Рішення № 87231519, 28.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року справа № 320/3485/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад Пром» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД ПРОМ» (10003, м. Житомир, вулиця Перемоги, 10, оф.5, код ЄДРПОУ 42136853) (далі -Позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947) (далі - Відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000295/2 від 04.04.2019;

скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00062 від 12.04.2019;

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Контракту № GR18200, укладеного 30 січня 2019 року між JIASHANRUIQINGLEIURE@SPORTINGGOODS.CO.,LTD (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД ПРОМ» (покупець), Позивач придбав товар. З метою митного оформлення Позивач подав Відповідачу митну декларацію № UA125010/2019/004929 та документи, а саме: Контракт; Інвойс YJE1902049 від 22 лютого 2019 року; прайс від 14.01.2019; комерційну пропозицію від 22.01.2019; Packinglist від 22 лютого 2019 року; коносамент OCRNBILLOFLADING № SLL90021511; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 431; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 689; довідку ТОВ «Укр-Китай Комуникейшин» від 01.04.2019 № вих.0104/1.

Відповідачем, на переконання Позивача, неправомірно було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 04 квітня 2019 року № UA125000/2019/000295/2 (далі - Рішення про коригування), яким скориговано заявлену Позивачем митну вартість у митній декларації UA209140/2019/131176, а також складено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00062 (далі - Картка відмови) незважаючи на подані Позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Правовою підставою для звернення до суду Позивач зазначив вимоги: статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), яка визначає зміст митної вартості товарів; статті 51 МК України, яка регулює визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України; статті 53 МК України, яка визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості; статті 57 МК України щодо методів визначення митної вартості товарів.

04 жовтня 2019 року Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що в силу вимог 54 МК України Відповідач має право впевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, а у разі необхідності - запитувати інформацію у декларанта. В свою чергу, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант зобов`язаний надати запитувану інформацію (документи).

Відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що: 1) у довідці про транспортні витрати від 01.04.2019 № 0104/1 надана інформація про вартість транспортування товару з Shanghai (China) в Одеський морський торговельний порт, хоча згідно з коносаментом № SLL90021511 від 25.02.2019 - Portofdischarge (порт розвантаження) - Yuzhny; 2) не надано документи, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування (заявка на здійснення послуг по доставці товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, акт виконаних робіт, документи про наявність/відсутність супутних витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, тощо); 3) згідно з п.12.1 Контракту «Контракт вступає в силу з його підписання сторонами і діє до виконання зобов`язань по ньому», однак у наданому Контракті відсутній підпис продавця; 4) у пункті 2 Контракту англійська та російська версії відрізняються в частині трактування ціни та вартості товару; 5) скан-копія наданого до митного оформлення інвойсу не належної якості (не дає можливості перевірити дату інвойсу).

На переконання Відповідача, відповідно до ч.2 ст.58 МК України з поданих Позивачем документів не можливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, а тому реалізуючи своє право на можливість упевнитися у достовірності та точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, гарантоване ч.5 ст.54 МК України та статтею 17 Угоди про застосування VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, Відповідач витребував від Позивача додаткові документи, які останній не надав.

Відповідач зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення діяв відповідно до вимог частини 6 статті 54 МК України щодо права митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав; керуючись вимогами статті 320 МК України, відповідно до якої форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод), на думку Відповідача, не міг бути застосований у зв`язку із неможливістю обчислення заявлених Позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів. У зв`язку з цим був застосований резервний метод.

Заяви та клопотання сторін

02грудня 2019 року представники Позивача та Відповідача подали клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні, яке суд задовольнив.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху та надав час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05 серпня 2019 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 28 серпня 2019 року.

Ухвалою від 28 серпня 2019 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів та відклав підготовче засідання до 04 листопада 2019 року.

Ухвалою від 02 грудня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 02 січня 2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

30 січня 2019 року між JIASHANRUIQINGLEIURE@SPORTINGGOODS.CO.,LTD (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД ПРОМ» (покупець) був укладений Контракт № GR18200 (далі - Контракт), відповідного до якого продавець повинен продати, а покупець - прийняти та оплатити товар, асортимент і кількість якого з кожної партії зазначається в Інвойсі, яка є невід`ємною частиною Контракту (а.с.18-21).

Згідно з пунктом 2.1 Контакту, вид, кількість, ціна, вартість товару узгоджуються між Продавцем і Покупцем і фіксуються в інвойсі, який є невід`ємною частиною цього Контакту.

На виконання умов Контракту продавець поставив товар - ігрові столи - на загальну суму 51 972,00USD (дол. США) згідно з Інвойсом YJE1902049 від 22 лютого 2019 року (а.с.24).

03 квітня 2019 року Позивач подав Відповідачу електронну митну декларацію № UA125010/2019/004929 за Контрактом з метою митного оформлення товару, а саме: кімнатні ігрові столи: ігровий стіл, аерохокей з тенісом, матеріал МДФ у розібраному вигляді з приладдям - 100 шт.; ігровий стіл, аерохокей, матеріал МДФ у розібраному вигляді з приладдям - 100 шт.; ігровий стіл, футбол, матеріал МДФ у розібраному вигляді з приладдям - 120 шт.; ігровий стіл трансформер 4 в 1, матеріал МДФ у розібраному вигляді - приладдям - 90 шт.; ігровий стіл DoudleBasketball в розібраному вигляді з приладдям - 102 шт.; ігровий стіл трансформер 13 в 1, матеріал МДФ у розібраному вигляді - приладдям - 108 шт. Торговельна марка - ARTMANN. Виробник: JIASHANRUIQINGLEIURE@SPORTINGGOODS.CO.,LTD. Країна виробництва: СN (а.с.84-85).

Відповідно до змісту електронної митної декларації № UA125010/2019/004929, враховуючи ціну постановленого товару згідно з Інвойсом YJE1902049 від 22 лютого 2019 року, Позивач заявив митну вартість товару - 51 972,00 USD (дол. США), що становить 1 500 356,62 грн., нарахування митних платежів (20 %) - 300 071,32 грн. (а.с.84).

Крім митної декларації № UA125010/2019/004929 Позивач надав Відповідачу такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів:

1) Контракт № GR18200, укладений 30 січня 2019 року між JIASHANRUIQINGLEIURE@SPORTINGGOODS.CO.,LTD (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД ПРОМ» (покупець) (а.с.18-21);

2)Інвойс YJE1902049 від 22 лютого 2019 року (а.с.24);

3) Прайс від 14.01.2019 (а.с.22);

4) комерційну пропозицію від 22.01.2019 (а.с. 23);

5) Packinglist від 22 лютого 2019 року (а.с.25);

6) Коносамент OCRNBILLOFLADING № SLL90021511 (а.с.28);

7) Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 431 (а.с.29);

8) Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 689 (а.с.30);

9) Довідку ТОВ «Укр-Китай Комунікейшин» від 01.04.2019 № вих.0104/1 (а.с.31)

03 квітня 2019 року Відповідач направив Позивачу запит № 4929 для надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: копію декларації країни відправлення; прайс-лист виробника товару; за наявності - інші платіжні/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування (а.с.99).

Позивач повідомив Відповідача про те, що надати додаткові документи немає можливості та просив прийняти рішення про коригування митної вартості без очікування терміну згідно зі ст.53 МК України (а.с.100).

Відповідач Рішенням про коригування митної вартості товарів від 04 квітня 2019 року № UA125000/2019/000295/2 скоригував заявлену Позивачем митну вартість товарів у декларації № UA125010/2019/004929, збільшивши митну вартість на 173158,87 грн.(а.с.101).

Підставами для прийняття Рішення про відмову Відповідач зазначив, що під час розгляду документів було встановлено, що: 1) у довідці про транспортні витрати від 01.04.2019 № 0104/1 надана інформація про вартість транспортування товару з Shanghai(China) в Одеський морський торговельний порт, хоча згідно з коносаментом № SLL90021511 від 25.02.2019 - Portofdischarge (порт розвантаження) -Yuzhny; 2) не надано документи, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування (заявка на здійснення послуг по доставці товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, акт виконаних робіт, документи про наявність/відсутність супутних витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, тощо); 3) згідно з п.12.1 Контракту «Контракт вступає в силу з його підписання сторонами і діє до виконання зобов`язань по ньому», однак у наданому Контракті відсутній підпис продавця; 4) у пункті 2 Контракту англійська та російська версії відрізняються в частині трактування ціни та вартості товару; 5) скан-копія наданого до митного оформлення інвойсу не належної якості (дає можливості перевірити дату інвойсу) (а.с.101-102).

У зв`язку із прийняттям Рішення про коригування Відповідач виніс Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00062 (а.с.103).

Не погоджуючись із рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Спеціальним законодавчим актом, яким регулюються правовідносини у сфері митного оформлення товарів є Митний кодекс України (МК України), Податковий кодекс України та Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила).

Крім того, питання форми Контракту та наслідків недотримання її (форми) регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про міжнародне приватне право», Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до статті 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів (митний орган).

До митної справи відповідно до статті 7 МК України належать, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктами 23, 24 статі 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

В силу вимог МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою відповідно до статті 49 МК України є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 55 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу (частина 4 статті 54 МК України).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).

Розділом «Графа 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил визначено, що у вказаній графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МК України); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з частиною 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частинами 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Частиною 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 382 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами (частина друга статті 382 ГК України).

Частиною третьою статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом (стаття 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 218 ЦК України).

Оцінка суду

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (ч.4 ст.242 КАС України).

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Митний кодекс України, Податковий кодекс України, Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про міжнародне приватне право», Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суд дійшов висновку, що Відповідач, неправомірно прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів від 04 квітня 2019 року № UA125000/2019/000295/2 та виніс Картку відмови № UA125010/2019/00062 з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту Довідки про транспортні витрати від 01.04.2019 № 0104/1, ТОВ «Укр-Китай Коммуникейшин» надана інформація про вартість транспортування товару з Shanghai(China) в Морський порт Південний (а.с.31).

В Коносаменті № SLL90021511 від 25.02.2019 в графі «Portofdischarge» (порт розвантаження) зазначено Yuzhny (а.с.28).

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Адміністрації морських портів України за посиланням: www.uspa.gov.ua/ru, її філіями, серед інших, є Морський порт «Південний» (розташований у м. Південний) та Одеський морський порт (розташований у м. Одеса).

Таким чином, суд встановив, що Морський порт «Південний» та Одеський морський порт є різними портами за назвою та територією розташування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що твердження Відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару Позивача у зв`язку із розбіжністю назви порту у довідці про транспорті витрати та коносаменті, є помилковим.

Матеріали справи містять Довідку про транспортні витрати від 01.04.2019 № 0104/1, згідно з якою транспорті витрати з перевезення вантажу згідно з коносаментом склали 3650,00USD (дол. США) (а.с.31).

Зі змісту статті 53 МК України вбачається, що додаткове підтвердження ціни, вказаної у документах, що підтверджують митну вартість товару, законодавець не вимагає.

В той же час, матеріали справи містять документи, які пояснюють суму транспортних витрат у поданій Позивачем Відповідачу довідці про транспорті витрати, а саме: 1) Договір № 1109/1 транспортного експедирування, укладений 11 вересня 2018 року між ТОВ «Укр-Китай Комуникейшин» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД ПРОМ» (замовник) (а.с.44-49); 2) акт надання послуг № 4040001 від 04 квітня 2019 року (а.с.52); 3) платіжні доручення (а.с.53-58).

Таким чином суд дійшов висновку, що твердження Відповідача про неможливість завершення процедури митного оформлення товару Позивача у зв`язку із не наданням документів, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування (заявка на здійснення послуг по доставці товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, акт виконаних робіт, документи про наявність/відсутність супутних витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, тощо), є неправомірним.

Відповідно до пункту 12.1 Контракту, цей Контракт набирає чинності із дня його підписання сторонами та діє до виконання зобов`язань за ним (а.с.20).

Як вбачається зі змісту Контракту, в ньому відсутній підпис керівника, але є печатка продавця- JIASHANRUIQINGLEIURE@SPORTINGGOODS.CO.,LTD (Китай).

З аналізу вимог чинного законодавства України, а саме статей 181 та 382 ГК України, статті 218 ЦК України, статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд вбачає, що у разі не дотримання письмової форми договору, про взаємне прийняття прав та обов`язків за ним можуть свідчити дії контрагентів, спрямовані на виконання умов цього договору.

Із комплексного аналізу документів, доданих до матеріалів справи, а саме: Інвойсу YJE1902049 від 22 лютого 2019 року, комерційної пропозиції від 22.01.2019,Packinglistвід 22 лютого 2019 року, коносаменту OCRNBILLOFLADING № SLL90021511, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 431, міжнародно товарно-транспортної накладної CMR № 689, довідки ТОВ «Укр-Китай Комуникейшин» від 01.04.2019 № вих.0104/1, - вбачаються дії Контрагентів, спрямовані на виконання умов Контракту.

Отже, у зв`язку виконанням продавцем за Контрактом своїх зобов`язань щодо передавання у власність покупця товару, які прийняті покупцем, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача про неможливість завершення процедури митного оформлення товару Позивача у зв`язку із відсутністю підпису продавця на Контракту, є неправомірною.

При цьому, суд не бере до уваги доводи Позивача з приводу пункту 13.4 Контракту, який надає право не підписувати його (Контракт) сторонами, оскільки вказаний пункт Контракту стосується його укладення чи змін до нього за допомогою факсимільного зв`язку. Проте, факсимільний зв`язок це не форма укладення Контракту, а вид документального зв`язку, призначеного для передачі та відтворення на відстані нерухомих зображень (тексту чи фотографії).

Відповідно до пункту 13.6 Контракт складений у двох примірниках англійською та російською мовами. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.

Враховуючи вказану вище умову Контракту, а також те, що Відповідач на підтвердження своєї позиції не надав доказів розбіжності (завірена копія офіційного перекладу), суд дійшов висновку що вимога Відповідача, викладена у Рішенні про коригування, щодо розбіжностей у пункті 2 Контракту англійської та російської версій у частині трактування ціни та вартості товару, є неправомірною.

Як вбачається зі змісту запиту № 4929 від 03 квітня 2019 року, надісланого Позивачу Відповідачем (а.с.99) останній просив надати саме додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість: копію декларації країни відправлення; прайс-лист виробника товару; за наявності - інші платіжні/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування.

При цьому, в запиті не згадується необхідність надання інвойсу належної якості, який не дає, на переконання Відповідача, можливості перевірити дату інвойсу.

З огляду на зміст статті 53 МУ України, яка визначає перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраний метод її визначення, а також те, що запит не містить вимоги щодо надання належної якості копії інвойсу, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару Позивача у зв`язку із відсутністю належної якості копії інвойсу, є неправомірною.

Суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

Приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином суд дійшов висновку, що надані Позивачем до Відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а Відповідач - заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач сплатив судовий збір у сумі 3 842,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 108 від 17 травня 2019 року (а.с.3).

У зв`язку з цим із Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у сумі 3 842,00 грн. за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД ПРОМ» (10003, м. Житомир, вулиця Перемоги, 10, оф.5, код ЄДРПОУ 42136853) до Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000295/2 від 04.04.2019.

Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00062 від 12.04.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД ПРОМ» (10003, м. Житомир, вулиця Перемоги, 10, оф.5, код ЄДРПОУ 42136853) судовий збір у сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.01.2020

Суддя Панченко Н.Д.