Рішення № 87202663, 27.01.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8454/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці Державної фіскальної служби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

встановив:

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. №3672/20900/19 від 15.10.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 704 960,87 гривень.

Обґрунтовуючи заявлений позов покликається на те, що оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 1 704 960,87 гривень. Постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, митним органом невірно визначено фактичні обставини справи, що на думку позивача, призвело до невірного висновку митного органу про наявність в її діях складу правопорушення. Вказує, що посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення її до відповідальності розглянуто справу за її та захисника відсутності, що порушило право на захист позивача. Також вказує на те, що митним органом пропущено шестимісячний строк притягнення її до адміністративної відповідальності, не враховано належним чином наявних у справі доказів та не надано їм жодної оцінки, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, з мотивів наведених у позовній заяву та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в задоволенні позову повністю. Вказав, на дотримання митним органом порядку та процедури та строків притягнення особи до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, доводи сторін по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. №3672/20900/19 від 15.10.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 704 960,87 гривень.

Згідно даної постанови, громадянка України ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Благодійної організації "Благодійний Фонд "Лінія Добра" (код ЄДРПОУ 40380801; 80042, Львівська область, Сокальський район, с. Гута, вул. Грабовського, буд. 8), вчинила дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів шляхом заявлення в митних деклараціях №№ 209070000/2016/004225 від 29.09.2016 року, 209070000/2016/004254 від 30.09.2016 року та 209070000/2016/004380 від 06.10.2016 року неправдивих відомостей щодо продавця, покупця, фактурної вартості товарів та мету їх переміщення через митний кордон України, а також надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, тобто чинила правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту даної статті випливає, що, у постанові повинно бути обґрунтовано і вмотивовано юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Згідно ст.498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право давати письмові та усні пояснення по суті правопорушення, брати участь у дослідженні обставин справи, заявляти клопотання про складання протоколу та розгляд справи, в разі відмови від пояснень або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол.

Крім цього, зі змісту статті 485 МК України випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру.

Як вказує позивач у її діях склад вищевказаного правопорушення відсутній чого не враховано та не взято до уваги митним органом, оскільки справу розглянуто у її відсутності та відсутності її представника.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Як передбачено п. «а» ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред`явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.

Водночас, як встановлено судом, органом уповноваженим на розгляд справи було проігноровано вищенаведені вимоги закону, що в свою чергу позбавило ОСОБА_1 права на захист під час розгляду її справи, та права надати під час розгляду справи пояснення з приводу складеного протоколу про порушення митних правил та надати з цього приводу відповідні докази. При цьому, надана представником відповідача копія рекомендованого повідомлення про вручення копії протоколу ОСОБА_1 сама по собі не може свідчити про належне оповіщення про розгляд її справи, з винесенням постанови. Відповідачем до справи не долучено копії протоколу, а відтак встановити чи наявні у ньому відомості про дату час та місце розгляду справи позивача не видається можливим. Натомість факт належного оповіщення ОСОБА_1 про розгляд її справи повністю заперечується позивачем, а відповідачем не спростований належними доказами. Крім цього, копія згаданого повідомлення не містить відомостей щодо змісту поштового відправлення.

Наведені обставини ставлять під сумнів справедливість провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки під час розгляду справи митним органом фактично не отримано пояснень від особи, яка притягається до відповідальності та не з`ясовано ступеня її вини, наявність чи відсутність складу даного правопорушення, адже як зазначає позивач, у її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Таким чином, під час розгляду справи митний орган допустив порушення права на захист.

Як видно з пояснень позивача, вона особисто товар «гуманітарну допомогуу» як директор Благодійної організації "Благодійний Фонд "Лінія Добра", не замовляє. Представники в Англії та ЄС збирають речі та особисто займаються їх відправкою, а уповноважена від імені фонду особа цей вантаж ставить під митний контроль, вносить заявку до Міністерства соціальної політики України, яке визнає товар «гуманітарною допомогою» і дає дозвіл на розмитнення. Для цього до Міністерства соціальної політики України відправляються також товаросупровідні документи, після чого повертається назад до митниці, де здійснюється його розмитнення. Товар уповноважена особа за довіреністю від Благодійної організації "Благодійний Фонд "Лінія Добра", отримав від водія перевізника, який також передав товаросупровідні документи (СМК, інвойс, дарчу, сертифікати).

Розмитнення здійснювалось на підставі отриманих документів. При цьому, митним оформленням товару займався хтось із волонтерів, а ОСОБА_2 , як уповноважена від імені Благодійної організації "Благодійний Фонд "Лінія Добра" особа, поставила лише на митній декларації печатку. При чому, декларантом безпосередньо виступав ОСОБА_3 , а не директор чи хтось із представників Благодійної організації "Благодійний Фонд "Лінія Добра".

Також позивач вказує, що Львівською митницею ДФС не досліджено чи були взаємовідносини між ОСОБА_1 та компанією UAB «LOLOU Textile» та LLC «LТ Logistik» і чи підписувались нею будь-які документи з вказаними компаніями. Більше того, по усіх цих документах відправником товару значиться компанія «JOSEPH CENTRE», а отримувачем - Благодійна організація "Благодійний Фонд "Лінія Добра". Декларування вантажу на митному пості здійснювалось виключно на підставі товаросупровідних документів, що були надані. Із дарчого листа компанії «JOSEPH CENTRE» вбачається, що вантаж визнано гуманітарною допомогою та його перевезення оплачено. Усі реквізити та посилання на товаросупровідні документи, що надавалися при митному оформлені узгоджуються між собою, що також підтверджує реальність взаємовідносин.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, митниця своє рішення ґрунтує виключно на документах компетентних органів Великобританії та митних органів Республіки Польща від 21.05.2018 року, які отримані в рамках документальної невиїзної перевірки, яка проводилась Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Водночас доказів, на підставі яких митницею встановлено в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України відповідачем не подано, також не надано жодної оцінки доводам позивача щодо строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки як зазначає позивач митниці могло стати відомо про допущені порушення митних правил саме 21.05.2018 року. Суд також відзначає, що у матеріалах справи відсутні документи, щодо перевірки обставин завершення експорту товару, відсутні відповідні запити митниці відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару та є донорами по документах та документи, подані до митного оформлення, також немає доказів про вжиття відповідачем заходів для встановлення компанії яка продала українській компанії товар, що Благодійною організацією «Благодійний фонд «Лінія добра» було заявлено на Львівській митниці ДФС як гуманітарна допомога.

Таким чином, суд приходить до висновку, що усіх обставин інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення митним органом враховано не було, оскільки розгляд справи проведено з порушенням законної процедури притягнення особи до відповідальності та розгляду справи про порушення митних правил, а також без надання можливості особі, яка притягається до відповідальності реалізувати право на захист та надати відповідні пояснення та докази, без надання відповідної оцінки доводам позивача та доказам по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За таких обставин, суд вважає, що мотиви наведені у відзиві представником відповідача на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, не спростовують доводів позивача, оскільки зміст наданих митним органом документів свідчить про неповноту при дослідженні обставин справи, та порушення права на захист, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід направити на новий розгляд до Галицької митниці держмитслужби. Водночас, під час розгляду справи слід врахувати наведені у даному рішенні обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваної постанови та твердження позивача про пропуск митним органом строків притягнення до відповідальності.

Так, згідно з ч.1 ст. 467 МК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. №3672/20900/19 від 15.10.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладення на неї адміністративного стягнення - скасувати.

Матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України направити на новий розгляд до Галицької митниці держмитслужби.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27 січня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.