Ухвала суду № 87253139, 29.01.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1202/20

Провадження № 2/522/3486/20

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

29 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Донцов Д.Ю., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ Державний ощадний банк України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 24.01.2020 року надійшла зазначена вище позовна заява.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви.

Зокрема, згідно п. 8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

Окрім того, згідно ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Надані позивачем докази не відповідають вимогам, встановленим ч. 2, 4,5 ст. 95 ЦПК України, оскільки не засвідчені в установленому законом порядку.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду №14-336цс18 від 12.12.2018 року, згідно якої визначення, права та обов`язки споживачів урегульовано у Законі №1023-XII. У Преамбулі Закону №1023-XII зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Окрім того, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону № 1023-XII.

Позивачка ОСОБА_1 не надала правових підстав вважати договір № 1851 від 16 серпня 2007 року споживчим, тому суд не може розглядати дану позовну вимогу про визнання недійсним вищезазначеного договору таким, що регулюється положеннями Закону України "Про захист прав споживачів".

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договру поруки суд зазначає наступне.

Між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У частинах першій, другій статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зазначені норми розміщені у § 1 Загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання Глави 49 Забезпечення виконання зобов`язання Книги п`ятої Зобов`язальне право ЦК України. Можна зробити висновок, що договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає і існує лише за умови існування основного. Тобто не є споживчим договором, а сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя.

Оскільки поручитель є стороною акцесорного зобов`язання, не є споживачем і Законом N 1023-XII не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, тому суд робить висновок про неможливість розгляду вимог про визнання недійсним договору поруки в розрізі положень Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем – збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Враховуючи, що позивачем заявлені дві позовні вимоги немайнового характеру, розмір судового збору становить 840,80 грн. за кожну вимогу окремо.

Позивачем ОСОБА_1 не надано підтвердження сплати судового збору.

Реквізити для сплати судового збору за подання позовних заяв до Приморського районного суду м. Одеси: Отримувач коштів - УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38016923; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) – 899998; Рахунок отримувача - UA618999980313191206000015008; Код класифікації доходів бюджету – 22030101.

Статтею 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ВАТ Державний ощадний банк України (65014, м. Одеса, вул. Базарна,17), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Ю. Донцов