Ухвала суду № 87207950, 23.01.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

23.01.2020 Справа №607/19519/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №607/19519/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.

з участю:

представника позивача – адвоката Становича Н.Р.,

представника Відділу ДАБК – Зушман О.Б.,

третьої особи ОСОБА_1 , адвоката Будзика Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_1 про визнання незаконними, скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорта,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду у порядку цивільного судочинства із позовом, який згодом уточнив, до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_1 про визнання незаконними, скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорта.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він є власником земельної ділянки пл. 0,08 га, кад. номер 6110100000:14:001:0069 по АДРЕСА_1 .

16 серпня 2018 року ним отримано будівельний паспорт на будівництво садового будинку на даній земельній ділянці. 29 серпня 2018 року зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт. 09 жовтня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво садового будинку.

Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_1

8 квітня 2019 року управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради за №600 ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на індивідуальний житловий будинок.

03 травня 2019 року ОСОБА_1 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

В червні 2019 року ОСОБА_1 або її представниками розпочато будівельні роботи.

Вважає незаконною реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт та реєстрацію будівельного паспорту від 08 квітня 2019 року №600 із внесеними змінами, оскільки на підставі будівельного паспорту дозволено будівництво житлового будинку з порушення державних будівельних норм та правил. Будівництво житлового будинку на земельні ділянці ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного повідомлення та будівельного паспорту ведеться з грубим порушення державних будівельних норм та правил, зокрема на відстані 3.03 м. від існуючого незавершеного будівництва належного йому садового будинку та за 1.02 м. від межі земельної ділянки.

Крім цього зазначає, що під час видачі будівельного паспорту, відповідачем свідомо допущено порушення, зокрема недотримано протипожежних відстаней. Згідно будівельного паспорту виданого Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 08 квітня 2019 року за №600, а саме схеми забудови земельної ділянки передбачено мінімальну можливу відстань до межі земельної ділянки 1,69м., однак будівництво проводиться на відстані 1.02м. від межі земельної ділянки.

21 червня та 19 серпня 2019 року він звертався до відділу ДАБК щодо здійснення перевірки дотримання вимог чинного законодавства ОСОБА_1 під час видачі та отримання дозвільних документів, однак відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх прямих обов`язків.

Посилаючись на наведене та те, що будівництво ведеться з порушенням ДБН, просив визнати незаконними та скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ТП 061191230178 від 03 травня 2019 року та будівельний паспорт на індивідуальний житловий будинок, виданий ОСОБА_1 08 квітня 2019 року Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради за №600 .

Попередньо представник відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради подав клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що відповідачі в даному випадку не виступають як сторона цивільно-правового спору, а здійснюють владні повноваження у сфері містобудівельної діяльності, а тому спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Станович Н.Р. заперечив щодо задоволення клопотання.

ОСОБА_1 та її адвокат клопотання підтримали та просили задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання та заслухавши пояснення учасників, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Положення Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

В силу вимог ч. 1 статті 19 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 34 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у ст. 13 Закону України "Про архітектурну діяльність".

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Інструментом державного регулювання планування територій, як це визначено ст. 2 ч. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів. До таких документів віднесено і будівельний паспорт (ст.27 закону) і повідомлення про початок виконання будівельних робіт (ст.34 закону).

Тобто, реєстрація повідомлень про початок виконання будівельних робіт в єдиному державному реєстрі та видача будівельного паспорт є дискреційними повноваженнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

При цьому , як вбачається із змісту позову, позивач зазначає, що оскаржуване повідомлення та будівельний паспорт видані Відповідачами з порушення вимог чинного законодавства.

Отже, фактично виник спір з органом місцевого самоврядування з приводу реалізації останнім владних повноважень у сфері містобудування.

Такі спори є публічно-правовими і підлягають вирішенню, відповідно до ст. 19 КАС України, в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що провадження у справі слід закрити на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки викладені у постановах Верховного суду у справі за №635/8605/15ц від 03 квітня 2019р., справа за № 705/552/15 від 28 березня 2018року, за № 818/1129/18 від 15 травня 2019 року, оскільки як вбачається із змісту постанов характер правовідносин у даних справах інший, а обставини - не є ідентичними.

Так, у справах за № 705/552/15 від 28 березня 2018року, №635/8605/15ц від 03 квітня 2019р. відповідачем, окрім Управління ДАК, була також фізична особа.

У справі за № 818/1129/18 від 15 травня 2019 року, спірний об`єкт будівництва, щодо якого було видано оскаржуваний будівельний паспорт, вже було введено в експлуатацію та зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта 05 жовтня 2017 року державним реєстратором Центру надання адмінпослуг.

Керуючись ст.ст.13, 206, 255, 256, 260, 261, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_1 про визнання незаконними, скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорта на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 28 січня 2020 року.

Головуючий: І.М. Черніцька