Рішення № 87239728, 28.01.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6973/18

провадження № 2/753/1421/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 031.29-08/654 від 22 липня 2008 року про надання кредитних коштів та додатки нього й додаткові угоди, що складають його невід`ємну частину, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 88 000 доларів 00 центів США, зі сплатою 13,50% річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів - 21 липня 2033 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 22 липня 2008 року укладено договір поруки № 42.02-11/643, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язувалась солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування та штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Окрім того, для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір заставною вартістю предмету іпотеки -110 029 доларів 55 центів США щодо квартири АДРЕСА_1 .

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 03 березня 2018 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 1 040 285 грн. 97 коп., яка складається з наступних складових: строкова заборгованість за за користування кредитом - 777 181 грн. 12 коп., строкова заборгованість по нархованим відсоткам - 263 104 грн. 85 коп.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні представник позивача Гамор Н.В. , діюча на підставі довіреності від 04 вересня 2019 року (а.с.114), позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за кредитним договором та його умов, і право кредитодавця у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання задовольнити свої вимоги за такими зобов`язанням шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором. Окрім того, зважаючи на судову практику застосування судом строку позовної давності, просила визнати пропущений ним строк позовної давності в межах двох місяців з поважних причин й за заявою відповідача не застосовувати його, визнавши його таким, що пропущений з поважних причин.

Представник відповідачки ОСОБА_1 Максименко В.О. , діючий на підставі ордеру адвоката про надання правової допомоги від 05 лютого 2019 року (а.с.116), позовні вимоги не визнав та просив застосувати до спірних правовідносин - заборгованості за кредитним договором строк позовної давності, вважаючи, що позивачем при зверненні до суді з цим позовом пропущений строк позовної давності, зважаючи на положення п.4.5 кредитного договору й на те, що станній платіж по виконанню кредитного договору позичальником сплачено 13 листопада 2014 року (а.с. 45).

Відповідачем надано відзив на позов (а.с. 70-72).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повнотоно не з`явивилась, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодженням сторін.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що строни перебувають у договірних/зобов`язальних правовідносинах.

Так, між між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач - АТ«Альфа-Банк» (а.с. 104 - 113), та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 031.29-08/654 від 22 липня 2008 року про надання кредитних коштів та додаткові угоди та додатки нього, що складають його невід`ємну частину, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 88 000 доларів 00 центів США, зі сплатою 13,50% річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів - 21 липня 2033 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с. 6-9, 10-12, 13-19, 20-22, 23-24, 39-41).

У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 22 липня 2008 року укладено договір поруки № 42.02-11/643 зі змінами та додатковою угодою, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язувалась солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування та штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (а.с.32-34, 35-36, 37, 39-41, 42-44).

Окрім того, для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір заставною вартістю предмету іпотеки -110 029 доларів 55 центів США щодо квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 25-30, 31, 39-41, 42-44).

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку позичальника (а.с. 45-48), проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який як позичальник зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти на користування кредитом, дотримуватися графіку повернення кредитних коштів, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно кредитного договору, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно вимогами Кредитного договору (а.с. 16-17).

Позивачем на виконання умов кредитного договору надсилалися боржнику рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дані повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною.

Судом також встановлено, що відповідач належним чином ознайомлений зі змістом кредитного договору, що засвідчується його особистим підписом; його умови ним не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

У разі порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Станом на 03 березня 2018 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 1 040 285 грн. 97 коп., яка складається з наступних складових: строкова заборгованість за за користування кредитом - 777 181 грн. 12 коп., строкова заборгованість по нархованим відсоткам - 263 104 грн. 85 коп. (а.с. 45-48).

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від виконання зобов`язання, встановлені законом, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами, наданими позивачем по справі.

Суд, вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності за заявою сторони у спорі - відповідача ОСОБА_1 , зробленою нею до винесення судом рішення відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, зважаючи на мінімальну тривалість такого пропущеного строку - два місяці, який закінчився 11 лютого 2018 року відповідно до п.4.4 кредитного договору, оскільки остання сплата відповідачем за кредитним договором проведена 13 листопада 2014 року (а.с. 45) (з урахуванням 90 днів), при цьому позивач звернувся до суду із цим позовом 13 квітня 2018 року (а.с. 1), проводив оплату судового збору за подачу позову до суду за платіжною квитанцією 30 березня 2018 року (а.с.5), зважаючи на поважність пропуску такого незначного строку (два місяці), пов`язаного із професійною діяльністю, недобросовісності поведінки відповідача, як позичальника за договірними зобов`язаннями (а.с. 45), яка отримала у позику значну суму у іноземній валюті - доларах США - 88 000 доларів США, забезпечення принципу справедливості у зобов`язаннях, вважає визнати на підставі ч.5 ст. 267 ЦК України поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності й захистити порушене право позивача.

Водночас, суд приймає до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16 щодо застосування строку позовної давності за аналогічних правовідносин, при цьому вважає, що у справі № 6-1188цс16 відновідно до спірних правовідносин строк звернення позивачем до суду пропущений понад два роки (з 11 березня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати позивач мав право звернутися до суду, проте звернувся до суду у липні 2014 року, що складає пропуск строку два роки й три місяці), а у даній справі - цей строк є мінімальним (незначним) - два місяці (14 листопада 2014 року + 90 днів відповідно до п. 4.4 кредитного договору + три роки від цієї дати, становить 11 лютого 2018 року, при цьому позивач звернувся до суду із позовною заявою, датованою 13 квітня 2018 року, тобто із порушенням двомісячного строку звернення до суду, відтак суд має виходити із засад справедливості при вирішення такого спору.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст. 264 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на нього, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 15 604 грн. 29 коп. (а.с.5), який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6, 256, 257, 267, 526, 527, 530, 627, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ - 23494714, 1 040 285 грн. 97 коп. - заборгованості за кредитним договором, 15 604 грн. 29 коп. - судового збору, а всього - 1 055 890 (один мільйон п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 26 (двадцять шість) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: