Рішення № 87231676, 27.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2020 р. № 400/852/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 15.02.2019 № Ф-73530-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області №Ф-73530-17 від 15.02.2019 про сплату недоїмки у розмірі 18276,72 гривень.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога є безпідставною, необґрунтованою та складеною з порушенням встановленого законодавством порядку. Позивач протягом періоду з 01.01.2017 по 15.09.2017 працював у ТДВ "Актон". В такому разі позивач є найманим працівником, є застрахованою особою, та платником єдиного внеску за нього у цей період є роботодавець, тобто ТДВ "Актон". Також, з 12.03.2018 по 27.12.2018 позивач також не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки його адвокатську діяльність було зупинено на підставі заяви відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію вказав на безпідставність позовних вимог, зважаючи на те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області з 01.10.2015 як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, та відповідно до ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Оскільки позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017 - 2018 рік, в інформаційній системі "Податковий блок" в автоматичному режимі сформована вимога №Ф-73530-17 від 15.02.2019. Згідно п.4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних актів документальних перевірок, звітів платника податків про нарахування єдиного внеску та облікових даних в інформаційній системі фіскального органу. Також, відповідач зазначив, що сплата єдиного внеску не здійснюється подвійно, адже за позивача, який працював найманим працівником у юридичній особі, ЄСВ сплачує роботодавець, що не звільняє позивача від сплати ЄСВ як самозайнята особа. Ані Податковим кодексаом України , ані Законом №2464 не врегульовано особливості сплати грошових зобов`язань самозайнятою особою в разі зупинення останньою такої діяльності.

В свою чергу, позивач надав заперечення на відзив, у якому вказав на безпідставність доводів відповідача.

Ухвалою суду від 02.07.2019 р. провадження у справі № 400/852/19 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі № 520/3939/19.

14.01.2020 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання 27.01.2020.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

ОСОБА_1 з 01.10.2015 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність.

ОСОБА_1 має право займатися адвокатською діяльністю відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області від 01.10.2005 №5, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 378 від 11.01.2019.

15.02.2019 Головним управління ДФС у Миколаївській області винесено вимогу на адресу ОСОБА_1 про сплату боргу недоїмки №Ф-73530-17 на суму 18276,72 грн, яка сформована на підставі даних з інформаційної системи "Податковий блок" в автоматичному режимі.

На переконання позивача, оскільки він протягом періоду з 01.01.2017 по 15.09.2017 працював у ТДВ "Актон" на посаді юриста (довідка №23/1 від 21.03.2019), тобто був найманим працівником, відповідач безпідставно обраховано йому суму єдиного внеску як самозайнятій особі. Також, за думкою позивача, є безпідставним нарахування суми єдиного внеску за період з 12.03.2018 по 27.12.2018, коли ним не здійснювалась адвокатська діяльність з підстав її зупинення.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В той же час Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та здійсненні незалежної професійної діяльності.

Проте, системний аналіз норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує особа - роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як самозайнятою особою.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте лише за умови, що вона не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17.

Позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період з 01.01.2017 по 15.09.2017 реалізовував не як самозайнята особа, а як працівник ТДВ "Актон".

Наявність такої обставини є достатньою підставою для висновку про відсутність обов`язку у позивача сплати єдиного внеску ще й як за самозайняту особу, оскільки це призведе до подвійної сплати внеску в рамках здійснення одного й того ж виду діяльності.

Крім того суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, та відповідачем не надано доказів не сплати ТДВ "Актон" ЄСВ за позивача.

Верховним Судом у постанові від 05.12.2019 по справі №260/358/19 сформулювано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи наведене, оскільки позивач у період з 01.01.2017 по 15.09.2017 був найманим працівником та реалізовував себе не як самозайнята особа, а як працівник ТДВ "Актон", у відповідача відсутні підстави для нарахування йому єдиного внеску за цей період.

Щодо періоду з 12.03.2018 по 27.12.2018, протягом якого адвокатську діяльність позивача було зупинено на підставі його заяви, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема, з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Виходячи зі змісту ч. 5, 6 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.

Отже, протягом періоду з 12.03.2018 по 27.12.2018 ОСОБА_1 не міг здійснювати адвокатську діяльність та не отримував доходу, а отже й не мав сплачувати єдиний внесок.

З приводу того, що ані Податковим кодексом України, ані Законом №2464 не врегульовано особливості сплати грошових зобов`язань самозайнятою особою в разі зупинення останньою такої діяльності, то за практикою Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника подаків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків ( справи "Серков проти України", "Щокін проти України".

У будь-якому випадку, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою діяльності, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак само по собі не є доказам провадження такої діяльності з отриманням доходу.

Відтак, оскільки з 12.03.2018 по 27.12.2018 позивач не мав право здійснювати адвокатську діяльність та отримувати від нею дохід, оскільки зупинив адвокатьську діяльність, суд вважає безпідставним нарахування єдиного внеску за цей період.

Позов задовольнити повністю.

При цьому, суд наголошує, що скасування вимоги №Ф-73530-17 від 15.02.2019 в повному обсязі не позбавляє відповідача права на обрахування ОСОБА_1 єдиного внеску за 2017-2018 рік, враховуючи висновки суду про відсутність підстав нарахування єдиного внеску протягом періодів з 01.01.2017 по 31.12.2018, з 12.03.2018 по 27.12.2018.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Миколаївській області №Ф-73530-17 від 15.02.2019.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн сорок коп).

4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 29.01.2020