Рішення № 87230693, 29.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Справа № 160/10409/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняРиженко О.В. за участі: представника позивача представника відповідача Пащенко В.І. Радіновський Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

форми «р» від 20.09.2019 року № 0001221417;

форми «р» від 20.09.2019 року № 0001211417;

форми «в4» від 20.09.2019 року № 0001201417.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області безпідставно дійшло висновку по не спрямованість правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Укрконсул» на настання реальних правових наслідків. Позивач зазначає, що його контрагент - ТОВ «Укрконсул» поставив для позивача товар, що підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Укрконсул» податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Позивач наголошує на тому, що відносини позивача з ТОВ «Укрконсул» вже були предметом перевірки у 2017 році. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі № 804/7597/17 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення в т.ч. нараховані грошові зобов`язання по господарським операціям позивача з ТОВ «Укрконсул»; у вказаному рішенні суд дійшов до висновку про фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Укрконсул». У податкового органу відсутні підстави для проведення повторної перевірки за той же самий період і з тим самим контрагентом. Посилання податкового органу на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 15.12.2017 року у справі № 760/19229/17-к є необґрунтованим, оскільки у вироку суду відсутнє жодне твердження про фіктивність підприємницької діяльності ТОВ «Укрконсул»; у вироку суду не досліджувались господарські відносини позивача з ТОВ «Укрконсул».

Позивач як добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку своїх контрагентів.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказав на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки правочин укладений позивачем з ТОВ «Укрконсул» є таким, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки:

- метою діяльності ТОВ «Укрконсул» є лише оформлення документообігу по господарським операціям, які фактично не були здійсненні;

- аналіз ЄРПН свідчить про відсутність за період діяльності ТОВ «Укрконсул» по ланцюгу господарських операцій джерела законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва товарно-матеріальних цінностей (труби в асортименті), що відображено в реалізації на користь позивача;

- вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 15.12.2017 року у справі № 760/19229/17-к ОСОБА_1 , який був директором ТОВ «Укрконсул» визнано винним в чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205-1 КК України. Фактично директор ТОВ «Укрконсул» самостійно не здійснював фінансово-господарської діяльності підприємства, передав всі документи та печатку підприємства невстановленим особам, які безпосередньо здійснювали та оформлювали від ТОВ «Укрконсул» фіктивні господарські операції.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року замінено первісного відповідача - ГУ ДФС у Дніпропетровській області на належного відповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав які вказані у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 12.08.2019 року по 16.08.2019 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Укрконсул» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 47773/04-36-14-17/39518716 від 23.08.2019 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено, зокрема, висновок про заниження позивачем податку на прибуток на суму 128 813 грн., заниження ПДВ на загальну суму 123 688 грн. та завищення значення податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 19 437 грн.

Висновок відповідача у акті перевірки обґрунтований тим, що правочин укладений позивачем з контрагентом ТОВ «Укрконсул» є таким, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки:

- метою діяльності ТОВ «Укрконсул» є лише оформлення документообігу по господарським операціям, які фактично не були здійсненні;

- аналіз ЄРПН свідчить про відсутність за період діяльності ТОВ «Укрконсул» по ланцюгу господарських операцій джерела законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва товарно-матеріальних цінностей (труби в асортименті), що відображено в реалізації на користь позивача;

- вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 15.12.2017 року у справі № 760/19229/17-к ОСОБА_1 , який був директором ТОВ «Укрконсул» визнано винним в чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205-1 КК України. Фактично директор ТОВ «Укрконсул» самостійно не здійснював фінансово-господарської діяльності підприємства, передав всі документи та печатку підприємства невстановленим особам, які безпосередньо здійснювали та оформлювали від ТОВ «Укрконсул» фіктивні господарські операції.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення форми «р» від 20.09.2019 року № 0001221417, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 128 813 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 64 406,50 грн.; форми «р» від 20.09.2019 року № 0001211417, яким визначено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 85 705 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 42 852,50 грн.; форми «в4» від 20.09.2019 року № 0001201417, яким суму завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 19 437 грн.

Суд не погоджується з висновком відповідача зробленим у Акті № 47773/04-36-14-17/39518716 від 23.08.2019 року щодо не спрямованості договору, який укладено позивачем з ТОВ «Укрконсул», на настання правових наслідків, з наступних причин.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та формування витрат повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення правосуб`єктності учасників господарської операції.

3. встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку вимог щодо документального підтвердження понесених витрат.

5. встановлення факту понесення позивачем вказаних витрат.

Суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Укрконсул» не спрямований на реальне настання правових наслідків через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Укрконсул» правочини визнані податковим органом нереальними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних та неспростовних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Укрконсул`своїх договірних зобов`язань, мало наслідком неможливість виконання поставки товарів для позивача ТОВ «Укрконсул».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинене ТОВ «Укрконсул» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).

Факт наявності вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 15.12.2017 року у справі № 760/19229/17-к, не є беззаперечним доказом нереального господарської операції позивача з ТОВ «Укрконсул» з наступних підстав.

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 15.12.2017 року у справі № 760/19229/17-к ОСОБА_1 , який був директором ТОВ «Укрконсул» визнано винним в чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205-1 КК України. Фактично директор ТОВ «Укрконсул» самостійно не здійснював фінансово-господарської діяльності підприємства, передав всі документи та печатку підприємства невстановленим особам, які безпосередньо здійснювали та оформлювали від ТОВ «Укрконсул» фіктивні господарські операції.

Однак у вказаному вище вироку суду відсутній аналіз господарських операцій позивача з ТОВ «Укрконсул».

Згідно частин 6 та 7 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Оскільки у вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 15.12.2017 року у справі № 760/19229/17-к прямо не вказано про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Укрконсул» є нереальними, а також те, що за вказаними операціями неправомірно сформовано податковий кредит та витрати, то адміністративний суд вправі надати власну оцінку господарським відносинам позивача з ТОВ «Укрконсул».

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем і ТОВ «Укрконсул».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрконсул» укладено договір купівлі-продажу № 1210-01 від 12.10.2015 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Укрконсул» зобов`язувалось поставити позивачу товар, а позивач зобов`язався його оплатити.

Факт поставки товару ТОВ «Укрконсул» підтверджується копіями видатковим накладних, копії яких знаходиться у матеріалах справи, та які підписані сторонами.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Факт транспортування товару ТОВ «Укрконсул» до позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, копії яких містяться у матеріалах справи.

ТОВ «Укрконсул» видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані у ЄРНП, що відображено у акті перевірки. Сторони не заперечують того факту, що податкові накладні були видані та зареєстровані у ЄРПН, що у відповідності до ч.1 ст. 78 КАС України є підставою для звільнення від доказування.

Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Укрконсул» було зареєстрованою юридичною особою.

У акті перевірки зазначено про те, що ТОВ «Укрконсул» станом на день здійснення господарських операцій з позивачем було платником ПДВ та вправі було видавати податкові накладні.

За вказаних обставин судом встановлено рух активів від ТОВ «Укрконсул» до позивача.

Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

На підставі викладеного судом відхиляються доводи відповідача про неможливість здійснення ТОВ «Укрконсул» господарських операцій з позивачем на підставі договору поставки.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також суд зазначає, що відповідачем під час проведення позапланової невиїзної перевірки позивача допущено порушення вимог п.78.2 ПК України, у відповідності до якого контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач у 2017 році вже проводив планову перевірку позивача, предметом якої були, зокрема, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрконсул» за період 2015 та 2016 роки, що підтверджується Актом перевірки від 10.10.2017 року № 15414/04-36-14-02/39518716, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сума судових витрат складається із судового збору у розмірі 5118,21 гривень, які сплачено позивачем згідно платіжного доручення, яке міститься у матеріалах справи.

Керуючись ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Салфит» (код ЄДРПОУ 39518716, 49000, м. Дніпро, вул. Дубініна, 8) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

форми «р» від 20.09.2019 року № 0001221417;

форми «р» від 20.09.2019 року № 0001211417;

форми «в4» від 20.09.2019 року № 0001201417.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Салфит» судовий збір у розмірі 5118,21 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 січня 2020 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 29.01.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.