Рішення № 87263912, 27.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 січня 2020 р. Справа № 120/4342/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

24.12.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що в травні 2019 року, у зв`язку із настанням пенсійного віку, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування".

12.07.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №024650001478 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Під час прийняття рішення, позивачу зараховано 15 років 11 місяців 7 днів страхового стажу.

При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано: трудову діяльність згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки при внесенні записів про зміну прізвища невірно зазначено прізвище позивача після шлюбу ( ОСОБА_2 на російській мові) прізвище Штофа змінено на Казмірська; навчання відповідно до атестату №2084 видане ОСОБА_3 , оскільки прізвище згідно паспорту не відповідає прізвищу після шлюбу; період догляду за дітьми до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження мати зазначена як ОСОБА_1 , що не відповідає прізвищу згідно паспорту.

На переконання позивача, її страховий стаж складає більше 30 років, а відтак, дії та рішення пенсійного органу є неправомірними та такими, що суперечать нормам чинного пенсійного законодавства та грубо порушують її права на належний соціальний захист передбачений ст. 46 Конституції України, у зв`язку з чим, звернулась з цим позовом до суду, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині відмови в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №024650001478 від 12.07.2019 року в частині відмови в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зарахувати позивачу до трудового стажу періоди роботи для призначення пенсії по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дітей, період навчання відповідно до атестату №2084 та весь період трудової діяльності зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та зарахувати весь вищезазначений період роботи до її трудового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 26.04.2019 року.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.01.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що відповідно до поданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж позивача склав 15 років 11 місяців 7 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком.

Вказали, що при дослідженні документів поданих при подачі заяви про призначення пенсії встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не можливо зарахувати такі періоди:

- трудову діяльність згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки при внесені записів про зміну прізвища невірно зазначено прізвище позивача після шлюбу, так відповідно до Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, прізвище Штофа змінено на Казмірська, в трудовій зазначено - "Казимирськая";

- навчання відповідно до атестату № 2084, видане ОСОБА_3 , оскільки прізвище згідно паспорта ( Казьмірська ) не відповідає прізвищу після шлюбу (Казмірська);

- періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження мати зазначена як ОСОБА_1 , що не відповідає прізвищу згідно паспорта.

На переконання відповідача, при відмові у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 управління діяло правомірно та в межах чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

05.07.2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просила призначити пенсію згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатом розгляду її заяви, 12.07.2019 року відповідач прийняв рішення №024650001478 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Мотивуючи відмову зазначили, що згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж позивача складає 15 років 11 місяців 7 днів, що є недостатнім для права на призначення пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано: трудову діяльність згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки при внесені записів про зміну прізвища невірно зазначено прізвище заявниці після шлюбу (Казимірськая на російській мові). Відповідно до Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, прізвище Штофа змінено на Казмірська; навчання відповідно до атестату №2084, видане ОСОБА_3 , оскільки прізвище згідно паспорта не відповідає прізвищу після шлюбу; періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження, мати зазначена як ОСОБА_1 , що не відповідає прізвищу згідно паспорта.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявленого позову в контексті спірних правовідносин, суд керується та виходить з наступного.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058. Відповідно до абзацу 2 частини 1 цієї статті, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Абзац 3 цієї частини визначає, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим та другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: зокрема й 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Частина перша статті 24 Закон №1058 визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частина друга цієї статті вказує, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що, як правило, трудова книжка є тим документом, що підтверджує стаж роботи, і лише за її відсутності або відсутності у ній відповідних записів трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, про які йдеться у пункті першому цього Порядку.

Судом встановлено, що датою народження позивача є 25.04.1960 року, відповідно, станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, їй виповнилось 59 років, що, за умови підтвердження 26 років трудового стажу, відповідно до ст.26 Закону України №1058, дає їй право на призначення пенсії за віком.

В той же час, підставою для незарахування трудової книжки стало те, що при внесені записів про зміну прізвища невірно зазначено прізвище позивача після шлюбу "Казимірськая на російській мові" та відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, прізвище "Штофа" змінено на "Казмірська".

Під час дослідження письмових доказів, судом встановлено, що прізвище позивача до державної реєстрації шлюбу "Штофа", про що свідчить витяг №00022211015 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища. Також, цим витягом підтверджується зміну прізвища позивача після державної реєстрації шлюбу на "Казмірська".

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , поданого позивачем із заявою про призначення пенсії, виданого Могилів-Подільським МРВ УМВС України у Вінницькій області від 20.02.2002 року встановлено, що прізвище позивача прописано наступною літерацією "Казьмірська".

Відповідно до запису в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.03.1981 року прізвище « ОСОБА_4 » змінено на «Казьмірська».

В той же час, відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 від 11.12.2019 року позивач змінила прізвища з «Казьмірська» на «Казмірська».

Вподальшому, 16.12.2019 року позивач отримала паспорт у формі ID - картки № НОМЕР_5 на прізвище "Казмірська".

Отже, судом встановлено, що розбіжності у відомостях в поданих позивачем документах під час призначення пенсії, в частині написання прізвища позивача, а саме паспортом громадянина України та записів в її трудовій книжці не встановлено.

Крім того, пункт перший "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної ради України №2503-XII від 26.06.1992 року визначає, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Із зазначеного слідує, що паспорт громадянина України є основним документом який посвідчує особу, однак відповідач, на переконання суду, перевіряючи подані позивачем документи, вийшовши за межі своїх повноважень, надавши оцінку витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, чим встановив невідповідність між прізвищем зазначеним в паспорті громадянина України та прізвищем зазначеним в витягу, що стало підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи відповідно до трудової книжки.

Зі встановлених обставин слідує, що незарахування позивачу до її страхового стажу трудової діяльності згідно трудової книжки БТ-1 № НОМЕР_6 , за умови відповідності відомостей паспортних даних заявника та відомостей її трудової книжки, є обмеженням її права на соціальний захист.

Таким чином, враховуючи те, що посилання відповідача на невірно зазначене в трудовій книжці прізвище позивача після шлюбу (Казимірськая на російській мові) не відповідають фактичним даним трудової книжки, що спростовується встановленими судом обставинами, слід дійти висновку про наявність підстав для зарахування відомостей про трудову діяльність позивача згідно записів трудової книжки БТ-1 № НОМЕР_6 до загального трудового стажу.

Щодо доводів позивача, що період її навчання згідно атестату №2084 має бути зарахований до трудового стажу, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивач з 01.12.1978 по 01.08.1980 року навчалась в Сосновецькому професійному училищі цукрової промисловості.

Також, період навчання позивача з 01.12.1978 по 01.08.1980 року в Сосновецькому професійному училищі цукрової промисловості підтверджується атестатом №2084 від 26.08.1980 року.

В той же час, відповідачем не зараховано період навчання, відповідно до атестату №2084, видане ОСОБА_3 , оскільки прізвище згідно паспорта не відповідає прізвищу після шлюбу.

На переконання суду, встановленні судом вище обставини та вказані документи достеменно підтверджують факт навчання позивача в Сосновецькому професійному училищі цукрової промисловості в період з 01.12.1978 р. по 01.08.1980 р., а відтак підстави для неврахування вказаного періоду до загального стажу позивача відсутні.

Більше того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Щодо вимоги позивача про зарахування до її страхового стажу період догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, слід вказати наступне.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Пункт 11 Порядку №637 визначає, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюються на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорту (у разі смерті свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

В той же час, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження, мати зазначена як ОСОБА_1 , що не відповідає прізвищу згідно паспорта.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 та ІІ- НОМЕР_8 , судом встановлено, що прізвище мати зазначено " ОСОБА_1 ".

В той же час, як встановлено судом, під час подачі заяви та документів про призначення пенсії, позивач надала паспорт громадянина України на прізвище " ОСОБА_5 ", що не відповідає прізвищу матері згідно свідоцтв про народження.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для зарахування періоду догляду за дітьми до 3-х річного віку, оскільки встановити факт приналежності свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_9 та ІІ-АМ № НОМЕР_10 на прізвище матері "Казмірська" до паспорту громадянина України на прізвище " ОСОБА_5 ", за вказаних обставин на даний час на переконання суду, не можливо.

Відповідно до норм частини 2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що фактично зазначені обставини свідчать про необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень, що є недотриманням вимог, визначених пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та є підставою для його скасування.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Так, згідно прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення пенсії з 26.04.1960 року, тобто дати набуття нею 59-річного віку.

Судом вище зазначалось, що право на пенсію за віком, відповідно до ст.26 Закону України №1058, позивач набуває за умови підтвердження двох складових, а саме досягнення пенсійного віку та наявності 26-років трудового стажу.

Згідно матеріалів справи, відповідач підтвердив трудовий стаж ОСОБА_1 15 років 11 місяців 7 днів. В той же час, в межах розгляду цієї справи, суд прийшов висновку про безпідставність неврахування відповідачем іншого періоду трудової діяльності позивача до її трудового стажу.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

До основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, поміж іншого, організацію, координацію та контроль за роботою територіальних органів щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством (абзац п`ятий підпункту 6 пункту 4 Положення).

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 "Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому соціальному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.

Таким чином, виключно до повноважень органів пенсійного фонду належить питання розрахунку періодів трудового стажу, а відтак, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та самостійно розраховувати страховий стаж позивача.

Крім того, аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року відповідно до якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні прийнятті рішення з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина 4 статті 245 КАС України).

Таким чином, з метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 05.07.2019 року про призначення пенсії, зарахувавши при цьому період її навчання відповідно до атестату №2084 та трудову діяльність згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Також слід вказати, що позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що задоволення вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача №024650001478 від 12.07.2019 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, надає повний захист порушених прав та інтересів позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , з урахуванням висновків та правової оцінки суду.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №024650001478 від 12.07.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.07.2019 року, з урахуванням висновків та правової оцінки наданих судом.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) в сумі 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення у повному обсязі виготовлене 27.01.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович