Рішення № 87231132, 11.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2020 року Справа № 280/5416/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» (72520, вул. Поповича, буд. 4, с. Новоданилівка, Якиміський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 03750612) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (вул. Незалежності України, 72-а, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38025388) про визнання протиправним та скасування припису в частині

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» (далі - позивач) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису 062/182/313/03 від 19 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду без участі/виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в Акті перевірки зазначено, що джерелами викидів є зернотік, зерносклади та зварювальний апарат знаходяться за адресою: 72520, Запорізька обл., Якимівський район, село Новоданилівка, вулиця Поповича, будинок 4. Позивач зазначає, що за цією адресою вказані об`єкти не знаходяться, крім зварювального апарату. Також, не зазначено, скільки саме зерноскладів на думку відповідача здійснюють забруднення атмосферного повітря, адже у Акті передвіки зазначено саме "зерносклади". Більше того, частиною 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає, контроль викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел. У вказаній частині Акту перевірки зазначений "зварювальний апарат", який до стаціонарних видів джерел забруднення атмосферного повітря у будь якому разі не відноситься, а тому акт у цій частині є таки, що очевидно суперечить законодавству. Щонайменше, у відповідача не було жодних підстав вважати зварювальний апарат стаціонарним джерелом забруднення атмосферного повітря. Отже, за обставин, коли за вказаною у Акті перевірки адресою відсутні зернотік, зерносклади, а зварювальний апарат не є стаціонарним джерелом забруднення, вбачається, що Припис у зазначеній частині є незаконним та протиправним, через що просить суд задовольнити позов повністю.

Представник Державної екологічної інспекції у Запорізькій областіпроти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві(вх.№50389 від 29 листопада 2019 року), відповідно до якого зазначено, що промислове обладнання не формує викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, то вказане обладнання автоматично не позбавляється характеристики джерела утворення забруднюючої речовини, що, в свою чергу, не вказує на відсутність обов`язку у підприємства отримувані дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зважаючи також на те, що у разі виникнення необхідності, таке обладнання може бути безперешкодно використане без належного дозволу, створюючи тим самим загрозу життю та здоров`ю людей, а також навколишньому природному середовищу. Вказує, що постанова Якимівського районного суду Запорізької області від 20 серпня 2019 року у справі №330/1697/19 є належним доказом порушення ТОВ «Таврія» вимог природоохоронного законодавства у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Якимівським районним судом Запорізької області було досліджено питання дії (бездіяльності) посадової особи - директора ГОВ «Таврія» за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням ТОВ «Таврія» установлених правил у сфері охорони природи.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

З 09 липня 2019 року по 19 липня 2019 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проводився плановий захід державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За наслідками заходів контролю, складено Акт №182/313/03, яким встановлені порушення.

Відповідно до статті 20-2 Закону Укрити «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22 листопада 2018 року №249 з метою усунення порушені, природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища проведеної з 09 липня 2019 року по 19 липня 2019 року складено припис №062/182/313/03 від 19 липня 2019 року.

Зокрема пунктом 1 припису №062/182/313/09 вказано: «… в установленому порядку отримати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин атмосферне повітря стаціонарними джерелами від технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин ТОВ «Таврія» за адресою: 72520, Запорізька обл., Якимівський район, село Новоданилівка, вулиця Поповича, будинок 4 …».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від «Про охорону навколишнього природного середовища» 25 червня 1991 року №1264-XII (далі - Закон №1264-XII).

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону №1264-XII).

Відповідно до статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Частиною 1 статті 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно із частиною 1 статті 68 Закону №1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

У частині 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - №877-V) визначено, що припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до абзацу 3 статті 11 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 12 Закону №877-V, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суть припису - це виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства.

Судом встановлено, що пунктом 1 оскаржуваного припису №062/182/313/09 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, позивача зобов`язано «… в установленому порядку отримати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин атмосферне повітря стаціонарними джерелами від технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин ТОВ «Таврія» за адресою: 72520, Запорізька обл., Якимівський район, село Новоданилівка, вулиця Поповича, будинок 4 …».

Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень законодавства, які стали підставою для винесення пункту 1 оскаржуваного припису, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 11 Закону №2707-XII для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

Відповідно до пункту 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

З наведеного слідує, що відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Поряд з цим, для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 12 вересня 2019 року у справі №440/3838/18 (провадження №К/9901/17308/19) та в постанові від 12 вересня 2019 року у справі №818/691/16 (№ К/9901/10987/18).

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від об`єктів, відображених в Акті №182/313/03, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Необхідно зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази віднесення позивача до першої, другої або третьої групи об`єктів взятих на державний облік відповідно статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Посилання відповідача на те, що постанова Якимівського районного суду Запорізької області від 20 серпня 2019 року у справі №330/1697/19 є належним доказом порушення ТОВ «Таврія» вимог природоохоронного законодавства у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Якимівським районним судом Запорізької області було досліджено питання дії (бездіяльності) посадової особи - директора ТОВ «Таврія» за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням ТОВ «Таврія» установлених правил у сфері охорони природи, суд не приймає, оскільки постанова Якимівського районного суду Запорізької області по справі №330/1697/19 від 20 серпня 2019 року, на думку суду, не можуть свідчити про порушення природоохоронного законодавства ТОВ «Таврія», оскільки стосуються притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Таврія», при цьому, така постанова не містять посилань на вказаний акт перевірки№182/313/03 від 19 липня 2019 року та встановлення обставин наявності у позивача стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин.

Разом з тим з акту перевірки №182/313/03 не вбачається, що посадові особи відповідача при проведенні вказаної перевірки дослідили та підтвердили належними доказами здійснення викидів забруднюючих речовин від вказаних об`єктів, а саме: які речовини надходять в атмосферне повітря в наслідок роботи цих об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими, у яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Акт перевірки №182/313/03 від 19 липня 2019 року містить лише загальне зауваження, що під час перевірки встановлено здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин: зернотік, зерносклади, зварювальний апарат, тощо, що є порушенням статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

За таких обставин суд не може погодитись з правомірністю вимоги пункту 1 оспорюваного припису, яким позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 9 пункту 2 розділу ІІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 №312, інспекція для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання.

Відсутність при проведенні перевірки інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, на думку суду не дає підстав стверджувати про те, що позивач зобов`язаний отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по таким об`єктам.

Щодо посилань у відзиві на позовну заяву на правові висновки Верховного Суду у справі №140/2043/18, суд вважає такі посилання недоречними, оскільки вказане судове рішення стосується оцінки Верховним Судом інших фактичних обставин справи. Зокрема, у справі №140/2043/18 суб`єкт господарювання, погоджуючись з приписом, неодноразово звертався до уповноважених органів для отримання необхідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В той же час у справі, що розглядається, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено, що позивач належить до суб`єктів господарювання, об`єкти якого належать до першої, другої або третьої групи відповідно до положень статті 11 Закону №2707-XII.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 1 Припису Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №062/182/313/03 від 19 липня 2019 року є протиправним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» (72520, вул. Поповича, буд. 4, с. Новоданилівка, Якиміський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 03750612) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (вул. Незалежності України, 72-а, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38025388) про визнання протиправним та скасування припису в частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису 062/182/313/03 від 19 липня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» (72520, вул. Поповича, буд. 4, с. Новоданилівка, Якиміський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 03750612) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (вул. Незалежності України, 72-а, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38025388) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1921 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 січня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов