Рішення № 87231672, 28.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 р. справа № 400/3841/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Дикий Сад", пр-т Центральний, 52, кв.4,Миколаїв,54003

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1,Миколаїв,54003

про:визнання протиправною та скасування постанови від 23.07.2019 р. № 133,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дикий Сад» (далі-позивач) звернулось з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими органами №133 від 23.07.2019 р., прийняту відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не допускав порушень законодавства про зайнятість населення, оскільки підприємство не зобов`язано самостійно здійснювати працевлаштування та пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю, а також у позивача був відсутній обов`язок подання звітності до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, оскільки у позивача відсутні працевлаштовані особи з інвалідністю.

Ухвалою від 06.11.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу надати до відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 07.11.2019 р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Миколаївській області від 23.07.2019 року №133 до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Відповідач надав до суду відзив, просив відмовити у задоволення позову, оскільки вважає, що позивачем допущені порушення законодавства про працю, а саме про зайнятість населення, тому спірна постанова є правомірною і скасуванню не підлягає.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги та надав до суду докази подання звітності про наявність вакантних посад для осіб з інвалідністю до органів зайнятості.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 25.06.2019 р. по 02.07.2019 р. відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для перевірки стало надходження листа Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 11.06.209 р., у зв`язку з чим було видано наказ від 25.06.2019 р. №210.

За результатами перевірки було складено акт №14-1554/0048 від 02.07.2019 р., в якому зафіксовано порушення, які полягають у не працевлаштуванні позивачем осіб з інвалідністю та не подання ним звітності до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017, 2018 роки.

На підставі висновків акту відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №133-кп від 23.07.2019 р., яким накладено на позивача штраф в сумі 4173 грн. Відповідно до змісту спірної постанови, відповідача притягнуто до відповідальності за порушення ст. 19 Закону №875, оскільки позивачем у 2017 р. та 2018 р. не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за рік, а також не подання позивачем звітів за 2017, 2018 р. до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991р. №875-ХІІ (далі-Закон №875).

Відповідно до ч.8 ст.19 Закону №875, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Таким чином, повноваження щодо проведення перевірок стосовно виконання нормативу робочих місць було покладено на органи Держпраці, зокрема на відповідача.

Так, відповідно до ст. 19 Закону №875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 18 Закону №875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з тим, частиною 3 ст. 18 чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, ст. 18 Закону № 875 не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI Про зайнятість населення передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв`язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов`язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції від 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, форма №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Про виконання позивачем обов`язку щодо створення позивачем робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю свідчить подання ним кожного місяця протягом 2018 р. до Заводського районного центру зайнятості звіти форми № 3-ПН про наявність вакансії інженера з комп`ютерних систем, до якої в коментарях вказано категорію "інваліди, які не досягли пенсійного віку". На час проведення відповідачем перевірки у позивача відсутні працевлаштовані особи з інвалідністю.

Суд зазначає, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Відтак, висновок відповідача щодо не виконання позивачем обов`язку зі створення робочих місць для осіб інвалідів не знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Однак, позивачем не було виконано інший обов`язок, покладений на нього, як на роботодавця, адже як зазначалось судом вище, відповідно до ст.18 Закону №875, на роботодавця покладається ще один обов`язок щодо звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ № 70 від 31.01.2007 р., яким передбачено, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів подається до 1 березня відділенням Фонду. Позивачем до матеріалів справи не надано звіти форми №10ПІ до Фонду соціального захисту інвалідів, за 2017, 2018 роки. Суд не погоджується із твердженням позивача, що має місце альтернативний характер звітності, тобто, на думку позивача, або він подає звіт про працевлаштування або звітність про наявність вакантних місць, що не узгоджується із нормами Закону №875, якою чітко визначено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказана стаття не містить застережень щодо відсутності такого обов`язку у підприємств, на яких відсутні працевлаштовані інваліди.

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач допустив порушення законодавства про працю та зайнятість населення, за яке передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати (абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України), відтак постанова про накладення на позивача штрафу в сумі 4173 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відмовити у задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову приватного підприємства "Дикий Сад" (пр-т Центральний, 52, кв.4, Миколаїв, 54003, ідентифікаційнйи код 22426550) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) про визнання протиправною та скасування постанови №133 від 23.07.2019 р. про накладення штрафу, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич