Вирок № 87229882, 29.01.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4420/16-к

Провадження 1-кп/629/14/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220380001975 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Схід, Радянського району, Ставропольського краю, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, не військовозобов`язаного, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше судимого:

- 08.08.1984 року Лозівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 229-6 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнений 31.10.1989 року Жовтневою ВК Харківської області № 17 по відбуттю терміну покарання;

- 19.11.1991 року Лозівським районним судом Харківської області за ст. 17, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 229-6 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 24.05.1994 року на підставі постанови Первомайського районного суду Харківської області;

- 29.02.1996 року Лозівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 82 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 09.10.1998 року з Харківської ВК №43 по відбуттю терміну покарання;

- 25.03.1999 року Лозівським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнений 20.11.2004 року з Славяносербської ВК № 60 Луганської області по відбуттю терміну покарання;

- 26.04.2005 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 03.07.2009 року з Олексіївської ВК Харківської області № 25 по відбуттю терміну покарання;

- 27.05.2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;

- 16.12.2010 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки;

- 29.11.2012 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 26.04.2016 року з Катеринівської ВК Рівненської області на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 18.04.2016 року;

- 20.03.2019 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Іванчака А.О.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

14 липня 2016 року о 02-00 годині, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення телефонного кабелю ТПП 100х2х0,4, знаходячись біля будинку 10, розташованому на 5 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливого мотиву, з метою наживи, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди і бажаючи їх настання, за допомогою ножа та плоскогубців, раніше приготовлених для скоєння злочину, з фасаду будинку зняв 15 метрів телефонного кабелю марки ТПП 100х2х0,4, який належав ПАТ «Укртелеком», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4119 від 17.08.2016 року 1105 гривень 45 копійок, однак розпорядитися викраденим майном не встиг, оскільки був затриманий працівниками поліції.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині, також повністю визнав цивільний позов, заявлений представником потерпілого на суму 3898,56 гривень. Крім цього, пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 14 липня 2016 року о 02-00 годині, він підійшов до будинку 10, розташованому на 5 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою ножа та плоскогубців, з фасаду будинку зняв 15 метрів телефонного кабелю, але розпорядитися викраденим майном не встиг, оскільки був затриманий працівниками поліції.

Представник потерпілого ПАТ «Укртелеком» Джалілова Г.А. у судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинуваченого, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним 14.07.2016 року підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочини середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від опіатів, має середню освіту, розлучений, офіційно не працевлаштований, не військовозобов`язаний, без постійного місця проживання та реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Зміївського районного суду Харківської області від 20.03.2019 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до постановлення вироку Зміївським районним судом Харківської області від 20.03.2019 року, в зв`язку з чим при визначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Представником потерпілого заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків в сумі 3898 гривень 56 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 3898 гривень 56 копійок, суд задовольняє повністю та стягує з обвинуваченого на користь цивільного позивача завдану матеріальну шкоду в сумі 3898 гривень 56 копійок, так як позовна вимога знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Однак, суд враховує, що ОСОБА_1 був засуджений вироком Зміївського районного суду Харківської області від 20.03.2019 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, запобіжний захід відносно нього обраний у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 26 лютого 2019 року.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В АЛ И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 20.03.2019 року, остаточно призначити ОСОБА_1 міру покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою відповідно до вироку Зміївського районного суду Харківської області від 20.03.2019 року.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 26 лютого 2019 року.

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Схід, Радянського району, Ставропольського краю на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» в рахунок відшкодування майнової шкоди 3898 гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), р/р UA298999980313050115000020005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 4119 від 17.08.2016 року в розмірі 263,88 гривень.

Речові докази по справі:

- кабель марки ТПП 100х2х0,4, який належать потерпілому ПАТ «Укртелеком» та переданий представнику потерпілого на відповідальне зберігання під розписку - залишити потерпілому;

- плоскогубці та розкладний ніж, які передані на зберігання до камери речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (квитанція 1334, порядковий номер 000165) - знищити як такі, що не мають цінності.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова