Ухвала суду № 87200455, 27.01.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13714/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

судді Придачука О.А.

судді Малюка В.М.

за участі секретаря Боти О.І.,

прокурора Трофіменкова О.В.,

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2 ,

захисника Горвата І.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070030002853 від 07.09.2019 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки Ужгородського району, с. Баранинці, мешканки АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючої, з середньою освітою, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване, зокрема, тим, що ризики, які були підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу, не зменшилися, продовжують існувати, жоден із альтернативних запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

У судовому засіданні захисник заперечував проти заявленого клопотання. Просив розглянути можливість зміни обвинуваченій запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки така перебувала в стані сильного душевного хвилювання.

У судовому засіданні обвинувачена підтримала думку свого захисника.

Заслухавши пояснення прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, щодо заявленого клопотання, колегія суддів , приходить до наступних висновків.

Згідно з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019070030002853 від 07.09.2019 ухвалою слідчого судді від 09.09.2019 ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою слідчого судді від 05.11.2019 продовжено до 07.12.2019.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1ст. 177 КПК.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_2 колегія суддів враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Так, 29.11.2019 до суду скеровано обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Вказане свідчить, що докази, зібрані під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, є достатніми для обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Також, колегія суддів враховує тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Останнє, також свідчить про наявність ризику уникнення обвинуваченою від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_2 обвинувачується, а також можливого впливу на свідків та інших осіб задля досягнення вказаної мети.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.12.2019 року, обвинуваченій ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду кримінального провадження до 02 лютого 2020 року 14 год. 30 хв. включно , без можливості внесення застави.

У судовому засіданні стороною захисту не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа обвинуваченої перестала бути суспільно небезпечною.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України., а саме запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судове провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_2 триває, підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу не має, враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме умисне вбивство, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років. Ризики того, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на достовірність показань свідків у кримінальному провадженні та впливати на інших учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, на даний час не зникли. Стороною захисту не спростована наявність вказаних ризиків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Також, оцінюючи в сукупності всі обставини передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченій ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 9, 176-178, 194, 331, 369-372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до 60 днів, тобто до 27 березня 2020 року включно, без можливості внесення застави.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань№9».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 27 січня 2020 року о 16 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя: А.П Іванов

Судді: Придачук О.А.

Малюк В.М.