувачений може незаконного впливати на свідків та потерпілих з метою зміни ними свідчень у ході судового розгляду кримінального провадження у подальшому, впливати на свідків, для дачі ними неправдивих свідчень, які його виправдовують, або впливати на інших осіб, які можуть бути допитані, оскільки більшість з них, відповідно до матеріалів кримінального провадження, знайомі з обвинуваченим. Також, обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Також для забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_4 його процесуальних обов`язків, враховуючи суму завданої майнової шкоди в особливо великих розмірах, є необхідність у визначенні застави у максимальній межі, так як

менша сума застави відносно ОСОБА_4 не забезпечить запобіганню вищенаведених ризиків, які можуть виникнути під час судового розслідування. У зв`язку із чим, при визначені розміру застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України, є доцільним визначити суму не менше 15 000 000 грн.

Захисник Трубецька М.М. заперечувала проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , оскільки заявлене прокурором клопотання не обґрунтовано та безпідставне, ризики ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим просить відмовити в продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Представник потерпілої Маляр В.Ю., потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали думку прокурора.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Під час судового розгляду справи, керуючись ст.331 ч.3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження, обраного обвинуваченим запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішені питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177,178,183,199 КПК України.

При цьому, розглядаючи клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , колегія суддів враховує обставини, передбачені ст. ст.177-178 КПК України, а саме, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_4 винним. Того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, ухилятися від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, знищити, сховати речі та документи, підтверджуючі її злочину діяльність, грошові кошти які здобути злочинним шляхом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та яке завдало особливо великої майнової шкоди потерпілим, наявності вищезазначених ризиків передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави у межах, який перевищує вісімдесят та триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава у менших розмірах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Колегія суддів, вважає що клопотання захисника про відмову у продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 залишити без задоволення, як безпідставне та не обґрунтоване.

Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпала, не встановлено. Колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 177-178, 183,184, 194,196,197,

331,369-372 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Клопотання захисника щодо відмови у продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , залишити без задоволення з підстав викладених в мотивувальній частині ухвали.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів, тобто до 29.03.2020 року.

Визначити розмір застави ОСОБА_4 , достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки строком на два місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.

Судді: Тонконоженко М.М.

Прохоров П.А.