Рішення № 87263914, 27.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 січня 2020 р. Справа № 120/3894/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Бабія М.С.

представника позивача: Олійника Р.О.

представника відповідача: Скляра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Абубакер ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 29.07.2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в квітні 2019 року звернувся до міграційної служби із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну в зв`язку з перебуванням у шлюбі з громадянкою України понад два роки. Однак, відповідач відмовив у наданні дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію".

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, зі змісту якого заперечує проти задоволення позову та зазначає, що у відповідності до законодавства про імміграцію заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. На момент подачі заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну позивач зазначив місце постійного проживання за яким протягом останніх двох років не проживав. Окремо вказано про те, що позивач одружений на громадянці України, яка за вказаною адресою не проживає, а відтак проживання чоловіка та дружини за різними адресами викликає сумнів щодо достовірності шлюбу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2017 року ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_3 , на підтвердження чого слугує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.04.2017 року.

12.04.2019 року позивач відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" звернувся до управління міграційної служби із заявою про надання дозволу на імміграцію, з підстав того, що один з подружжя є громадянином України.

14.06.2019 року Управлінням ДМС України і Вінницькій області здійснено запит до органів Національної поліції для перевірки відомостей, зазначених в заяві про надання дозволу на імігріцію.

03.07.2019 року УДМС України у Вінницькій області отримало відповідь на запит у якому зазначено про те, що проведено перевірку особи без громадянства за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожиток). Відсутність позивача за вказаним місцем проживання підтвердила завідувач гуртожитку ВНТУ № 3.

29.07.2019 року Управління ДМС України у Вінницькій області прийняло рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію особі без громадянства Абубакеру ОСОБА_2 з підстав передбачених п. 4 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", як особі яка в заяві про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості щодо місця проживання на території України.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію регулюються Законом України "Про імміграцію" та Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Також ч. 13 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, однією з підстав є прибуття на територію України іноземця з метою навчання і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про імміграцію" іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про імміграцію" заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: три фотокартки; копія документа, що посвідчує особу; документ про місце проживання особи; відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ч. 5 ст.9 Закону України "Про імміграцію").

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені у ст. 10 Закону України "Про імміграцію", відповідно до змісту якої дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Пунктом 10 Порядку №1983 встановлено, що провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

Пунктом 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам.

Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у п. 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених ст. 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби (п. 14 Порядку № 1983).

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну, а також надання такого дозволу надається територіальними підрозділами ДМС України особам, які на законних підставах перебувають на території України. При цьому, територіальні органи ДМС України зобов`язані перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не є вичерпним.

Матеріали справи свідчать, що на підставі клопотання приймаючої сторони, Вінницького національного технічного університету, особі без громадянства Абубакеру ОСОБА_2 , Управлінням ДМС України у Вінницькій області видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , строком дії до 01.08.2019 року, яку в подальшому замінено на посвідку № 800076930, стоком дії до 31.01.2021 року.

12.04.2019 року до 1 міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області звернулась особа без громадянства Абубукер ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на імміграцію до України згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", а саме одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України.

Разом із заявою позивачем відповідно до Порядку № 1983 подано необхідні документи в тому числі документи про місце проживання в Україні та закордоном та із громадянкою України ОСОБА_3

1 МВ у м. Вінниці УДМС України у Вінницькій області сформовано справу, перевірено підстави, законність перебування в Україні позивача, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, після чого справу за заявою Абубакера ОСОБА_2 передано до Управління ДМС України у Вінницькій області. Якими у свою чергу на виконання вимог п. 14 Порядку № 1983 здійснено запит від 14.06.2019 року до органів Національної поліції для перевірки підстав про відмову у надані дозволу на імміграцію.

На виконання зазначеного запиту уповноваженими особами Управління боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми ГУНП у Вінницькій області проведено перевірку особи без громадянства за місцем його постійного місця проживання.

Відповідною перевіркою встановлено, що у гуртожитку за вказаною адресою позивач не проживає протягом останніх двох років. Про що також були надані свідчення у судовому засіданні оперуповноваженим УБЗПТЛ ГУНП у Вінницькій області Горзуєвим ОСОБА_4 Андрійовичем та завідувачем гуртожитку ВНТУ ОСОБА_5 .

Отже, під час подачі заяви на дозвіл на імміграцію 12.04.2019 року позивачем надано завідомо неправдиві відомості щодо адреси фактичного місця проживання на території України.

У разі виявлення факту, що особа яка подавала заяву про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи, то у контролюючого органу наявні усі підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Відтак, у день прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію особам або відмови у наданні такого дозволу ДМС аналізує у місячний термін отриману від уповноважених відповідно до Порядку № 1893 органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Що й було зроблено Управлінням державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем свідомо зазначено адресу за якою він лише зареєстрований, однак ні він, ні його дружина не проживають, що підтверджується належними та допустимими доказами, рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в України 29.07.2019 року Абубакеру ОСОБА_2 прийнято відповідачем в межах наданих повноважень відповідно до діючого законодавства України про імміграцію.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_3 ) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ЄДРПОУ 37836770) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович