Ухвала суду № 87231549, 28.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/747/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 січня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із вимогами:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу періоду заслання ОСОБА_1 , як особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - протиправними;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу, відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувати у потрійному розмірі період відбуття покарання у вигляді виселення на спецпоселення з 21.08.1949 року по 1958 року з 05.05.2018 року, виплатити належні доплати та проводити їх у подальшому ОСОБА_1 до настання обставин, з якими Закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

Згідно ч.8 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Відповідно до вимог ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

-відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

-позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

-немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В силу частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі..

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року№3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року 2102,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону №3674-VI, у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як слідує із позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Таким чином, за подання до суду даного позову, що містить дві вимоги немайнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір за кожну вимогу окремим платіжним документом, у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» (тобто 840,80 грн. + 840,80 грн.).

Проте, на підтвердження сплати судового збору позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви платіжних документів про сплату судового збору.

Водночас, у позові ОСОБА_1 заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з означеним позовом. В обґрунтування клопотання позивач вказує таке.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Зазначено також, що ОСОБА_1 , дружина загиблого військовослужбовця має посвідчення серії НОМЕР_1 , яке їй видано 03.12.2010 року як дружині військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби і право на пільги встановлено законодавством України для сімей загиблих(померлих) ветеранів війни.

Позивач наголошує, що відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється чинність цього Закону (стаття 10) щодо сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства, а тому вона звільняється від сплати судового збору у цій справі.

На думку позивача, аналіз норм законів дають їй право не сплачувати судовий збір у справах, пов`язаних з порушенням її прав, щодо не здійснення їй перерахунку стажу періоду заслання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суддя з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частиною першою статтею 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Тобто, звільняються від сплати судового збору окремо інваліди Великої Вітчизняної війни, а не члени їх сімей та окремо члени сімей воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти.

Питання віднесення особи до сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, регулює стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до абз.17-22 п.1 ст.10 Закону №3551-XII, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Однак, позивачем не надано доказів того, що вона, як дружина померлого ветерана війни, не має і не мала своєї сім`ї або не одружилася вдруге.

Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Отже, позивачі, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» звільнені законом від сплати судового збору лише щодо вимог, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна або відшкодуванням його вартості.

Зі змісту позовної заяви з`ясовано, що вимоги ОСОБА_1 є іншими, ніж ті, за які позивач була би звільнена від сплати судового збору, стосуються її пенсійного забезпечення, а тому позивачу за подання позовної заяви необхідно сплатити судовий збір.

При цьому, відсутність відповідного документа про сплату судового збору свідчить про неналежне виконання позивачем вимог КАС України при зверненні до суду з позовом.

Тож, на підставі викладеного, суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, а позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду з даним позовом за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у Залізничному районі м.Львів/Залізничний/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007594; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA978999980313101206084013003; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу: «судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа). Крім того, слід зауважити, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Львівського окружного адміністративного суду є загальнодоступною та оприлюднена на офіційних веб-сайтах Львівського окружного адміністративного суду і «Судова влада України».

Згідно ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до положень ст.79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Проте, позивачем не виконано вищезазначені вимоги норм КАС України та не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставини (у тому числі - довідки, яка підтверджує, що ОСОБА_1 є членом сім`ї реабілітованих), на яких ґрунтуються позовні вимоги та не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, чи доказів вжиття заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок стажу, відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувати у потрійному розмірі період відбуття покарання у вигляді виселення на спецпоселення з 21.08.1949 року по 1958 року - з 05.05.2018 року. У свою чергу, із даною позовною заявою позивач звернулася до суду лише у грудні 2019 року, тобто після спливу шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

При цьому, позивачем до позовної заяви не було надано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом та жодним чином не обґрунтовано дотримання строків звернення до суду із цим позовом.

Додатково суддя звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Тому, при визначенні початку цього строку суддя з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

В силу частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).

Згідно частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, суддя вважає за необхідне надати позивачу час для подання та обґрунтування належними доказами заяви про поновлення строку звернення до суду, у разі пропуску такого та вказати поважні підстави для його поновлення, а випадку дотримання належного строку звернення до суду - письмові пояснення.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, суддя вважає, що вищенаведене унеможливлює вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій.

Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу (представнику позивача).

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Сасевич О.М.