Рішення № 87265616, 23.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 р. Справа № 480/4655/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Свистуна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою (а.с.35-40) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо проведення виплати ОСОБА_1 перерахованої відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №480/1811/19 раніше призначеної пенсії з обмеженням суми пенсії максимальним розміром;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області виплатити ОСОБА_1 в порядку виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №480/1811/19 з врахуванням раніше виплачених сум, різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії та провести нарахування і виплату пенсії з 01 грудня 2013 року без обмеження максимальним розміром.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач протиправно при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19 з 01.12.2013 обмежив пенсію максимальним розміром на підставі п.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, наголосив, що зазначене положення визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Також вказав, що норми щодо обмеження максимальним розміром пенсії, які призначаються з 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на позивача не розповсюджуються, оскільки ОСОБА_1 пенсія призначена у 2005 році, а з 01.01.2016 у нього виникло лише право на перерахунок пенсії відповідно до законодавства, що відповідно є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 02.12.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.62), в якому просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19 ГУ ПФУ в Сумській області до електронного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, на вказане рішення за №47954 внесено інформацію та документи, визначені п.5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 №649.

Ухвалою суду від 24.12.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 23.01.2020 (а.с.65).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відмітив, що дійсно на виконання рішення суду здійснено перерахунок його пенсії та він не має вимог до відповідача з приводу невиконання рішення суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19. При цьому наголосив, що вимоги, які є предметом розгляду даної справи, при розгляді справи №480/1811/19 не вирішувались, оскільки фактично були передчасними. Зазначив, що його вимоги в даному випадку полягають фактично у протиправному обмеженні відповідачем максимальним розміром суми його пенсії, перерахованої вже на виконання рішення суду у справі від 16.07.2019 у справі №480/1811/19 з 01.12.2013, оскільки судом вирішено вимоги лише за період до 01.12.2013. Просив суд задовольнити позовні вимоги, враховуючи вказані пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з інших підстав ніж ті, що зазначені у відзиві. Так, відмітив, що під час розгляду та вирішення справи №480/1811/19 судом, дійсно, обставини, які підлягають дослідженню в даній справі, не були досліджені, оскільки на той час, до здійснення перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення у справі №480/1811/19 розмір пенсії позивача не перевищував максимальний розмір, а відтак, такі вимоги фактично були передчасними. На даний час, дійсно після проведеного на виконання рішення суду у справі №480/1811/19 перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 став значно більший та перевищив максимальний розмір, встановлений п.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак, з 01.12.2013 у відповідності до вказаної норми розмір пенсії позивачу визначений з обмеженням максимальним розміром. Виходячи з вказаних обставин, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером державного департаменту з питань виконання покарань з 01.03.2005. Пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XIІ) за вислугу років. У період з 01.01.2007 по 11.05.2010 позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області. При цьому, розмір пенсії позивачу на момент її призначення, в т.ч. відповідачем, склав 90% суми грошового забезпечення, виходячи з вислуги 36 років.

Вказані обставини вбачаються з копії висновку про призначення пенсії за вислугу років (а.с.72), протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 відповідачем (а.с.73), копією заяви (а.с.74).

У зв`язку з поновленням на військовій службі з 12.05.2010, за заявою позивача (а.с.74), виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено відповідачем.

За заявою позивача від 15.01.2013 про поновлення пенсії (а.с.75) виплату пенсії з 01.12.2012 було поновлено. При цьому, розмір пенсії позивачу на момент її поновлення відповідачем склав 80% суми грошового забезпечення, виходячи з вислуги 39 років. Вказані обставини вбачаються з копії протоколу про призначення пенсії (а.с.76).

У квітні 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова КМУ №103) з визначенням основного розміру пенсії при вислузі 39 років - 70% грошового забезпечення та з врахуванням максимального розміру пенсії, що вбачається з протоколу про перерахунок пенсії (а.с.78).

З 10.07.2018 на підставі особистої заяви ОСОБА_1 , його переведено на отримання пенсії по інвалідності 2 групи, з визначенням основного розміру пенсії при вислузі 39 років - 80% грошового забезпечення та врахуванням максимального розміру пенсії, що вбачається з протоколу Державного департаменту з питань виконання покарань про призначення пенсії (а.с.79).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії у відсотковому значенні та з обмеженням максимальним розміром виплат нарахованої пенсії з 01.12.2012, звернувся за захистом своїх прав до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 16.07.2019 (а.с.45-49) у справі №480/1811/19 його позовні вимоги було задоволено частково, зокрема:

1) визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 90 % до 80% грошового забезпечення починаючи з 01.12.2012 по 31.12.2017, з 90 % до 70 % грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 до 10.07.2018, з 90% до 80% грошового забезпечення із 10.07.2018;

2) визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо обмеження максимальним розміром виплат нарахованої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.02.2013 по 31.11.2013;

3) зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2012, з урахуванням виплачених сум пенсії.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 (а.с.50) з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.12.2019 (а.с.80) було зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2013 по 30.11.2013 без обмеження максимальним розміром.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19 відповідачем були проведені перерахунки пенсії, що вбачається з копії протоколів про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с.51-56), в тому числі й з протоколу про перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2013 (а.с.51).

При цьому, як встановлено судом з зазначених доказів, а також пояснень позивача та представника відповідача, після перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду у справі №480/1811/19, в тому числі з урахуванням додаткового рішення, розмір пенсії з 01.12.2013 був визначений з обмеженням максимальним розміром.

Не погодившись з обмеженням максимальним розміром пенсії з 01.12.2013, позивач звертався до ГУ ПФУ в Сумській області, та на його звернення відповідачем листом від 23.10.2019 №1989/М-11 (а.с.43) повідомив, що відповідно до ч.7 ст.43 Закону №2262-XIІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону №2262-XIІ, чинної на час призначеної пенсії відповідачем ОСОБА_1 , усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону.

На момент призначення пенсії позивачу норма ст. 43 Закону №2262-XIІ не містила приписів щодо обмеження максимальним розміром призначених пенсій.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.43 Закону №2262-XIІ (в редакції, яка діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 01.10.2011 редакція даної норми була змінена Законом України від 08.07.2011 р. N3668-VI та частина 5 ст. 43 була викладена в новій редакції: «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Згодом Законом України від 24.12.2015 N911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 1 січня 2016) : «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.

Відповідач, обґрунтовуючи своє позицію, посилається саме на норми ст. 43 Закону №2262-XIІ, відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У зв`язку з цим вказані доводи представника відповідача є необґрунтованими та суд не приймає до уваги.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України N 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XIІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі №2262-XIІ.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію також посилався на Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII, положення якого не визнавалися неконституційними (а.с.44).

Дійсно, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону №2262-XIІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Однак, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року N1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України N 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XIІ відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що з 2017 року стаття 43 Закону №2262-XIІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року N 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Враховуючи, що пенсія позивачу була призначена ще в 2005 році, норми щодо обмеження її максимальним розміром до позивача не можуть бути застосованими.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №127/4270/17 та від 09 вересня 2019 року у справі №463/925/17, та підлягає обов`язковому врахуванню судом при розгляді цієї справи згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», від 13.02.2011 року у справі Чуйкіна проти України).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи, що відповідач, заперечує проти позовних вимог, та в обґрунтування своєї позиції посилається на норми Закону №2262-XIІ, які визнані неконституційними, з метою уникнути необхідності наступних звернень, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та, приймаючи до уваги пояснення позивача та представника відповідача стосовно змісту позовних вимог, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо обмеження з 01 грудня 2013 року максимальним розміром суми раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , перерахованої відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19, та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити з 01 грудня 2013 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19, із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше проведених виплат.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження з 01 грудня 2013 року максимальним розміром суми раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , перерахованої відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01 грудня 2013 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі №480/1811/19, із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше проведених виплат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2020.

Суддя І.Г. Шевченко