Рішення № 87198365, 27.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7042/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщені суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначені, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання, - протиправними та скасувати рішення № 825955 від 31 жовтня 2019 року відділу з питань перерахунків пенсій №9 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову в переході з одного виду пенсії на інший»;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 05 жовтня 2019 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статі 137, статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 2016 року №1402-VIII у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, вказаній в довідці №326 від 04 жовтня 2019 року в сумі 170584.80 грн., та 2 відсотків грошового утримання за кожен повний рік понад 20 років роботи на посаді судді (всього 22 роки), без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 працював суддею П`ятого апеляційного адміністративного суду. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №1018 від 03 липня 2018 року позивач визнаний суддею апеляційного адміністративного суду, що відповідає займаній посаді. Стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 42 роки 11 місяців 5 днів. 09 жовтня 2019 року позивачу виповнялось 65 років, а тому, враховуючи норми статті 126 Конституції України, 06 вересня 2019 року було подано заяву про відставку. На підставі рішення Вищої ради правосуддя №2539-0-15-19 від 24 вересня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у відставку» та наказу голови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року №18ос «Про відрахування зі штату П`ятого апеляційного адміністративного суду судді ОСОБА_1» позивач отримав право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до частини 6 статті 135, статті 142 Закону №1402-2016 року. 21 листопада 2019 року позивач отримав рішення №825955 від 31 жовтня 2019 року відділу з питань перерахунків пенсій №9 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в переході з одного виду пенсії на інший. Підставою для відмови вказано, що оскільки позивач після кваліфікаційного оцінювання не відпрацював на посаді судді три роки, пенсійний фонд не може провести розрахунок з суддівської винагороди позивача, призначеної та виплачуваної йому на посаді судді апеляційного суду в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає вказані дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та такими, що не відповідають вимогам Конституції України та чинному законодавству України. Відповідно до довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач, як суддя, який працював на відповідній посаді судді П`ятого апеляційного адміністративного суду, отримував суддівську винагороду, яка враховується при призначені щомісячного грошового утриманні судді у відставці, складається з посадового окладу, вислуги років, та доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, а в цілому - 170584.80 грн. Зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 142 Закону України «статус суддів та судоустрій» 2016 року позивач як суддя, досягнувший 62 річного віку, має право на щомісячне довічне грошове забезпечення судді у відставці на умовах, визначених цим Законом. Однак, пункт 25 Перехідних положень Закону №1402-2016 передбачає, що розмір щомісячного довічного грошове забезпечення судді у відставці, який пройшов кваліфікаційне оцінювання та не проробив після цього трьох років на посаді судді складає 80 відсотків суддівської винагороди, розрахованої у відповідності з положеннями Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 2010 року з наступними змінами. За кожен повний рік роботи на посаді судді більше 20 років розмір місячного грошового утримання судді збільшується на 2 відсотка грошового утримання судді, та не може бути більше 90 відсотків суддівської винагороди судді. Вважає, що відмова в призначенні позивачу щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці є надуманою, не обґрунтованою у зв`язку з відсутністю посилання на норми чинного законодавства України про необхідність повторного звернення до Пенсійного фонду з новою заявою про призначення позивачу грошового утримання згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 2010 року та надання нової довідки про його суддівську винагороду. Після подачі всіх необхідних документів працівники пенсійного підрозділу до позивача з витребуванням додаткових документів не звертались, будь-якої допомоги не надавали, комунікації не здійснювали. Вказує, що у зв`язку з народженням в 1954 році позивач, відповідно до Закону 2016 року, звільнений у відставку та має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до положень вказаного Закону. При цьому, позивач не мав можливості з незалежних від нього причин (65 років граничний вік перебування на посаді судді) продовжувати здійснювати свої повноваження та як наслідок пропрацювати три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання у відповідності до вимог пункту 25 перехідних положень цього закону.

12 грудня 2019 року до суду від відповідача за вх.№47270/19 надійшов відзив на позов (а.с.72-73), у якому відповідач, посилаючись на зміст рішенням від 31.10.2019 року №825955, яким позивачу відмовлено з переходу з одного виду пенсії на інший, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно протоколу 6811 від 14.11.2001 року (а.с.77) призначено пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру».

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з досягненням 65-річного віку подав до Вищої ради правосуддя заяву про звільнення з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у відставку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2019 року № 2539-0-15-19 (а.с.14-16) ОСОБА_1 вирішено звільнити з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року № 18-ос/с (а.с.17) ОСОБА_1 був відрахований зі штату П`ятого апеляційного адміністративного суду з 04 жовтня 2019 року у зв`язку зі звільненням з посади судді цього ж суду у відставку.

Як вбачається з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №327 від 04.10.2018 року (а.с.18-19), на день звільнення стаж ОСОБА_1 складав 42 роки 11 місяців 5 днів.

04 жовтня 2019 року позивач подав до Київського відділення обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.11-12, 119-120), а 07 жовтня 2019 р - заяву про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (перехід на інший вид пенсії) (а.с.118).

До заяви від 07.10.2019 року позивачем було додано паспорт, трудову книжку, довідки про заробітну плату №316, 325, 326 та довідку №327.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Суд зазначає, що відповідачем в порушення вищевказаної норми рішення за результатами розгляду вищевказаних заяв позивача у 10-денний термін прийнято не було, рішення про продовження строку розгляду заяв не приймалось.

31 жовтня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення № 825955 про відмову в переході з одного виду пенсії на інший (а.с.26, 116) наступного змісту: «Розглянувши заяву щодо перерахунку пенсії від 07.10.2019 №5549 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомляємо, що в переході з пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон) відмовлено.

Відповідно до п.3 ст.142 Закону щомісячне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (стаття 135 Закону).

До проходження кваліфікаційного оцінювання у порядку викладеному у розділі V Закону, суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (зі змінами).

Пунктом 25 розділу XII Закону передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (зі змінами).

Згідно листа П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 року №25-22/35610/19, Ви пройшли кваліфікаційне оцінювання 03.07.2018 року та за його результатами визнані таким, що відповідає займаній посаді (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.07.2018 №1018/ко-18).

Оскільки Вами після кваліфікаційного оцінювання не відпрацьовано на посаді судді три роки, врахувати довідку про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці від 04.10.2019 №326 не має підстав, право на виплату грошового утримання в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відсутнє.

Рекомендуємо Вам звернутися до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо переходу на виплату довічного грошового утримання судді у відставці та надати при цьому довідку про суддівську винагороду згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (зі змінами)…».

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з цим необхідно зазначити, що Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, підпунктом 1 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2017 року для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з 1 січня 2019 року - 30 прожиткових мінімумів, з 1 січня 2020 року - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.07.2018 року №1018/ко-18 (а.с.22-23) визначено, що суддя Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 691,9 бала. Визнано суддю Одеського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону

Аналіз пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Перша категорія - це судді, які:

- пройшли кваліфікаційне оцінювання та за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді); або

- призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016 року;

- пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років - додатково два відсотки грошового утримання судді.

Друга категорія - це судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016 року, тобто після 30.09.2016 року, які:

- не пройшли кваліфікаційне оцінювання;

- за результатами кваліфікаційного оцінювання не підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді);

- не пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI від 07.07.2010 року. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

При цьому суд зазначає, що законодавчо не врегульовано питання призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеної Законом № 1402-VIII, які не пропрацювали три роки на посаді судді дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання з підстав припинення їх повноважень по досягненню 65-річного віку.

Так, згідно абзацу 14 статті 126 Конституції України повноваження судді припиняються у разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

Таким чином, ОСОБА_1 законодавчо обмежений терміном повноважень судді та з незалежних від нього причин не мав змоги відпрацювати трирічний термін на посаді судді дня прийняття щодо нього рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання про відповідність займаній посаді.

При цьому суд враховує, що після виникнення спірних правовідносин Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» № 1008, яким виключила пункти 22 і 23 Розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень». Вказані пункти встановлювали різні форми оплати праці суддів які не пройшли та пройшли кваліфікаційне оцінювання, а з прийняттям вказаних змін оплата праці суддів є єдиною та не залежить від проходження ними кваліфікаційного оцінювання, в зв`язку з чим обчислення, виплата грошового утримання судді у відставці також не залежить від цих обставин.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Досліджуючи правове поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011р. №18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки також висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року № 20.

За таких обставин, суд доходить висновку, що при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці підлягає врахуванню довідка П`ятого апеляційного адміністративного суду №326 від 04.10.2019 року (а.с.20), яка визначає розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, оскільки позивач пройшов кваліфікаційне оцінювання, визнаний таким, що відповідає займаній посаді судді Одеського апеляційного адміністративного суду, відпрацював більше року в якості судді після проходження кваліфікаційного оцінювання та був змушений піти у відставку по досягненню 65-річного віку у відповідності до статті 126 Конституції України.

Отже, як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою його прийняття є ненадання позивачем довідки про розмір його суддівської винагороди відповідно до Закону № 2453-VI.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, у редакції постанови від 20 березня 2017 року № 5-1 затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.

Так, відповідно до п.4 розділу І вказаного Порядку, у разі, якщо до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додані не всі необхідні документи, орган, що призначає щомісячне довічне утримання, письмово повідомляє про те, які документи необхідно подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня отримання такого повідомлення, днем звернення за призначенням щомісячного довічного утриманням уважається день прийняття заяви про призначення щомісячного довічного утримання.

Однак відповідач протиправно не повідомив ОСОБА_1 про відсутність необхідної (на думку відповідача) для призначення позивачу щомісячного довічного утримання довідки, не надав позивачу часу для надання такої, а протиправно прийняв рішення про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за вислугу років на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що первісна вимога відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню з урахуванням вимог ст.9 КАС України шляхом визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначені, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання шляхом прийняття 31 жовтня 2019 року рішення № 825955 про відмову в переході з одного виду пенсії на інший - протиправними.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимоги позивача щодо скасування рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області вчинити дії є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, вони також є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням вимог ст.9 КАС України шляхом скасування рішення № 825955 від 31 жовтня 2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову в переході з одного виду пенсії на інший» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 05 жовтня 2019 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року з урахуванням суддівської винагороди, вказаної в довідці П`ятого апеляційного адміністративного суду №326 від 04 жовтня 2019 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначені, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання шляхом прийняття 31 жовтня 2019 року рішення № 825955 про відмову в переході з одного виду пенсії на інший.

Скасувати рішення № 825955 від 31 жовтня 2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову в переході з одного виду пенсії на інший».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 05 жовтня 2019 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року з урахуванням суддівської винагороди, вказаної в довідці П`ятого апеляційного адміністративного суду №326 від 04 жовтня 2019 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Вовченко O.A.

.