Рішення № 87231832, 28.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 р. № 400/3948/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Міністерства внутрішних справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 55 395,66 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Міністерства внутрішних справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (надалі - позивач) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_1 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України;

- стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Веселинівським РВ УМВС України в Миколаївській області 25.01.2008 року, іпн НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) виграти пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 55 395, 66 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2019 року позовну заяву Міністерства внутрішних справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.11.2019 року на виконаня ухвали суду від 15.11.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано заяву з доказами сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. та доказами надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу по справі позовної заяви з додатками.

Ухвалою від 29.11.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3948/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням, згідно наказу УМВС України в Миколаївській області № 111 о/с від 27.04.2015 року. Зазначив, що ОСОБА_1 звільнився зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України, відтак, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання у Одеському державному університеті внутрішніх справ. У відповідності до законодавства відповідачу необхідно відшкодувати витрати, повязанні з його утриманням Міністерству внутрішніх справ України у розмірі 55 395, 66 грн., однак через їх не відшкодування, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 22.01.2020 року, не з`явивися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання, призначене на 22.01.2020 року, не з`явивися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.09.2008 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ, Управлінням МВС України в Миколаївській області та ОСОБА_1 було укладено Договір про підготовку фахівця у Одеському державному університеті внутрішніх справ.

Пунктом 2.3.6 вказаного договору передбачено, що у разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 Договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі згідно затвердженого розрахунку.

Підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах навчальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (п. 3.2 Договору).

ОСОБА_1 закінчив навчання, отримав диплом фахівця та був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Миколаївській області.

Позивача було призначено на посаду слідчого слідчого відділення Южноукраїнського міського відділу УМВС України в Миколаївській області.

У подальшому, 15.04.2015 року ОСОБА_1 написано рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ України за власним бажанням.

Наказом №111 о/с від 27.04.2015 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Южноукраїнського міського відділу звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за п. 64 "ж" (за власним бажанням).

Фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в Університеті склали 55 395, 66 грн., що підтверджується «Розрахунком фактичних витрат, пов`язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 у ОДУВС відповідно до постанови КМ України від 01.03.2007 року № 313 за період з 01.09.2008 по 23.06.2012 року».

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року (далі - Закон №565-ХІІ, чинного на час виникнення взаємовідносин визначених договором про підготовку фахівця в Одеському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ від 22.09.2008 року), працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно положень статті 9 Закону №565-ХІІ, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 статті 18 Закону №565-XII передбачено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 статті 18 Закону №565-XII передбачено, що курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до положень ч.4 ст.74 Закону №580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністрерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007 року (чинний на час укладення договору про підготовку фахівця в Одеському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ), визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом раніше, 22.09.2008 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ, Управлінням МВС України в Миколаївській області та ОСОБА_1 було укладено Договір про підготовку фахівця у Одеському державному університеті внутрішніх справ.

Предметом вищевказаного договору була підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки «Право» (п.1 Договору).

Пунктами 2.3.5 - 2.3.6 Договору від 22.09.2008 року передбачено, що особа зобов`язується після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3 вказаного Договору передбачені підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, а саме: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв`язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Порядок відшкодування особою фактичних витрат на підготовку, визначений пунктами 4.1 - 4.4 Договору, згідно яких, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат пов`язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ. Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку. У разі поновлення на навчання особи, що була відрахована з навчального закладу, стягнення суми виплат припиняється. Якщо таке поновлення здійснюється після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 закінчив навчання, отримав диплом фахівця та був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Миколаївській області.

Наказом №111 о/с від 27.04.2015 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Южноукраїнського міського відділу звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за п. 64 "ж" (за власним бажанням).

З наведених норм та викладених обставин справи вбачається, що оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби в міліції (за власним бажанням), що підпадає під пункти 3.1 - 3.2 Договору від 22.09.2008 року, виходячи з формулювання причин звільнення, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» №2925-III від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями), навчальні заклади включено до загальної структури МВС, отже Одеський державний університет внутрішніх справ є структурним підрозділом МВС, таким чином Одеський державний університет внутрішніх справ діє у складі МВС та підпорядковується йому, а тому, як розпорядник бюджетних коштів згідно норм бюджетного законодавства, для виконання своїх обов`язків за Договором від 05 жовтня 2007 року, здійснював фактичні витрати бюджетних коштів з утримання відповідача, що підтверджується розрахунком фактичних витрат, пов`язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 в ОДУВС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007 року за період з 01.09.2008 року по 23.06.2012 рік, а саме:

- грошове забезпечення - 14869,45 грн.;

- нарахування на заробітну плату - 3844,09 грн.;

- речове забезпечення - 1767,75 грн.;

- харчування - 21381,92 грн.;

- комунальні послуги - 13532,45 грн.;

- всього в сумі - 55395,66 грн.

Враховуючи те, що Одеський державний університет внутрішніх справ, як структурний підрозділ МВС, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників ВНЗ, звертається до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялись з державного бюджету і були витрачені на їх утримання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати зазначені витрати у розмірі 55395,66 грн., відповідно до розрахунку фактичних витрат №424 від 26.10.2016 року.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Так, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи те, що заборгованість в добровільному порядку не була погашена відповідачем, суд доходить до висновку, що відповідачем не вчинялось будь-яких дій для вішкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ.

Доказів, які б спростовували факт існування за відповідачем заборгованості у розмірі 55395,66 грн. до суду не надано.

Відповідач своїм правом не скористався, доказів погашення заборгованості суду не надав. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності з відшкодування витрат за навчання після закінчення вищого навчального закладу та стягнення витрат пов`язаних з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Матеріали справи не містять доказів понесення Одеським державним університетом внутрішніх справ судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Міністерство внутрішних справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (вул. Успенська, 1,Одеса,Одеська область,65014 08571570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 55 395,66 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Веселинівським РВ УМВС України в Миколаївській області 25.01.2008 року, іпн НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) виграти пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 55 395, 66 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.01.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва