Рішення № 87231792, 28.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 р. № 400/1594/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон», пр-т Героїв Сталінграду, буд.113/1, м. Миколаїв, 54025

до відповідача:Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2019 р. №00015731411, №00015741411,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (надалі -позивач, ТОВ "Техноторг-Дон") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2019 року №00015731411, №00015741411.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки №212/14-29-14-11/31764816 від 18.02.2019 року, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року № 00015731411, № 00015741411, прийняті відповідачем на підставі цього акту, є протиправними та підлягають до скасування.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що висновки, викладені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, а винесені на підставі вказаного акту податкові повідомлення-рішення є законними, оскільки позивачем було неправильно визначено код класифікації товарів згідно УКТЗЕД, що призвело до заниження митних платежів та порушення норм Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 31.05.2019 року відкрито провадження у справі № 400/1594/19 та призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.07.2019 року суд призначив по справі №400/1594/19 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинив провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи Миколаївським відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

18.11.2019 року суд поновив провадження у справі № 400/1594/19.

Ухвалою суду від 04.12.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.12.2019р.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2001 року ТОВ "Техноторг-Дон" зареєстровано як юридичну особу Миколаївським міським управлінням юстиції.

З 06.02.2019 року по 12.02.2019 року посадовими особами відповідача на підставі п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Техноторг-Дон" з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товарів.

18.02.2019 за результатами даної перевірки складено акт №212/14-29-14-11/31764816 в якому зафіксовані порушення таких вимог:

- ст.69 МКУ, Закону України «Про Митний тариф України», Закону України «Про Митний тариф України», правил 1-6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України», щодо невірної класифікації товарів в результаті чого Товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 589907,71 грн. за МД: від 19.05.2016 р. №504070000/2016/3881 на суму 128144Ю87 грн., від 13.07.2016 р. №504070000/2016/5322 на суму 128646,07 грн., від 19.09.2016 р. №504070000/2016/6960 на суму 135194,19 грн., від 19.10.2016 р. №504070000/2016/7716 на суму 132340,64 грн., від 08.12.2016р. №504070000/2016/9097 на суму 65581,94 грн.

- п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПКУ, щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму мита в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 117981,54 грн. за МД: від 19.05.2016 р. №504070000/2016/3881 на суму 25628,97 грн., від 13.07.2016 р. №504070000/2016/5322 на суму 25729,22 грн., від 19.09.2016 р. №504070000/2016/6960 на суму 27038,83 грн., від 19.10.2016 р. №504070000/2016/7716 на суму 26468,13 грн., від 08.12.2016 р. №504070000/2016/9097 на сум 13116,38 грн.

Згідно висновків даного акту перевірки, вказані порушення сталися внаслідок неправильного самостійного визначення позивачем коду товару «телескопічний навантажувач TL470. TL360 торгівельної марки BOBCAТ» фірма-виробник BOBCAТ (Франція), який заявлено до митного оформлення за кодом згідно УКТ ЗЕД 8429519900 (ставка ввізного мита 0 %), тоді як вказаний товар слід класифікувати за кодом УКТ ЗЕД 8427 20 11 00 (ставка ввізного мита 5 %).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року № 00015731411, № 00015741411.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно п. 49 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, пропуск товарів через митний кордон України це надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Перевірка правильності класифікації згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності є одним з етапів митного контролю.

У відповідності до норм ч.ч. 1-5 ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Як складний випадок класифікації товару розуміють випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно ч. 7 ст. 69 Митного кодексу України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, термін класифікація товару для цілей розділу ІV Митного кодексу України міститься в пункті 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397, та розуміється як: визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України Про митний тариф України, з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання ст. 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

Також, в п. 3 розділу І Порядку №650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з п.п. 1 та 2 розділу ІІІ зазначеного Порядку №650 декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Пунктом 4 розділу ІІІ цього Порядку №650 встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності:

- відомостей про товар та коду товару згідно з УКЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу;

- заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому, така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом "б" абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами "б", "в" абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами "а"-"в" абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог ст. 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД. При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №650).

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 розділу ІІІ Порядку №650).

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 67 Митного кодексу України в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовуються сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

В силу вимог ст. 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Крім того, з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено пояснення до УКТ ЗЕД, побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2012 і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, що затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401.

Відповідно до пунктів 1-4, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД додатку до Закону України «Про Митний тариф України» класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Згідно матеріалів справи встановлено, що за митними деклараціями від 19.05.2016 р. №504070000/2016/3881, від 13.07.2016 р. №504070000/2016/5322, від 19.09.2016 р. №504070000/2016/6960, від 19.10.2016 р. №504070000/2016/7716, від 08.12.2016 р. №504070000/2016/9097 позивачем здійснено ввезення (імпорт) на територію України "телескопічних навантажувачів, моделі TL470. TL360, торгівельна марка - ВОВСАТ", фірма - виробник - ВОВСАТ (Франція). Митне оформлення вказаного товару позивач здійснював за кодом 8429519900 згідно з УКТ ЗЕД, ставка ввізного мита при розмитненні товарів за цим кодом становить 0%.

У період з 06.02.2019р. по 12.02.2019р. працівниками ГУ ДФС в Миколаївській області на підставі пункуту ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Техноторг-Дон», дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товару "телескопічних навантажувачів, моделі TL470. TL360, торгівельна марка - ВОВСАТ" під час митного оформлення товарів за вищевказанми митними деклараціями.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 2 статті 351 Митного кодексу передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.05.2018 в справі №808/1341/14, провадження №К/9901/7237/18.

Водночас, згідно із пп. 54.3.6 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, обов`язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення.

У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар.

Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду. Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару.

Суд зазначає, що якщо орган ДФС, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2018, справа №814/978/17, адміністративне провадження №К/9901/5649/17, зазначив, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією, може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

У даному випадку, визначення суми грошових зобов`язань позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відбулось за відсутності результатів митного контролю, а також рішення компетентного органу про зміну класифікації товару, отриманих після закінчення процедури митного оформлення та випуску товару, тобто за відсутності правових підстав, всупереч вимог частин 4 та 7 статті 69 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки ТОВ «Техноторг-Дон» в акті перевірки від 18.02.2019 р. Головного управління ДФС у Миколаївській області зазначено підпункт 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України. Однак, всупереч положень частини другої статті 77 КАС України представник відповідача не надав докази на підтвердження наявності наведених у зазначеній нормі підстав, а саме: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю субєктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Тоді як імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування коду якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення. Митні декларації в яких позивач задекларував до ввезення на митну територію України товар: «телескопічний навантажувач TL470. TL360 торгівельної марки BOBCAТ» за кодом УКТ ЗЕД 8429519900, були прийняті митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача у акті перевірки та у відзиві на інформацію, зазначену у мережі Інтернет, якою вони обґрунтовують зміну класифікації товарів за УКТ ЗЕД, адже інформація сайту не є офіційним документом.

Окрім того, суд акцентує увагу на відсутність відповідного рішення про призначення митної вартості, зміну коду товару тощо митного органу.

Крім того, суд зазначає, що наявним в матеріалах справи висновком Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-867 від 30.09.2019 року, встановлено що «телескопічний навантажувач TL470. TL360 торгівельної марки BOBCAТ» відповідно до УКТ ЗЕД найбільшим чином буде відповідати коду 8427 20 19 00, що спростовує доводи представника відповідача.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для збільшення сум грошових зобов`язань ТОВ "Техноторг-Дон" зі сплати ПДВ з товарів ввезених на територію України субєктами господарювання та мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, митнй орган приймаючи ВМД віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України після сплати позивачем передбачених чинном законодавством України податків і збрів без прийняття відповідного рішення про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №00015731411, №00015741411 прийняті відповідачем протиправно і підлягають скасуванню.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (пр-т Героїв Сталінграду, буд.113/1, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 31764816) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00015731411 від 12.03.2019р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00015741411 від 12.03.2019р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (пр-т Героїв Сталінграду, буд.113/1, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 31764816) судові витрати в розмірі 15927,51 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар