Рішення № 8722834, 04.11.2008, Апеляційний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2008 рокум. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Проскурніцького П.І.,

суддів: Павлишиної А.Т., Бойчука І.В.,

секретаря: Довжинської Н.Б., сторін: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника Прикарпатського національного університету ім. Василь Стефаника, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом ОСОБА_1 до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, грошової компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

06березня 2008 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що рішенням судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2006 року його поновлено на роботі на посаді заступника директора Коломийського інституту , стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення звернуто до негайного виконання. Рішення суду від 26 листопада 2006 року, відповідачем було виконане тільки 22 січня 2007 року, через 57 днів після його ухвалення а 23 січня 2007 року він був допущений до виконання своїх обов"язків. За вказаний період середній заробіток складає 2535 гривень. 07лютого 2008 року його звільнено з роботи у зв"язку з переводом на роботу у ЗАТ Справа № 22-ц-1358/2008 рік.Головуючий у 1 інстанції: Островський Л.Є. Категорія 53Доповідач: Проскурніцький П.І.

"Українська страхова компанія "Княжа"", з виплатою грошової компенсації за 3 дні невикористаної щорічної відпустки.

Стаж роботи та період за який належало виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку складає 77 днів невикористаної відпустки із 499 днів відпрацьованого часу, куди входить і час вимушеного прогулу. Просив стягнути 2535 гривень середнього заробітку за затримку виконання рішення суду, 5005 гривень грошової компенсації за невикористану відпустку та 5000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2008 року позов задоволено частково, стягнуто заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку а також судові витрати по справі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в частині відмови в стягненні моральної шкоди, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, суд першої інстанції, відмовляючи йому в стягненні моральної шкоди, не врахував того, що в результаті незаконного звільнення він переніс моральні страждання, строк звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди складає три роки і суд безпідставно вважав що він, звернувшись до суду через 1, 5 року, пропустив встановлений законом строк для звернення із зазначеними вимогами.

Просить рішення суду, в частині відмови у стягненні моральної шкоди, скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника також подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильне встановлення фактичних обставин справи, суд першої інстанції виходив із положень, відповідно до яких, позивач має право на щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів, хоча заступник директора, що не виконує педагогічної роботи в цьому навчальному закладі, має право на відпустку тривалістю 28 календарних днів. Позивач не виконував педагогічної роботи про що і сам не заперечував. Позивач також після поновлення його на роботі, конкретно не виявляв бажання відновити свою трудову діяльність а тому вини університету у вимушеному прогулі немає, після його поновлення на роботі він звільнився у зв"язку з переводом в іншу організацію.

Просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити і пропорційно зменшити судові витрати по справі.

Вислухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню а апеляційна скарга

Прикарпатського національного університету їм. Василя Стефаника підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивача було звільнено з роботи 11 вересня 2006 року і він, в жовтні 2006 року звернувся до суду з вимогами про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Його позовні вимоги були задоволені, рішення було звернуто до виконання а 06 березня 2008 року він звернувся із вимогами про відшкодування моральної шкоди у зв"язку із незаконним звільненням. Позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди у зв"язку із порушенням його трудових прав а трудовим законодавством встановлено строки звернення до суду з позовом, тому суд першої інстанції, з"ясувавши обставини справи і встановивши, що строк звернення до суду пропущено без поважних причин, вправі відмовити в позові з цих підстав. Іншого порядку застосування строків звернення до суду, трудовим законодавством не передбачено. Доводи позивача з приводу застосування до зазначених правовідносин вимог ЦК України про моральну шкоду та трьох річний строк позовної давності і взагалі позовної давності, передбаченої ЦК України, не грунтуються на законі.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, з"ясовано права та обов'язки сторін, застосовані норми процесуального права, про те суд, вирішуючи інші позовні вимоги ОСОБА_1, неправильно застосував норми матеріального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 5005 гривень, суд виходив з того, що позивач, має право на невикористану щорічну відпустку тривалістю 77 днів, як керівний працівник закладу освіти якому надається щорічна відпустка тривалістю 56 календарних днів.

З таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки позивач, працюючи на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Коломийського структурного підрозділу Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, який є вищим навчальним закладом освіти, не виконував педагогічної роботи в цьому навчальному закладі. Про зазначене свідчить довідка із вищого навчального закладу, позивачем також не подано суду доказів що він таку роботу виконував.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року, якою затверджено "Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам", що прийнята відповідно до ст. 6 Закону України "Про відпустки", розділ 4, у вищому навчальному закладі, заступнику директора, що не виконує педагогічної роботи в цьому навчальному закладі, надається щорічна відпустка,

тривалістю 28 календарних днів. Адміністрація Прикарпатського національного університету, затверджуючи графік відпусток працівників Коломийського інституту, правильно визначила тривалість щорічної відпустки позивачу в 28 календарних днів, зазначена обставина і була врахована при видачі наказу від 07.02. 2008 року, про звільнення ОСОБА_1 з роботи, в якому вказана грошова компенсація за 3 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки. В цій частині рішення підлягає скасуванню з відмовою позивачу в позові.

В частині стягнення 2535 гривень середнього заробітку за час невиконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2007 року, про поновлення позивача на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд прийшов до правильного висновку, оскільки рішення апеляційного суду було допущене до негайного виконання а виконано адміністрацією Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника тільки 22 січня 2008 року. Судом, в цій частині, також правильно застосовані вимоги ст. 236 КзПП України.

Судом першої інстанції не стягнуто витрати з інформаційно-технічного забезпечення з розгляду справи в розмірі 30 гривень, які підлягають стягненню з відповідача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року а також підлягає зменшенню розмір судового збору (державного мита) до 51 гривні.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах пред"явленого позову та в межах доводів апеляційних скарг, керуючись ст. ст. 307; 309; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити а апеляційну скаргу Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2008 року, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 5005 гривень грошової компенсації за невикористану відпустку, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення яким в позові ОСОБА_1, відмовити.

Стягнути з Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника на користь держави 51 гривню судового збору (державного мита), в державний б"юджет м. Івано-Франківська, р/р 31113095700002; МФО 836014; ОКПО 20568100, код платежу 22090200, та збір на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень, р/р 31216259700002; МФО 836014; ОКПО 20568100, код платежу 22050000.

Рішення суду першої інстанції, в частині стягнення на користь позивача 2535

гривень середнього заробітку, за час затримки виконання рішення суду, залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.