Рішення № 87198551, 23.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3407/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Солтис О.О.,

представника відповідача – Бассараба Б.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3384 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Військової частини А3384 про:

- визнання протиправними дій Військової частини А3384 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення;

- зобов`язання Військової частини А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.09.2018) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року;

- зобов`язання Військової частини А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки - за період з 30.09.2018 по день фактичної виплати індексації;

- зобов`язання Військової частини А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати - за період з 30.09.2018 по день фактичної виплати індексації шляхом множення 1225,20 грн. (середньоденний розмір) на кількість днів затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по дату виключення позивача зі списків особового складу (30.09.2018). Вказує, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3407/19, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року клопотання представника Військової частини А3384 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін - задоволено. Вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №440/3407/19 у спрощеному провадженні в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено по даній справі судове засідання на 11:00 08 листопада 2019 року.

01 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 47-51/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за її межі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3384 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року, від 28 листопада 2019 року від 09 січня 2020 року витребувано докази, оголошено перерву у судовому засіданні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А3384 в частині позовної вимоги про зобов`язання Військової частини А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати - за період з 30.09.2018 по день фактичної виплати індексації шляхом множення 1225,20 грн. (середньоденний розмір) на кількість днів затримки виплати.

Позивач у судове засідання 23 січня 2020 року повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 128/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Військова частина А3384 зареєстрована як юридична особа 16.02.2015, що підтверджується довідкою №57/15 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 112/.

Наказом командира військової частини А3384 від 17.03.2015 №7 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 лютого 2015 року №112 на посаду старшого льотчика-інструктора служби безпеки польотів військової частини А2284, який прибув з військової частини - польова пошта В0226 м. Житомир, з 17 березня 2015 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення до військової частини - польова пошта В5082 м. Новий Калинів Львівської області і вважати таким, що з 17 березня 2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 1120 гривень на місяць, шпк "майор" /а.с. 115/.

Наказом командира військової частини А3384 від 29 вересня 2018 року №212 підполковника ОСОБА_1 , старшого штурмана-інструктора служб, звільненого з військової служби в запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 27 серпня 2018 року №377 за пунктом "к" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" /а.с. 68/, вважати таким, що справи та посаду здав та направлено для зарахування на військовий облік до Житомирського ОМВК, м. Житомир. З 30 вересня 2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Календарна вислуга років станом на 30 вересня 2018 року складає 32 роки 01 місяці 29 днів, пільгова 64 роки 10 місяців 21 днів /а.с. 114/.

При звільненні позивача зі служби відповідачем не виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Нормами статей 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (надалі - Закон № 1282-ХІІ) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, (надалі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до приписів пункту 2 Порядку №1978 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1978 (у редакції, що діяла до 15.03.2018) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку №1978 (у редакції з 15.03.2018) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1978 (у редакції, що діяла до 15.03.2018) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1978 (у редакції з 15.03.2018) встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до приписів пункту 6 Порядку №1978 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

На підставі аналізу наведених положень законодавства суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Позивач у позовній заяві зазначає, що базовим місяцем при проведенні індексації є січень 2014 року, проте, не наводить жодного нормативного обґрунтування вказаного твердження та не надає доказів на підтвердження того, що саме у січні 2014 року відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач у Військовій частині А3384.

Суд зауважує, що наказом командира військової частини А3384 від 17.03.2015 №7 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 лютого 2015 року №112 на посаду старшого льотчика-інструктора служби безпеки польотів військової частини А2284, який прибув з військової частини - польова пошта В0226 м. Житомир, з 17 березня 2015 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення до військової частини - польова пошта В5082 м. Новий Калинів Львівської області і вважати таким, що з 17 березня 2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 1120 гривень на місяць, шпк "майор" /а.с. 115/.

Тобто, вказаними наказами позивача фактично було переведено з однієї військової частини до іншої, звільнення позивача з військової служби та його призначення на військову службу вказаними наказами не здійснювалося.

За приписами пункту 10-2 Порядку №1978 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, Військова частина А3384 повинна була нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року з обчисленням індексу споживчих цін для проведення індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займав ОСОБА_1 у Військовій частині А3384.

При цьому, при нарахуванні та виплаті індексації за вказаний період відповідач мав також врахувати наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”: пункт 4 викладено в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.” та у пункті 10 цифри і слова “1 січня 2019 року” замінено цифрами і словами “1 березня 2018 року”.

Таким чином, з 01 березня 2018 року було підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, у тому числі, посадовий оклад за посадою, яку займав позивач.

Відтак, березень 2018 року є наступним базовим місяцем при проведенні за спірний період індексації грошового забезпечення за посадою, яку займав позивач у Військовій частині А3384.

Обґрунтовуючи правомірність бездіяльності щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач зазначає про те, що у межах коштів Військової частини А3384, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Таким чином, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Отже, отже бездіяльність Військової частини А3384, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Зважаючи на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту порушеного права позивача, вийти за межі позовних вимог про визнання протиправними дій, натомість, визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3384, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року та зобов`язати Військову частину А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року з обчисленням індексу споживчих цін для проведення індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займав ОСОБА_1 у Військовій частині А3384.

Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дій Військової частини А3384 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та зобов`язання Військової частини А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року задоволенню не підлягають, оскільки невиплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року за своєю суттю є бездіяльністю відповідача, а не його дією, та позивачем необґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме у січні 2014 року відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач у Військовій частині 3384.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Військової частини А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки - за період з 30.09.2018 по день фактичної виплати індексації, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Як визначено статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно статті 3 зазначеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Згідно пунктом 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункті 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 18 липня 2018 року (справа №185/515/16-а (2-а/185/5/17)).

Враховуючи те, що відповідачем порушено строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3384 (ідентифікаційний код 26615294, вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, 36007) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3384, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року з обчисленням індексу споживчих цін для проведення індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займав ОСОБА_1 у Військовій частині А3384.

Зобов`язати Військову частину А3384 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 28 січня 2020 року.

Суддя С.С. Сич