Ухвала суду № 87264035, 30.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Вінниця

30 січня 2020 р. Справа № 120/3784/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Могилів – Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Могилів – Подільський машинобудівельний завод" про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

19.11.2019 У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Могилів-Подільський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пільгових пенсій по Списку № 1 в сумі 27757,71 грн. та Списку № 2 в сумі 100658,65 грн. за період квітень-червень 2019. Сума заборгованості підтверджується Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсії на 2019 рік.

Також зазначено, що оскільки відповідач добровільно не сплачує відповідні витрати Головному правлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а останнє через відсутність коштів для сплати судового збору проявляє бездіяльність та не вживає заходів з метою стягнення заборгованості та забезпечення її надходження до бюджету, прокурор з метою представництва інтересів держави, звертається до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву прокурора залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме наведення доказів, які підтверджують існування передбачених законом підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

09.12.2019 до суду надійшла заява заступника прокурора про усунення вказаних недоліків, в якій прокурор навів додаткові обґрунтування підстав звернення до суду в інтересах держави.

Ухвалою від 13.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Цією ж ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано строк сторонам для подання заяв по суті справи.

З ціллю перевірки достовірності обставин, повідомлених прокурором для обґрунтування підстав звернення до суду в інтересах держави, ухвалою від 13.12.2019 витребувано за ініціативою суду у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області інформацію про стан відкритих рахунків (у формі довідок про стан рахунку), звіти по рахунках на яких акумулюються кошти для сплати судового збору, з метою підтвердження обставин відсутності коштів для сплати судового збору за період з 11.11.2019 (день направлення на адресу прокуратури листа від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02) по 09.12.2019 (день звернення прокурора до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви).

На виконання вимог ухвали від 13.12.2019 ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області надало суду довідку фінансово економічного управління від 28.12.2019.

Згідно з даних, зазначених у довідці, залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 відкритого Головним управлінням у Філії – Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», в тому числі для сплати судового збору становив:

- станом на 11.11.2019 – 116510,29 грн;

- станом на 09.12.2019 – 185247,75 грн.

У визначений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не надав, хоча ухвалу про відкриття провадження отримав, про що свідчить розписка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 124 КАС України.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд вбачає підстави для залишення позову без розгляду, керуючись такими мотивами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1.ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частина 2 статті 43 КАС України визначає адміністративну процесуальна дієздатність, як здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові. Адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

З аналізу наведених норм вбачається, що адміністративна процесуальна дієздатність, у структурі правосуб`єктності, є способом особи своїми діями набувати адміністративні процесуальні права і здійснювати адміністративні процесуальні обов`язки. Функціональний зв`язок двох названих категорій у структурі адміністративної процесуальної правосуб`єктності полягає в тому, що адміністративна процесуальна дієздатність є засобом здійснення адміністративної процесуальної правоздатності. Якщо розглядати конкретні адміністративно-процесуальні суб`єктивні права та обов`язки, то їх місце у складі адміністративної процесуальної правосуб`єктності визначається тим, що вони не є виробленими правоздатністю та дієздатністю, а належать суб`єкту права (права) та покладаються на нього (обов`язки) відповідно до законодавчих приписів.

До таких прав, зокрема, належить і право прокурора, у визначених законом випадках, звертатися до суду в інтересах держави.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Як передбачено частинами третьою - четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 № 1697-VII (далі - Закон від 14.10. 2014 № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).

Отже, з наведеного вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави за сукупності таких підстав:

- порушення або загрози порушення інтересів держави та необхідність їх захисту;

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження або у разі відсутності такого органу.

Щодо наявності факту порушення або загрози порушення інтересів держави та необхідність їх захисту суд зазначає таке.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є уповноваженим державою органом (територіальним органом Пенсійного фонду), який відповідає, зокрема, за своєчасністю та повнотою фінансування та виплатою пенсій (ст. 58 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування»).

Несплата відповідачем витрат, які несе ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виплату та доставку пільгових пенсій, як стверджує прокурор у позовній заяві, порушує інтереси держави та призводить до дефіциту бюджету Пенсійного фонду, позбавляє Пенсійний фонд можливості виконувати свою основну функцію – своєчасне та повне фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат.

Отже, з наведеного вбачається наявність обґрунтованих правових підстав для висновку, що надходження коштів із сплати витрат на виплату да доставку пенсій призначених на пільгових умовах співпадає із інтересами держави.

Щодо другої умови представництва прокурором інтересів держави в суді - нездійснення або неналежне чином здійснення захисту цих інтересів органом державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження або відсутність такого органу, суд зазначає таке.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування у позовній заяві підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Щодо змісту такого обґрунтування, то слід звернути увагу, що згідно з ч. 3 ст. 23 Закону від 14.10. 2014 № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 19.04.2019 у справі №753/21690/17).

Із тексту позовної заяви встановлено, що спір у цій справі пов`язаний із стягненням з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 в сумі 128416,36 грн.

З метою обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у суді і звернення до суду із позовом у цій справі прокурор зіслався на неможливість звернення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду у зв`язку із відсутністю у позивача коштів на сплату судового збору. Як на доказ відсутності у Головного управління коштів, прокурор посилається на лист від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02, у якому орган пенсійного фонду зазначив, що причиною не звернення управління до суду є відсутність фінансування судового збору. Тому, на думку прокурора, орган Пенсійного фонду України допускає бездіяльність, яка призводить до ненадходження у бюджет Пенсійного фонду України коштів, що заподіює шкоду інтересам держави.

Однак суд критично оцінює наведений прокурором аргумент в підтвердження його адміністративно процесуальної дієздатності для звернення до суду із таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тому, обставини які пов`язані із підтвердженням та встановленням повноважень прокурора на звернення до суду входять у предмет доказування у справі та повинні підтверджуватися поданими прокурором доказами.

Норми Кодексу адміністративного судочинства України до критеріїв оцінки доказів відносять їх належність, допустимість, достовірність та достатність (ст. 73 – 76 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Щодо листа від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02, на який зіслався прокурор як на доказ неналежного здійснення позивачем своїх функцій у спірних правовідносинах, то суд оцінює його критично.

Так, на виконання вимог ухвали від 13.12.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надало суду довідку фінансово економічного управління від 28.12.2019 щодо наявності коштів для сплати судового збору.

Згідно із інформацією, яка зазначена в довідці, залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 відкритого Головним управлінням у Філії – Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», в тому числі для сплати судового збору становив:

- станом на 11.11.2019 – 116510,29 грн;

- станом на 09.12.2019 – 185247,75 грн.

Довідка фінансово-економічного управління від 28.12.2019 є належним доказом про наявність у позивача коштів для сплати судового збору, оскільки у ній є чіткі посилання як на номер рахунків так і на точні суми коштів які на рахунках акумулюються, тоді як у листі від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02 зазначено фразу загального характеру про відсутність фінансування.

Крім цього судом із даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що в період з 01.01.2019 по 30.11.2019, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області неодноразово самостійно зверталося до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості із сплати витрат, а також самостійно здійснювало сплату судового збору при зверненні до суду.

Крім цього, 10.12.2019 до суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до того ж боржника - Приватного акціонерного товариства «Могилів – Подільський машинобудівельний завод», з тих самих підстав про стягнення боргу, але за інший період.

Зазначене свідчить про наявність у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області коштів для сплати судового збору, що дає можливість останньому самостійно звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави.

Відтак, аналізуючи встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази із посиланням на які прокурор обґрунтовує своє право на звернення до суду не є як належними так і достовірними та не дають підстав для висновку про наявність у прокурора адміністративно – процесуальної дієздатності для звернення до суду із позовом у цій справі. Крім того, встановлені судом обставини ще й ставлять під сумнів твердження прокурора про те, що позивач допускає бездіяльність та не здійснює належним чином своїх функцій у спірних правовідносинах, оскільки з`ясовано, що орган Пенсійного фонду України систематично та сплачуючи судовий збір із власних рахунків звертається до суду.

Суд також не погоджується із твердженнями прокурора про те, що бездіяльність позивача у випадку не звернення прокурора із позовом до суду призведе до заподіяння шкоди інтересам держави враховуючи, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 122 КАС України застосуванню не підлягають.

Відповідна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 25.11.2015 року (справа № 803/2199/14), яка в силу статті 242 КАС України має враховуватись судом при застосуванні таких норм права.

Відтак, ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області вправі самостійно звернутися до суду із позовом про стягнення спірної заборгованості.

Беручи до уваги встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відсутність у заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури підстав звертатися до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Могилів-Подільський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості.

Відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду дає підстави вважати, що до суду звернулася особа яка немає адміністративної процесуальної дієздатності наслідком чого є залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду суд наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області має право звернутися до адміністративного суду самостійно в загальному порядку (ч. 4 ст. 240 КАС України).

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 240, 255, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Могилів – Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Могилів – Подільський машинобудівельний завод" про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Богоніс Михайло Богданович